Ізраїль Ілліч Фісанович 10 23 листопада 1914 19141123 Єлисаветград 27 липня 1944 Герой Радянського Союзу 1942 у роки нім

Ізраїль Ілліч Фісанович (10 (23) листопада 1914(19141123), Єлисаветград — 27 липня 1944) — Герой Радянського Союзу (1942), у роки німецько-радянської війни командир підводного човна «М-172» 3-го дивізіону бригади підводних човнів Північного флоту СРСР, капітан-лейтенант.

Ізраїль Ілліч Фісанович

Прізвисько

Зорька

Народження

10 (23) листопада 1914
Єлисаветград

Смерть

27 липня 1944 (29 років)
Норвезьке море, Норвегія

Країна

підводні сили

Роки служби

1936–1944

Партія

КПРС

Звання

Капітан 2-го рангу

Командування

підводний човен

Війни / битви

Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна

Нагороди

Військово-морський хрест (США)

Фісанович Ізраїль Ілліч у Вікісховищі

Біографія

Народився 10 (23) листопада 1914 року в місті Єлисаветград (нині — місто Кропивницький, Україна). Єврей. Член ВКП (б) з 1939 року. Закінчив школу ФЗУ.

У Військово-Морському флоті з 1932 року. Закінчив у 1936 році . Служив на підводних човнах на Балтійському та Північному (з 1938 року) флотах. Пройшов шлях від командира підводного човна до флагманського штурмана бригади підводних човнів.

Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років. Як флагманський штурман з'єднання забезпечував несення позиційно-дозорної служби, проводку транспорту по внутрішніх комунікаціях. У 1940 році направлений на Вищі спеціальні курси командного складу підводного плавання (місто Ленінград), тут зустрів початок німецько-радянської війни.

Повернувся на Північний флот. 7 липня 1941 року прийняв командування підводним човном бригади ПЧ Північного флоту. У серпні-вересні 1941 року, діючи на комунікаціях противника в Баренцевому морі, потопив 3 ворожих транспорти.

До весни 1942 року зробив 17 бойових походів, в яких провів 12 торпедних атак. Вважається, що було потоплено 8 транспортів противника. Так само виконав два спецзавдання з висадки на узбережжі Норвегії та зняття з нього розвідгрупи. Човен М-172 був нагороджений орденом Червоного Прапора, а в липні 1943 року став гвардійським.

У червні 1943 року Фісановича призначено командиром 6-го дивізіону підводних човнів, сформованого з новоприбулих на флот човнів типу «М». У квітні 1944 року призначений командиром підводного човна, переданого Великою Британією Радянському Союзу, і відбув до Англії.

У травні прийняв командування підводним човном В-1, зі складу британського флоту, який був переданий Радянському Союзу в рахунок репарацій. 25 липня човен відійшов з порту Лервік, але в Кольську затоку не прийшов. Під час руху з Англії човен загинув, екіпаж довгий час вважався зниклим безвісти. У повоєнні роки німецькі та радянські історики встановили, що 27 липня 1944 року о 9:39 за Гринвічем човен Фісановаича атакував і потопив бомбардувальник «Liberator» 86-ї авіаескадрильї Берегового командування ВПС Великої Британії, за 230 миль на північ від Шетландських островів, з координатами 64 ° 34 'пн. ш. 1 ° 16 'в. д.HGЯO.

Нагороди, вшанування

Нагороджений орденом Леніна (3 квітня 1942 року), 2 орденами Червоного Прапора (3 листопада 1941; 2 червня 1942), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (29 січня 1943), вищою морської нагородою США — «Морським хрестом».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 квітня 1942 року за «мужність і відвагу, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками», капітан-лейтенанту Фісановичу Ізраїлю Іллічу присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 658).

Герой Радянського Союзу І. І. Фісановича навічно зарахований до списків військової частини. Його ім'ям названо вулицю в місті Полярний Мурманської області. У Кропивницькому та Харкові в пам'ять про славетного земляка встановлено меморіальну дошку і пам'ятний знак. У вересні 2009 року в Шотландії в порту Данді було відкрито пам'ятник підводникам, загиблим в роки Другої світової війни, серед сотень прізвищ висічені і імена радянських моряків екіпажу Фісановича.

У 2016 році на встановлено кенотаф.

Література

Военные моряки — герои подводных глубин. Кронштадт. Кучково поле. 2006.(рос.)
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
Головко А. Г. Вместе с флотом. — М.: Воениздат, 1960(рос.)
Зингер М. Э. Герои морских глубин. М.: Воениздат, 1959.(рос.)
Навечно в строю. Книга 3. М.: Воениздат, 1961(рос.)
Семёнов Г. К. Дорогие мои харьковчане. Харьков, 1984.(рос.)

Примітки

Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 328-330.
Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-морского флота» от 3 апреля 1942 года [ 11 листопад 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 24 апреля (№ 13 (172)). — С. 1.
(рос.). Некрополь России. 24 жовтня 2016. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.

Посилання

(рос.) Біографія на сайті «Герои страны» [ 30 березня 2015 у Wayback Machine.]

[1] Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 328-330.

[2] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-морского флота» от 3 апреля 1942 года [ 11 листопад 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 24 апреля (№ 13 (172)). — С. 1.

[3] (рос.). Некрополь России. 24 жовтня 2016. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.