Формування фітоценозу процес заселення рослинами незайнятих територій які можуть бути первинними або вторинними Первинне

Формування фітоценозу — процес заселення рослинами незайнятих територій, які можуть бути первинними або вторинними . Первинне місцепроживання — ділянка території, де ніколи раніше не було рослинності (скельний осип, оголення торфу при розробці, прибережна мілина в заплаві і т д.)., вторинне — ділянка території, де раніше існувала рослинність, яка згодом була знищена природним впливом або в результаті діяльності людини. На вторинних місцепроживаннях у ґрунті завжди залишаються зачатки рослин, які полегшують процес відновлення рослинності (поклад, згарище та ін.). У ході процесів Ф. ф. відбувається переробка екотопу на біотоп, екотопічні форми відбору змінюються біотопічними (див. ). Існує кілька схем, що відбивають закономірності Ф. ф.

Найбільш поширені схеми О. П. Шеннікова і Клементса (англ. Clements). О. П. Шенніков виділяв наступні стадії: угруповання піонерні (початкова стадія Ф. ф на нових місцях проживання за відсутності між популяціями рослин істотних взаємовпливів), співтовариство групово-зарослеве (перша стадія Ф. ф, коли зростання його компонентів носить характер куртин і латок; широко представлені на перших стадіях заселення покладу) і спільноти дифузні (в ході відновної сукцесії ці спільноти замінюють групово-зарослеві; дифузні спільноти відрізняються більш-менш гомогенним розподілом популяцій).

Ф. Клементс розрізняв наступні фази: розселення (еміграція) — витіснення із зайнятої території, імміграція — виселення на вже зайняту територію, міграція — періодичний відступ та повернення на дану територію), ецезис (проростання і вкорінення проростків), агрегацію (утворення груп потомства навколо материнських особин), реакція (вплив видів біоценозу на середовище), конкуренція, інвазія (впровадження рослин з однієї групи видів, що розселилися, в іншу, ослаблену конкуренцією), стабілізація. Так, розглядаючи особливості формування агрофітоценозів, Клементс підкреслював, що у них людина викликає міграцію, регулює реакцію і конкуренцію, що в кінцевому підсумку не дозволяє повністю проявитися процесу стабілізації.

Див. також

Примітки

Шенников А. П. Введение в геоботанику. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1964. — 447 с.
Handbook of vegetation science. Pt. 8. Vegetation dynamics / Ed. by R. Knapp. — Hague: Dr. W. Yunk B.V., 1974. — 368 p.

Література

Полевая геоботаника / Под ред. О. В. Заленского, А. А. Корчагина, Е. М. Лавренко. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1959. — Т. 1. — 444 с.
Работнов Т. А. Луговедение. — М.: Изд-во МГУ, 1974. — 384 с.
Работнов Т. А. Фитоценология. — М.: Изд-во МГУ, 1978. — 384 с.
Шенников А. П. Введение в геоботанику. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1964. — 447 с.
Handbook of vegetation science. Pt. 8. Vegetation dynamics / Ed. by R. Knapp. — Hague: Dr. W. Yunk B.V., 1974. — 368 p.

Посилання

Динаміка біогеоценозів: Флуктуації та сукцесії

[1] Шенников А. П. Введение в геоботанику. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1964. — 447 с.

[2] Handbook of vegetation science. Pt. 8. Vegetation dynamics / Ed. by R. Knapp. — Hague: Dr. W. Yunk B.V., 1974. — 368 p.