Віктор Вікторович Хориняк нар 1990 російський актор театру кіно і дубляжу Артист Московського Художнього театру імені А

Віктор Вікторович Хориняк (нар. 1990) — російський актор театру, кіно і дубляжу. Артист Московського Художнього театру імені А. П. Чехова.

Хориняк Віктор Вікторович

Народився	22 березня 1990(1990-03-22) (34 роки) Мінусінськ, Красноярський край, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР Росія
Діяльність	кіноактор, актор
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Заклад	Московський Художній театр імені А. П. Чехова
IMDb	nm5683792


Хориняк Віктор Вікторович у Вікісховищі

Біографія

Народився 22 березня 1990 року в Мінусинську Красноярського краю. У Віктора є старші брат і сестра.

В дитинстві брав активну участь у самодіяльних виставах, брав участь у конкурсах читців, займався дзюдо, навчався в Норильському кадетському корпусі (Желєзногорськ).

Розглядав можливість вступу в медичний інститут, оскільки результати ЄДІ дозволяли вступити туди без вступних іспитів. Однак потім обрав акторську кар'єру.

Закінчив Школу-студію МХАТ (курс Р. Козака та Д. Бруснікіна). За чотири роки навчання, за його власними словами, проводив на заняттях весь день з 7 ранку до 11 вечора, після чого до 6 ранку працював охоронцем у ресторані.

З другого курсу навчання запрошувався на ролі в МХТ ім. А. П. Чехова. У 2011 році був прийнятий в трупу театру. Також зайнятий в спектаклях театру під керівництвом Олега Табакова.

З 2007 року Віктор Хориняк знімається в кіно, з 2010 року почав активно зніматися в телевізійних серіалах. Набув популярність, знявшись у ролі бармена Кості в телесеріалі «Кухня».

Лауреат премії Олега Табакова (2012).

Активно займається спортом, любить баскетбол і бокс.

Від шлюбу з першою дружиною Ольгою є син Іван.

Дядько Віктора - Олексій Хориняк, заслужений артист Росії (2005), працює в Нижегородському державному академічному театрі драми ім. М. Горького, Лауреат Премії Нижегородської області імені А. М. Горького в номінації «Мистецтво», Лауреат Міжнародного фестивалю театральних капусників «Весела коза»

Лауреат численних російських фестивалів, включаючи «Співають актори драматичних театрів».

Прізвище і прадід актора походять з Західної України.

Творчість

Фільмографія

2010 — — Віталій, син підполковника Архипова, десантник
2011 — — Андрій
2011 — — епізод
2012 — (7-я серія) — Костя Дергалин
2012 —
2012 — 2016 — Кухня — Костянтин Анісімов, бармен, друг Макса, хлопець, згодом чоловік Насті
2013 — — Сергій
2013 — — Микола Шевченко, чоловік Галини
2013 — Відлига — Руслан, актор
2014 — — Артем Савушкін
2014 — Кухня у Парижі — Костянтин Анісімов
2014 — — Анатолій, племінник дільничного
2014 — — Роман Амельченко, льотчик-випробувач
2014 — — Олексій Терехов
2015 — — , молодогвардієць
2016 — Тримай удар, дитинко! — Володимир (Вова), помічник тренера
2016 — Готель Елеон — Костянтин Анісімов
2017 — Останній богатир — Іван Ілліч Найдьонов / Іван-дурень
2018 — — Женя Нікіфоров
2018 — Гранд — Костянтин Анісімов
2018 — — вістовий 1
2019 — Мертве озеро — Михайло Шевчуков
2019 — Тверезий водій — Артем
2019 — Кухня. Війна за готель — Костянтин Костянтинович Анісімов
2020 — Містер Нокаут — Валерій Попенченко
2020 — Останній богатир: Корінь зла — Іван
2021 — Останній богатир 3 — Іван

Примітки

. . Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 14 березня 2020.
. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 6 квітня 2022.
Кира Шторм (22 березня 2013). . Журнал OK! № 9 (326). Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 13 липня 2014.
. . Официальный сайт. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 14 березня 2020.
. . Официальный сайт. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 14 березня 2020.
. Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 14 березня 2020.
Елена Ларина (10 квітня 2012). . . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 березня 2020.
Елена Смирнова (30 квітня 2014). . Первый канал. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 березня 2020.
. 7days.ru. 18 листопада 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 14 березня 2020.
Татьяна Беляева (22 травня 2014). . газета «Власть труда». Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 14 березня 2020.
Алексей Хореняк: «Меня учили существовать в ансамбле». nn-patriot.ru (рос.). Процитовано 14 березня 2020.^{[недоступне посилання]}

Посилання

Оксана Нараленкова (28 квітня 2014). . Российская газета. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 14 березня 2020.
. РИА Новости. 6 вересня 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 14 березня 2020.
Ильдар Сафуанов (25 травня 2012). . . Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.

[1] . . Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 14 березня 2020.

[uv-2] . Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 6 квітня 2022.

[ok-3] Кира Шторм (22 березня 2013). . Журнал OK! № 9 (326). Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 13 липня 2014.

[4] . . Официальный сайт. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 14 березня 2020.

[5] . . Официальный сайт. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 14 березня 2020.

[6] . Архів оригіналу за 30 листопада 2019. Процитовано 14 березня 2020.

[7] Елена Ларина (10 квітня 2012). . . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 березня 2020.

[8] Елена Смирнова (30 квітня 2014). . Первый канал. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 березня 2020.

[9] . 7days.ru. 18 листопада 2017. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 14 березня 2020.

[10] Татьяна Беляева (22 травня 2014). . газета «Власть труда». Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 14 березня 2020.

[11] Алексей Хореняк: «Меня учили существовать в ансамбле». nn-patriot.ru (рос.). Процитовано 14 березня 2020.^{[недоступне посилання]}