У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маццола Франче ско Парміджані но Франческо Маццола 11 січня 1503 Парма

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маццола.

Франче́ско Парміджані́но (Франческо Маццола; 11 січня 1503, Парма — 24 серпня 1540, Казальмаджоре) — італійський живописець, представник маньєризму. Малював фрески з тваринами і сценами полювання (замок Фонтанеллато біля Парми), Оздоби стелі в церкві Сан Джованні Еванджеліста, релігійні композиції і портрети. Один з перших в Італії займався гравюрою в техніці офорт.

Парміджаніно, Франческо Маццола
Parmiginino Francesco Mazzola


Франческо Парміджаніно намалював свій автопортрет, дивлячись на себе у випукле дзеркало

При народженні	Франческо Маццола
Народження	11 січня 1503(1503-01-11) Парма
Смерть	24 серпня 1540(1540-08-24) (37 років)
	Казальмаджоре
Національність	італієць
Країна	Італія
Жанр	біблійні, міфологічні композиції, портрети
Навчання	автодидакт
Діяльність	художник, графік, майстер офорту, рисувальник, художник-гравер, архітектурний кресляр, унаочнювач
Напрямок	маньєризм
Роки творчості	1520-1540
Вплив	Корреджо, маньєристи Риму
Твори	^d, Автопортрет^[d], ^d і Мадонна з довгою шиєю
Роботи в колекції	Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, ^d, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, ^d, ^d, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, ^d, Галерея Уффіці, Національна галерея, ^d, Детройтський інститут мистецтв, Музей історії мистецтв, Музей Каподімонте, ^d, Берлінська картинна галерея, Національна галерея, Державні художні зібрання Дрездена, Гемптон Корт, Національна пінакотека Болоньї, Галерея Доріа-Памфілі, Державний музей мистецтв, Галерея Спада, ^d, ^d, Баварські державні колекції картин, Національний музей образотворчого мистецтва^[2], ^d, Клівлендський музей мистецтв, Музей фюрера, Музей Фабра, Епслі-хаус, ^d, ^d, ^d^[3], Реннський музей образотворчого мистецтва і ^d^[4]



Франческо Парміджаніно у Вікісховищі

Біографія

Фрагмент картини Парміджаніно «Мадонна зі св. Петром, Маргаритою, Еронімом і Архангелом Михайлом »

Народився в місті Парма в родині художника Філіппо Маццола. Батько помер через 2 роки після народження Франческо, а мати — через три. Хлопця виховували родини старших браті, що теж займались живописом.

Ази художньої майстерності згодилися молодому художнику, якого єдиним серед місцевих майстрів залучили до роботи в церкві Сан Джованні Еванджеліста(Івана Хрестителя) у 1521 р. А головні роботи виконували запрошені майстри — М, Ансельмі і Антоніо Аллегрі, якого світ знає під прізвиськом Корреджо. Фреска останнього «Іван Богослов на острові Патмос» на стелі церкви так вразила майстерністю Парміджаніно, що той вивчав і копіював її.

1524 року він вже самостійно робив фрески в замку Фонтанелато (20 км від Парми) на замову місцевого герцога Галеаццо Санвіталє.

Гравюра «Філософ Діоген» за малюнком Парміджаніно

Після робіт в замку Фонтанеллато Парміджаніно наважився поїхати в Рим. Закріпитися в Римі не вдалося через його захоплення вояками імператора Карла 5-го і руйнації та злочини солдат. Парміджаніно перебрався в тиху Болонью, де відкрив свою майстерню. Він один з перших робив офорти за власними малюнками, чим зацікавив італійців цією технікою гравіювання.

Історичні події привели до того, що папа і імператор дійшли згоди на умовах коронації імператора ще і королем Італії у 1530 р. Це була повна політична поразка папи як володаря. Коронацію провели в Болоньї, бо в розграбованому і зруйнованому Римі цілого собору не знайшлося.

Парміджаніно перебрався в рідну Парму. Там у 1521 р.отримав замову на оздоби стелі в церкві Санта Марія делла Стекката. Ці фрески були настільки красивими, що більш підходили для палацу папи римського або іншого володаря. Парміджаніно виявився надзвичайний хист до візерунків, орнаментів і оздоб, як у першокласного ювеліра.

На жаль, Парміджаніно захопився алхімією і припинив роботи в церкві. За незроблену роботу його заарештували і відвели у в'язницю. Ображений художник домігся звільнення, а сам втік в мале і глухе містечко Казальмаджоре. Через деякий час він помер там, бо захворів на якусь гарячку.