Хаджвіє хаджв або Хіджа віршове глузування інвектива хула у середньовічній арабській перській азербайджанській турецькій

Хаджвіє, хаджв, або Хіджа — віршове глузування, інвектива, хула у середньовічній арабській, перській, азербайджанській, турецькій, узбецькій поезіях^[1].
В той час, як касида здебільшого була твором придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо, хаджвіє спрямовувалось до приниження роду, племені або окремої особи, тобто виконувала роль сатири.
За словами Камала Ісмаїла Ісфагані (XII ст), «поет, який не пише хаджвів, схожий на лева без кігтів»^[1].

Прикладом політичної сатири є хрестоматійна казка під назвою «Миші й кіт», яку написав у XIV ст. Убейд Закані.

Примітки

Літературознавча енциклопедія

Посилання

Хаджв, або Хіджа // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 552.
Олександр Бойченко. Хаджв // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 606. — 634 с.

[ЛЗЕ""-1] Літературознавча енциклопедія

[1]