Хрия

Хри́я — застарілий термін риторики; промова на задану тему в ораторському мистецтві, лаконічний анекдотичний дотепний текст, інколи дидактичного чи філософського змісту. Іноді близька до апофегми, сентенції, гноми, хіазму, максими.

Наука риторики виділяє в складі хриї такі основні частини:

• вступ (роз'яснення теми, експлікація)
• причину — доказ тези (ця теза вірна, тому що …)
• протилежність — якщо ні, то…
• подобу — порівняння цього явища зі суміжними областями
• приклад або ілюстрацію
• свідоцтво (посилання на авторитет)
• висновок (своє ставлення до теми).

Хрия, таким чином, є якась сукупність прийомів для розвитку запропонованої теми. В античні часи, коли ораторське мистецтво стає предметом системного наукового осмислення, і виникає риторика, як наука «винаходу і розташування думок», перші ритори-теоретики починають систематизувати ці способи. Використовувані в навчальних цілях збірники хрий були популярні; найдавніші з них були складені риторами Гермогеном Тарським і Афтонієм Антіохійським.

Нестрога (вільна) хрия — спосіб міркування, при якому спочатку підбираються окремі аргументи, а потім формується сама теза. Він також називається індуктивним (сократівським).

Див. також

• Прогімнасмата

Посилання

• Хрия // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 562.
• Хрія // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 607. — 634 с.