Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
В еволюції зір, зоря типу FU Оріона (також об'єкт FU Оріона або Фуор) — це зоря до головної послідовності, з якою відбулася різка зміна зоряної величини та спектрального класу. Це рідкісний тип молодих, як правило змінних зірок, які оточені значною кількістю міжзоряного пилу та газу.
Прикладом такої зміни є зоря V1057 Лебедя, яка стала на 6 зоряних величин яскравішою та з зорі спектрального класу dKe (помаранчевий карлик) стала надгігантом спектрального класу F. Ці зорі називаються по імені першої класифікованої такого типу — FU Оріона.
Фізичні причини такого зростання світності та зміни спектрального класу остаточно не визначені. Поточна модель, розроблена в основному Лі Гартманом та Скоттом Дж. Кеньйоном, пов'язує такий сплеск типу FU Оріона з різкою передачею маси від акреційного диску до молодої та з низькою масою зірки типу T Тельця. В цей час швидкість акреції маси у таких об'єктів оцінюється у бл. 10−4 сонячних мас на рік. Час зростання таких спалахів як правило близько одного земного року, але може бути і значно довше. Фаза такої підвищеної акреції та яскравості може тривати декілька декад, протягом якого відбувається повільне згасання. Однак, навіть з такою короткою прогнозованою тривалістю, з огляду на короткий період спостережень, суттєве згасання фуора ще не спостережено.
Також достеменно не встановлено, скільки разів під час розвитку протозірки відбуваються спалахи фуора — один раз чи декілька. При порівнянні кількості спалахів фуора з кількістю формування зірок «по сусідству» з Сонцем, було висунуто припущення, що молода зірка проходить в середньому 10-20 спалахів фуора протягом свого формування.
Прототипами цього типу зірє FU Оріона, , , та нещодавно додана прихована протозоря ,, які спалахнула в січні 2004.
Див. також
Примітки
- Bertout, C. T Tauri Stars-Wild as Dust. Ann. Rev. Astr. & Astrophys. 27: 351. Bibcode:1989ARA&A..27..351B. doi:10.1146/annurev.aa.27.090189.002031.
- Reipurth, B., FU Orionis eruptions and early stellar evolution, Bibcode:1990IAUS..137..229R
- http://simbad.u-strasbg.fr/sim-id.pl?protocol=html&Ident=V1515+cyg
- http://simbad.u-strasbg.fr/sim-id.pl?protocol=html&Ident=V1647+ori
- Juhan Frank, Andrew King, Derek Raine (2002). Accretion power in astrophysics, Third Edition, Cambridge University Press. .
Посилання
- The Furor over FUOrs (15 Nov 2010)
- Discovery of possible FU-Ori and UX-Ori type objects (18 Nov 2009)
 | Це незавершена стаття про зорю. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
V evolyuciyi zir zorya tipu FU Oriona takozh ob yekt FU Oriona abo Fuor ce zorya do golovnoyi poslidovnosti z yakoyu vidbulasya rizka zmina zoryanoyi velichini ta spektralnogo klasu Ce ridkisnij tip molodih yak pravilo zminnih zirok yaki otocheni znachnoyu kilkistyu mizhzoryanogo pilu ta gazu source source source source source source source Korotke video pro protozirku V1647 Oriona ta yiyi rentgenivske viprominyuvannya v 2004 Prikladom takoyi zmini ye zorya V1057 Lebedya yaka stala na 6 zoryanih velichin yaskravishoyu ta z zori spektralnogo klasu dKe pomaranchevij karlik stala nadgigantom spektralnogo klasu F Ci zori nazivayutsya po imeni pershoyi klasifikovanoyi takogo tipu FU Oriona Fizichni prichini takogo zrostannya svitnosti ta zmini spektralnogo klasu ostatochno ne viznacheni Potochna model rozroblena v osnovnomu Li Gartmanom ta Skottom Dzh Kenjonom pov yazuye takij splesk tipu FU Oriona z rizkoyu peredacheyu masi vid akrecijnogo disku do molodoyi ta z nizkoyu masoyu zirki tipu T Telcya V cej chas shvidkist akreciyi masi u takih ob yektiv ocinyuyetsya u bl 10 4 sonyachnih mas na rik Chas zrostannya takih spalahiv yak pravilo blizko odnogo zemnogo roku ale mozhe buti i znachno dovshe Faza takoyi pidvishenoyi akreciyi ta yaskravosti mozhe trivati dekilka dekad protyagom yakogo vidbuvayetsya povilne zgasannya Odnak navit z takoyu korotkoyu prognozovanoyu trivalistyu z oglyadu na korotkij period sposterezhen suttyeve zgasannya fuora she ne sposterezheno Takozh dostemenno ne vstanovleno skilki raziv pid chas rozvitku protozirki vidbuvayutsya spalahi fuora odin raz chi dekilka Pri porivnyanni kilkosti spalahiv fuora z kilkistyu formuvannya zirok po susidstvu z Soncem bulo visunuto pripushennya sho moloda zirka prohodit v serednomu 10 20 spalahiv fuora protyagom svogo formuvannya Prototipami cogo tipu zirye FU Oriona ta neshodavno dodana prihovana protozorya yaki spalahnula v sichni 2004 Div takozhOrionovi zminni Zori tipu T TelcyaPrimitkiBertout C T Tauri Stars Wild as Dust Ann Rev Astr amp Astrophys 27 351 Bibcode 1989ARA amp A 27 351B doi 10 1146 annurev aa 27 090189 002031 Reipurth B FU Orionis eruptions and early stellar evolution Bibcode 1990IAUS 137 229R http simbad u strasbg fr sim id pl protocol html amp Ident V1515 cyg http simbad u strasbg fr sim id pl protocol html amp Ident V1647 ori Juhan Frank Andrew King Derek Raine 2002 Accretion power in astrophysics Third Edition Cambridge University Press ISBN 0 521 62957 8 PosilannyaThe Furor over FUOrs 15 Nov 2010 Discovery of possible FU Ori and UX Ori type objects 18 Nov 2009 Ce nezavershena stattya pro zoryu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi