Михайло Ісмагіл Кобірович Хакімов 1 листопада 1916 Татарстан 19 листопада 1986 Казань радянський військовик в роки Друго

Михайло (Ісмагіл) Кобірович Хакімов (1 листопада 1916, , Татарстан — 19 листопада 1986, Казань) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — навідник протитанкової рушниці 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, червонофлотець. Герой Радянського Союзу (1945).

Михайло Кобірович Хакімов

тат. Исмәгыйль Хәкимов

Народження

1 листопада 1916

Смерть

19 листопада 1986 (70 років)
Казань

Поховання

Татарське кладовище в Ново-Татарській слободі Казані

Країна

Приналежність

Роки служби

1942—1945

Партія

КПРС

Звання

червонофлотець

Формування

384-й окремий батальйон морської піхоти

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

			Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Почесний громадянин міста Миколаєва

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хакімов.

Життєпис

Народився в селі , нині Дрожжанівського району Татарстану, в селянській родині. Татарин. Здобув початкову освіту. Переїхав до Баку (Азербайджан), де працював вантажником на млині, згодом — помічником капітана буксиру. У другій половині 1930-х років проходив дійсну строкову військову службу.

Вдруге призваний у 1942 році. Проходив військову службу в частинах берегової охорони міст Батумі і Новоросійська. З 1943 року — навідник роти ПТР 384-го окремого батальйону морської піхоти. Воював на Північно-Кавказькому, 3-му та 4-му Українських фронтах. Брав участь у десантах на «Малу землю», Маріуполь, Осипенко. Шість разів був поранений.

Особливо червонофлотець М. К. Хакімов відзначився при визволенні Миколаєва. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року в складі десантного загону під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського на рибальських човнах переправився через Бузький лиман і висадився в Миколаївському порту з метою порушити бойове управління супротивника, перерізати комунікації і завдати удару по ворожій обороні з тилу, тим самим сприяючи наступу Червоної армії. Зайнявши оборону в районі портового елеватора, протягом двох діб десантники вели нерівний бій з переважаючими силами супротивника, відбивши 18 атак і знищивши понад 700 німецьких солдатів і офіцерів. У цих боях був поранений. Після лікування у шпиталі повернувся до своєї частини, в складі якої пройшов до кінця війни.

Після закінчення війни був демобілізований. Переїхав до міста Казань, працював залізничником. Член ВКП(б) з 1947 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», червонофлотцеві Хакімову Михайлу Кобіровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7568).

Також нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (27.09.1944, 11.03.1985) і медалями, в тому числі й медаллю «За бойові заслуги» (20.01.1944).

Почесний громадянин міста Миколаєва (31.03.1964).

Посилання

Хакімов Михайло Кобірович. // Сайт «Герои страны» (рос.).