Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гайнц Берггрюн нім Heinz Berggruen 6 січня 1914 23 лютого 2007 німецький торговець та колекціонер мистецтва який продав

Хайнц Берггрюн

Хайнц Берггрюн

Гайнц Берггрюн (нім. Heinz Berggruen; 6 січня 1914 — 23 лютого 2007) — німецький торговець та колекціонер мистецтва, який продав 165 творів мистецтва федеральному уряду Німеччини, щоб сформувати ядро музею Берггрюна у Берліні, Німеччина.

Гайнц Берггрюн
image
Народився6 січня 1914(1914-01-06)[1][2][…]
Берлін, Німецька імперія[1]
Помер23 лютого 2007(2007-02-23)[1][2][…] (93 роки)
Париж, Франція[1] або Неї-сюр-Сен[4]
·інфаркт міокарда
Похованняd
Країнаimage Німеччина
image США
Діяльністьжурналіст, письменник, арт-дилер, колекціонер мистецтва
Галузьобразотворче мистецтво[4] і колекціонування[4]
Alma materУніверситет Фрідріха-Вільгельма[d], HU Berlin і Тулузький університет
Знання мовфранцузька[4], англійська[4] і німецька[2][4]
ЧленствоБаварська академія витончених мистецтв
У шлюбі зd і d
Дітиd, d, d[5] і d
Нагороди
image

d

d (1999)

d (2004)

IMDbID 2415995

Біографія

Берггруен народився в , Берлін в асимільованих євреїв батьків: Людвіга Берггруена, бізнесмена, який до війни володів канцелярським бізнесом, а Антоні (Задек). Він відвідував гімназію Гете у Вільмерсдорфі та закінчив Університет Фрідріха-Вільгельма (нині Гумбольдт) 1932 року, де читав літературу. Після 1933 року він продовжив навчання в університетах Гренобль і Тулузі. Він викладав вільні статті до Frankfurter Zeitung, попередниці сьогоднішньої газети Frankfurter Allgemeine Zeitung. Він обійшов обмеження для єврейських контрибуторів, подавши свої твори через колегу та підписавши їх своїми ініціалами, HB, а не своїм повним єврейським прізвищем. Він втік з Німеччини 1936 року.

Він іммігрував до США 1936 року й вивчав німецьку літературу в Каліфорнійському університеті, Берклі. Попрацювавши мистецтвознавцем у , 1939 року він став «помічником директора» в Музеї сучасного мистецтва Сан-Франциско. Там він допоміг підготувати виставку про мексиканського художника Дієго Рівера. Пізніше він також познайомився з Фрідою Кало, з якою недовго кохався у Нью-Йорку 1940 року.

image
Його могила в Берліні

Того ж року він каже, що придбав свою першу картину за 100 доларів під час медового місяця в Чикаго. Це була акварель Пауля Клее, і він придбав її у єврейського біженця, який потребував грошей. Проживаючи в Каліфорнії, Берггрюен був студентом художника .

Після Другої світової війни Берггрюен повернувся до Європи як член армії США і коротко працював над американською газетою «Heute» у Мюнхені (розташованій у тому ж будинку, де працював прозаїк Еріх Кестнер). Потім він переїхав до Парижа, де працював у відділі образотворчого мистецтва ЮНЕСКО, яким керував його колишній начальник музею Сан-Франциско Грейс Морлі. За кілька років він відкрив невеличку книгарню на Острові Сен-Луї, що спеціалізується на ілюстрованих книгах та пізніших літографіях. Невдовзі він став важливим дилером творів Пікассо.

Його відома колекція мистецтв, яку він оцінив 2001 року у 450 мільйонів доларів, включала 165 робіт майстрів XX століття, таких як Жорж Брак, Анрі Матісс, Пауль Клее та Альберто Джакометті, з унікальною групою з 85 робіт Пікассо.

1977 року Берггрюен опублікував каталог, що був причиною Хуан Гріс. Врешті-решт він звільнився з посади директора паризької галереї 1980 року, щоб присвятити себе колекціонуванню та торгівлі. 1988 року він подарував 90 робіт Клее Музею мистецтв Метрополітен у Нью-Йорку, хоча згодом висловив побоювання, що його пожертва залишиться непоміченою у величезних колекціях музею. Того ж року він виставив свою колекцію в Женевському музеї мистецтва і історії. 1990 року він передав значну частину своєї колекції в Національну галерею в Лондоні, де експонував роботи — зокрема знакову картину Серата Натурниця (1886) — до 2001 р. 1995 року німецький уряд здав йому квартиру в Берліні та подарував художній музей навпроти Замок Шарлоттенбург. Колекція, що налічувала тоді 118 творів, була відкрита для громадськості 1997 року. Тоді міністр культури Німеччини Ульріх Ролофф-Момін описав її як «найбільш значущу передачу мистецтва в повоєнній історії Берліна». 2000 року він нарешті продав колекцію мистецтв Прусському фонду культурної спадщини: колекція зі 165 робіт (у тому числі 85 Пікассо), вартість якої Берггруен оцінив в 750 млн євро, була придбана PCHF приблизно за чверть цієї вартості. До цього додатково входить понад шістдесят творів Пауля Клее та двадцять Матісса.

image
Hainz-Berggruen-Gymnasium у Берліні

За свої досягнення Берггрюен був нагороджений французьким урядом Орденом Почесного легіону, отримав Великий Хрест Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» 1999 року та був визнаний почесним громадянином Берліна. Крім того, він отримав нагороду за розуміння і терпимість 2005 року, а 1993 року був нагороджений почесним доктором від Університету Аделфі.

2008 року в Берліні школу на його честь було названо Гімназією Гайнца-Берггруена.

Почесний довірчий працівник Музею Метрополітен, він додатково працював у раді Берлінської філармонії.

2016 року колекція Берггруена була повністю виставлена для урочистого відкриття і вирушила до Національної галереї Канади 2018 року.

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118850733 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. RKDartists
    d:Track:Q17299517
  4. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  5. https://www.berggruen.com/attachment/en/5576d828cfaf34dd488b4568/Press/5576d884cfaf34dd488b75bf
  6. Heinz Berggruen, Hauptweg und Nebenwege, Fischer Verlag 1996.
  7. John Green (May 23, 2007), Heinz Berggruen [ 10 листопада 2020 у Wayback Machine.] The Guardian.
  8. Nicola Kuhn: «Vom Glück der Kunst» [ 21 червня 2009 у Wayback Machine.] in: Der Tagesspiegel, 26 February 2007 (in German)
  9. Heinz Berggruen [ 3 березня 2007 у Wayback Machine.] The Times.
  10. Riding, Alan (27 лютого 2007). . The New York Times. Архів оригіналу за 24 червня 2009. Процитовано 19 жовтня 2007.
  11. Rosenbaum, Fred (28 червня 2011). (англ.). Univ of California Press. ISBN . Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 10 листопада 2020.
  12. Heinz Berggruen (13 July 2004), Fridas Zeit und Zeuge Frankfurter Allgemeine Zeitung.
  13. Martin, Guy (14 травня 2001). . The New Yorker (англ.). ISSN 0028-792X. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 31 грудня 2018.
  14. Marnham, Patrick (3 травня 2000). Dreaming with His Eyes Open: A Life of Diego Rivera (англ.). University of California Press. с. 296. ISBN . heinz berggruen.
  15. Herrera, Hayden (9 серпня 2018). (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN . Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 10 листопада 2020.
  16. Lesser, Casey (30 серпня 2016). . Artsy (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 13 березня 2019.
  17. Rewald, Sabine; N.Y.), Metropolitan Museum of Art (New York) (1988). (англ.). Metropolitan Museum of Art. ISBN . Архів оригіналу за 14 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  18. Boas, Nancy (17 березня 2012). Девід Парк: A Painter S Life (укр.). Univ of California Press. ISBN .
  19. LEAL, Brigitte (13 вересня 2018). (фр.). Groupe Robert Laffont. ISBN . Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 10 листопада 2020.
  20. . Архів оригіналу за 25 липня 2008. Процитовано 10 листопада 2020.
  21. Hook, Philip (26 січня 2017). (англ.). Profile Books. ISBN . Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 10 листопада 2020.
  22. Tully, Judd (12 травня 1988). . The Washington Post. Архів оригіналу за 24 листопада 2020.
  23. Russell, John (21 серпня 1988). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2018.
  24. Clement, Russell T.; Houzé, Annick; Houze, Annick (1999). (англ.). Greenwood Publishing Group. ISBN . Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  25. . www.nationalgallery.org.uk. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 30 грудня 2018.
  26. Gage, John (1999). (англ.). University of California Press. ISBN . Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 10 листопада 2020.
  27. Kinzer, Stephen (13 травня 1995). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2018.
  28. «Heinz Berggruen, 93; collector of 20th century art» [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.] Los Angeles Times.
  29. Cohen, Roger (7 травня 2001). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2018.
  30. Connolly, Kate (7 червня 2013). . The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 31 грудня 2018.
  31. . www.icmuseumberggruen.de. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 30 грудня 2018.
  32. Caplan, Greg. «Federal Republic of Germany.» The American Jewish Year Book 98 (1998): 308-31. https://www.jstor.org/stable/23605405.
  33. . www.jmberlin.de. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 30 грудня 2018.
  34. . commencement.adelphi.edu (амер.). Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 30 грудня 2018.
  35. Bennhold, Katrin (26 серпня 2020). . The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  36. «The Board of Trustees: As of July 1, 1991.» Annual Report of the Trustees of the Metropolitan Museum of Art, no. 121 (1990): 3. https://www.jstor.org/stable/40304282.
  37. . Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 13 березня 2019.

Інтернет-ресурси

  • . UK: The Independent. 28 лютого 2007. Процитовано 28 лютого 2007. {{}}: |archive-url= вимагає |archive-date= ()

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gajnc Berggryun nim Heinz Berggruen 6 sichnya 1914 23 lyutogo 2007 nimeckij torgovec ta kolekcioner mistectva yakij prodav 165 tvoriv mistectva federalnomu uryadu Nimechchini shob sformuvati yadro muzeyu Berggryuna u Berlini Nimechchina Gajnc BerggryunNarodivsya6 sichnya 1914 1914 01 06 1 2 Berlin Nimecka imperiya 1 Pomer23 lyutogo 2007 2007 02 23 1 2 93 roki Parizh Franciya 1 abo Neyi syur Sen 4 infarkt miokardaPohovannyadKrayina Nimechchina SShADiyalnistzhurnalist pismennik art diler kolekcioner mistectvaGaluzobrazotvorche mistectvo 4 i kolekcionuvannya 4 Alma materUniversitet Fridriha Vilgelma d HU Berlin i Tuluzkij universitetZnannya movfrancuzka 4 anglijska 4 i nimecka 2 4 ChlenstvoBavarska akademiya vitonchenih mistectvU shlyubi zd i dDitid d d 5 i dNagorodid d 1999 d 2004 IMDbID 2415995 Mediafajli u VikishovishiBiografiyaBerggruen narodivsya v Berlin v asimilovanih yevreyiv batkiv Lyudviga Berggruena biznesmena yakij do vijni volodiv kancelyarskim biznesom a Antoni Zadek Vin vidviduvav gimnaziyu Gete u Vilmersdorfi ta zakinchiv Universitet Fridriha Vilgelma nini Gumboldt 1932 roku de chitav literaturu Pislya 1933 roku vin prodovzhiv navchannya v universitetah Grenobl i Tuluzi Vin vikladav vilni statti do Frankfurter Zeitung poperednici sogodnishnoyi gazeti Frankfurter Allgemeine Zeitung Vin obijshov obmezhennya dlya yevrejskih kontributoriv podavshi svoyi tvori cherez kolegu ta pidpisavshi yih svoyimi inicialami HB a ne svoyim povnim yevrejskim prizvishem Vin vtik z Nimechchini 1936 roku Vin immigruvav do SShA 1936 roku j vivchav nimecku literaturu v Kalifornijskomu universiteti Berkli Popracyuvavshi mistectvoznavcem u 1939 roku vin stav pomichnikom direktora v Muzeyi suchasnogo mistectva San Francisko Tam vin dopomig pidgotuvati vistavku pro meksikanskogo hudozhnika Diyego Rivera Piznishe vin takozh poznajomivsya z Fridoyu Kalo z yakoyu nedovgo kohavsya u Nyu Jorku 1940 roku Jogo mogila v Berlini Togo zh roku vin kazhe sho pridbav svoyu pershu kartinu za 100 dolariv pid chas medovogo misyacya v Chikago Ce bula akvarel Paulya Klee i vin pridbav yiyi u yevrejskogo bizhencya yakij potrebuvav groshej Prozhivayuchi v Kaliforniyi Berggryuen buv studentom hudozhnika Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Berggryuen povernuvsya do Yevropi yak chlen armiyi SShA i korotko pracyuvav nad amerikanskoyu gazetoyu Heute u Myunheni roztashovanij u tomu zh budinku de pracyuvav prozayik Erih Kestner Potim vin pereyihav do Parizha de pracyuvav u viddili obrazotvorchogo mistectva YuNESKO yakim keruvav jogo kolishnij nachalnik muzeyu San Francisko Grejs Morli Za kilka rokiv vin vidkriv nevelichku knigarnyu na Ostrovi Sen Luyi sho specializuyetsya na ilyustrovanih knigah ta piznishih litografiyah Nevdovzi vin stav vazhlivim dilerom tvoriv Pikasso Jogo vidoma kolekciya mistectv yaku vin ociniv 2001 roku u 450 miljoniv dolariv vklyuchala 165 robit majstriv XX stolittya takih yak Zhorzh Brak Anri Matiss Paul Klee ta Alberto Dzhakometti z unikalnoyu grupoyu z 85 robit Pikasso 1977 roku Berggryuen opublikuvav katalog sho buv prichinoyu Huan Gris Vreshti resht vin zvilnivsya z posadi direktora parizkoyi galereyi 1980 roku shob prisvyatiti sebe kolekcionuvannyu ta torgivli 1988 roku vin podaruvav 90 robit Klee Muzeyu mistectv Metropoliten u Nyu Jorku hocha zgodom visloviv poboyuvannya sho jogo pozhertva zalishitsya nepomichenoyu u velicheznih kolekciyah muzeyu Togo zh roku vin vistaviv svoyu kolekciyu v Zhenevskomu muzeyi mistectva i istoriyi 1990 roku vin peredav znachnu chastinu svoyeyi kolekciyi v Nacionalnu galereyu v Londoni de eksponuvav roboti zokrema znakovu kartinu Serata Naturnicya 1886 do 2001 r 1995 roku nimeckij uryad zdav jomu kvartiru v Berlini ta podaruvav hudozhnij muzej navproti Zamok Sharlottenburg Kolekciya sho nalichuvala todi 118 tvoriv bula vidkrita dlya gromadskosti 1997 roku Todi ministr kulturi Nimechchini Ulrih Roloff Momin opisav yiyi yak najbilsh znachushu peredachu mistectva v povoyennij istoriyi Berlina 2000 roku vin nareshti prodav kolekciyu mistectv Prusskomu fondu kulturnoyi spadshini kolekciya zi 165 robit u tomu chisli 85 Pikasso vartist yakoyi Berggruen ociniv v 750 mln yevro bula pridbana PCHF priblizno za chvert ciyeyi vartosti Do cogo dodatkovo vhodit ponad shistdesyat tvoriv Paulya Klee ta dvadcyat Matissa Hainz Berggruen Gymnasium u Berlini Za svoyi dosyagnennya Berggryuen buv nagorodzhenij francuzkim uryadom Ordenom Pochesnogo legionu otrimav Velikij Hrest Orden Za zaslugi pered Federativnoyu Respublikoyu Nimechchina 1999 roku ta buv viznanij pochesnim gromadyaninom Berlina Krim togo vin otrimav nagorodu za rozuminnya i terpimist 2005 roku a 1993 roku buv nagorodzhenij pochesnim doktorom vid Universitetu Adelfi 2008 roku v Berlini shkolu na jogo chest bulo nazvano Gimnaziyeyu Gajnca Berggruena Pochesnij dovirchij pracivnik Muzeyu Metropoliten vin dodatkovo pracyuvav u radi Berlinskoyi filarmoniyi 2016 roku kolekciya Berggruena bula povnistyu vistavlena dlya urochistogo vidkrittya i virushila do Nacionalnoyi galereyi Kanadi 2018 roku PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118850733 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 RKDartists d Track Q17299517 Czech National Authority Database d Track Q13550863 https www berggruen com attachment en 5576d828cfaf34dd488b4568 Press 5576d884cfaf34dd488b75bf Heinz Berggruen Hauptweg und Nebenwege Fischer Verlag 1996 John Green May 23 2007 Heinz Berggruen 10 listopada 2020 u Wayback Machine The Guardian Nicola Kuhn Vom Gluck der Kunst 21 chervnya 2009 u Wayback Machine in Der Tagesspiegel 26 February 2007 in German Heinz Berggruen 3 bereznya 2007 u Wayback Machine The Times Riding Alan 27 lyutogo 2007 The New York Times Arhiv originalu za 24 chervnya 2009 Procitovano 19 zhovtnya 2007 Rosenbaum Fred 28 chervnya 2011 angl Univ of California Press ISBN 9780520271302 Arhiv originalu za 19 bereznya 2022 Procitovano 10 listopada 2020 Heinz Berggruen 13 July 2004 Fridas Zeit und Zeuge Frankfurter Allgemeine Zeitung Martin Guy 14 travnya 2001 The New Yorker angl ISSN 0028 792X Arhiv originalu za 26 bereznya 2022 Procitovano 31 grudnya 2018 Marnham Patrick 3 travnya 2000 Dreaming with His Eyes Open A Life of Diego Rivera angl University of California Press s 296 ISBN 9780520224087 heinz berggruen Herrera Hayden 9 serpnya 2018 angl Bloomsbury Publishing ISBN 9781526608536 Arhiv originalu za 19 bereznya 2022 Procitovano 10 listopada 2020 Lesser Casey 30 serpnya 2016 Artsy angl Arhiv originalu za 10 listopada 2020 Procitovano 13 bereznya 2019 Rewald Sabine N Y Metropolitan Museum of Art New York 1988 angl Metropolitan Museum of Art ISBN 9780810912151 Arhiv originalu za 14 listopada 2020 Procitovano 10 listopada 2020 Boas Nancy 17 bereznya 2012 Devid Park A Painter S Life ukr Univ of California Press ISBN 9780520268418 LEAL Brigitte 13 veresnya 2018 fr Groupe Robert Laffont ISBN 9782221238783 Arhiv originalu za 19 bereznya 2022 Procitovano 10 listopada 2020 Arhiv originalu za 25 lipnya 2008 Procitovano 10 listopada 2020 Hook Philip 26 sichnya 2017 angl Profile Books ISBN 9781782832157 Arhiv originalu za 19 bereznya 2022 Procitovano 10 listopada 2020 Tully Judd 12 travnya 1988 The Washington Post Arhiv originalu za 24 listopada 2020 Russell John 21 serpnya 1988 The New York Times amer ISSN 0362 4331 Arhiv originalu za 17 listopada 2020 Procitovano 31 grudnya 2018 Clement Russell T Houze Annick Houze Annick 1999 angl Greenwood Publishing Group ISBN 9780313303821 Arhiv originalu za 21 listopada 2020 Procitovano 10 listopada 2020 www nationalgallery org uk Arhiv originalu za 11 kvitnya 2019 Procitovano 30 grudnya 2018 Gage John 1999 angl University of California Press ISBN 9780520226111 Arhiv originalu za 19 bereznya 2022 Procitovano 10 listopada 2020 Kinzer Stephen 13 travnya 1995 The New York Times amer ISSN 0362 4331 Arhiv originalu za 10 listopada 2020 Procitovano 31 grudnya 2018 Heinz Berggruen 93 collector of 20th century art 7 listopada 2012 u Wayback Machine Los Angeles Times Cohen Roger 7 travnya 2001 The New York Times amer ISSN 0362 4331 Arhiv originalu za 10 listopada 2020 Procitovano 31 grudnya 2018 Connolly Kate 7 chervnya 2013 The Guardian brit ISSN 0261 3077 Arhiv originalu za 22 travnya 2017 Procitovano 31 grudnya 2018 www icmuseumberggruen de Arhiv originalu za 28 zhovtnya 2020 Procitovano 30 grudnya 2018 Caplan Greg Federal Republic of Germany The American Jewish Year Book 98 1998 308 31 https www jstor org stable 23605405 www jmberlin de Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2020 Procitovano 30 grudnya 2018 commencement adelphi edu amer Arhiv originalu za 11 kvitnya 2019 Procitovano 30 grudnya 2018 Bennhold Katrin 26 serpnya 2020 The New York Times amer ISSN 0362 4331 Arhiv originalu za 10 listopada 2020 Procitovano 27 serpnya 2020 The Board of Trustees As of July 1 1991 Annual Report of the Trustees of the Metropolitan Museum of Art no 121 1990 3 https www jstor org stable 40304282 Arhiv originalu za 1 serpnya 2020 Procitovano 13 bereznya 2019 Internet resursi UK The Independent 28 lyutogo 2007 Procitovano 28 lyutogo 2007 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a archive url vimagaye archive date dovidka

Дата публікації:
Топ