Харківський Слобідський кіш українська козацька військова формація періоду І Визвольних змагань підрозділ Запорізького к

Харківський Слобідський кіш — українська козацька військова формація періоду І Визвольних змагань, підрозділ Запорізького корпусу армії УНР.

Харківський Слобідський кіш
На службі	листопад 1918 — червень 1919
Країни	Українська Держава → УНР
Вид	Армія УНР
Війни/битви	Радянсько-українська війна бої під Шполою, Тальним, Уманню, Збаражем
Командування
Визначні командувачі	полковник Іван Кобза

Передумови формування

24 липня 1918 р. рада міністрів Української Держави ухвалила закон про загальний військовий обов'язок та затвердила план організації армії, підготовлений генеральним штабом. 8 корпусів, що складали кістяк армії, мали формуватись за територіальним принципом. 7-м корпусом повинен був стати Харківський.

16 жовтня 1918 р. окремим універсалом гетьман відновив козацтво в Чернігівській і Полтавській губерніях та на Слобожанщині. Цим самим було де-юре закріплено існування Українського Вільного Козацтва на цих землях. Згідно з універсалом, до козаків належали нащадки козаків, але в частини могли вступати й не-козаки. Козаки кожної губернії складали кіш на чолі з кошовим отаманом, який підпорядковувався гетьманові. У кожному коші було декілька полків.

Але повноцінне формування кошу закінчилося лише у листопаді 1918 р. З падінням Гетьманату Скоропадського кіш став підрозділом Запорізького корпусу армії УНР.

Склад кошу

Командиром кошу став ветеран російсько-японської війни, прапорщик запасу, отаман Вільного Козацтва Харківщини Іван Кобза.

Іван Кобза, отаман Харківського Слобідського Кошу

Штаб коша складався з наступних старшин:

заступник командира кошу — полковник Воронів (він же командир 2-го Охтирського полку)
начальник штабу — поручник Олекса Павлович Костюченко
помічник начальника штабу — Олександров
начальник постачання — Іван Панченко
комендант штабу — поручик Петро Самойлів
старшина для доручень — поручик Квітка

Кіш складався з 4 полків:

Харківського (командир — полковник князь Сіверський)
Охтирського (командир — полковник Воронів)
Богодухівського (командир — полковник Перетятько)
Сумського (командир полку Кречет)

Кіш майже повністю складався зі студентів і офіцерів. Звичайних козаків було лише до 5 %.

При коші був кінний відділ, командиром якого був сотник Поборчий.

Державним комісаром кошу був поручик Гаєвський.

Бойовий шлях

16 січня 1919 р. кіш вийшов з Харкова, з боями пройшов Полтавщину, згодом воював під Шполою, Тальним, Уманню і Збаражем. Останніми українськими містами, де кіш складав залогу, були ст. Помішна і Тирасполь.

Перейшовши румунський кордон, кіш був розформований. Частина особового складу пішла до інших полків, а більшість — до 24-го полку ім. Сагайдачного Запорізької дивізії.

Джерела

Я. Тинченко. Українські Збройні Сили. К: Темпора, 2009 — с. 246.
Тинченко Я. Офіцерський корпус армії Української Народної Республіки. Київ, 2007.
Павло Скоропадський: Спогади (кінець 1917 — грудень 1918) — М.: Київ — Филадельфія, 1995.
Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. Харьков: Фолио, 2006.
Залесский К. А. Кто был кто в первой мировой войне. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003.
Субтельний Орест. Історія України. — Київ : Либідь, 1993. — 720 с. с. — .