Ферруччо Валькареджі (італ. Ferruccio Valcareggi, * 12 лютого 1919, Трієст — † 2 листопада 2005, Флоренція) — колишній італійський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, найбільш відомий багаторічною роботою на чолі національної збірної Італії (1966—1974). Приводив італійців до перемоги на чемпіонаті Європи 1968 року, виборював «срібло» на чемпіонаті світу 1970 року.
Ферруччо Валькареджі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 12 лютого 1919 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Трієст, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 2 листопада 2005 (86 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Флоренція | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Італія Королівство Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ферруччо Валькареджі у Вікісховищі |
Як гравець насамперед був відомий виступами за клуб «Фіорентина».
Ігрова кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1937 року виступами за команду клубу «Трієстина», в якій провів три сезони, взявши участь у 63 матчах чемпіонату.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фіорентина», до складу якого приєднався 1940 року. Відіграв за «фіалок» наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фіорентини», був основним гравцем команди.
Згодом з 1944 по 1952 рік грав у складі команд клубів «Мілан», «Болонья», «Віченца», «Луккезе-Лібертас» та «Брешія».
Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Пйомбіно», за команду якого виступав протягом 1952—1954 років.
Кар'єра тренера
Перший досвід тренерської роботи отримав у команді «Пйомбіно», яка на той час змагалася у Серії B, в якій протягом 1952—1954 років був граючим тренером.
Потім очолював команди клубів «Прато», «Аталанта», «Фіорентина», 1964 року знову повернувся на тренерський місток «Аталанти», середняка Серії A.
1966 року отримав від Італійської федерації футболу запрошення очолити національну збірну країни. Пропрацював на ції посаді до 1974 року.
Вивів команду до фінальної частини чемпіонату Європи 1968 року. Цей перший для італійців фінальний турнір континентальної першості було вирішено провести у них на батьківщині. Команда перемогла на цьому турнірі, здобувши свій перший і допоки єдиний титул чемпіонів Європи. При цьому по ходу змагання, участь у якому брали лише 4 команди, майбутні чемпіони не виграли з першої спроби жодної гри — основний і додатковий час півфінальної гри проти збірної СРСР та фінального матчу проти збірної Югославії закінчилися унічию. У першому випадку переможця було визначено киданням монети, у другому було призначено повторний матч, за результатами якого перемогу святкувала очолювана Валькареджі збірна Італії.
Наступним успіхом тренера національної команди став Чемпіонат світу 1970 року у Мексиці. На груповому етапі італійці розпочали з двох нульових нічиїх, після чого мінімально переграли збірну Швеції (1:0), вийшовши до наступного етапу з першого місця у групі. Згодом, у матчі (чвертьфіналу) з рахунком 4:1 було обіграно господарів турніру, мексиканців, а у драматичному (півфінальному матчі) «лазурові» обіграли збірну ФРН (1:1 в основний час, 4:3 після завершення додаткового часу зустрічі). У фіналі команда не змогла достойно протистояти збірній Бразилії і, поступившись з рахунком 1:4, задовольнилась «сріблом» світової першості. Втім, уже сам факт потрапляння до фіналу (вперше з 1938 року) було загалом сприйнято як черговий успіх Валькареджі та його команди.
За два роки, у 1972 році срібні призери світової першості не змогли подолати кваліфікаційний турнір до тогорічного чемпіонату Європи. На чемпіонату світу 1974 року італійці вже на груповому етапі поступилися збірній Польщі та, зігравши унічию зі збірною Аргентини, припинили боротьбу. Цей провал ознаменував кінець кар'єри у збірній не лише для низки вікових гравців, але й для її багаторічного керманича Ферруччо Валькареджі.
У подальшому тренер працював з командами клубів «Верона» та «Рома», протягом 1979—1984 очолював тренерський штаб другої збірної Італії.
Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Фіорентина», команду якого Валькареджі очолював як головний тренер до 1985 року.
Титули і досягнення
Як тренера
- Чемпіон Європи (1):
- Віце-чемпіон світу (1):
Джерела
- Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». [ 5 березня 2013 у Wayback Machine.] (італ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ferruchcho Valkaredzhi ital Ferruccio Valcareggi 12 lyutogo 1919 Triyest 2 listopada 2005 Florenciya kolishnij italijskij futbolist pivzahisnik Po zavershenni igrovoyi kar yeri futbolnij trener najbilsh vidomij bagatorichnoyu robotoyu na choli nacionalnoyi zbirnoyi Italiyi 1966 1974 Privodiv italijciv do peremogi na chempionati Yevropi 1968 roku viboryuvav sriblo na chempionati svitu 1970 roku Ferruchcho ValkaredzhiFerruchcho ValkaredzhiOsobisti daniNarodzhennya 12 lyutogo 1919 1919 02 12 Triyest ItaliyaSmert 2 listopada 2005 2005 11 02 86 rokiv FlorenciyaGromadyanstvo Italiya Korolivstvo ItaliyaPoziciya pivzahisnikProfesionalni klubi Roki Klub I g 1937 1940 Triyestina 63 5 1940 1943 Fiorentina 89 23 1944 Milan 11 0 1944 1947 Bolonya 59 7 1947 1948 Fiorentina 33 4 1948 1949 Vichenca 40 11 1949 1951 Lukkeze Libertas 37 5 1951 1952 Breshiya 22 1 1952 1954 Pjombino 62 4 Trenerska diyalnist Roki Komanda Posada1952 1954 Pjombino 1954 1959 Prato 1959 1962 Atalanta 1962 1964 Fiorentina 1964 1965 Atalanta 1966 1974 Italiya1975 1978 Verona 1978 1979 Roma 1979 1984 Italiya B1984 1985 Fiorentina Igri ta goli za profesionalni klubi vrahovuyutsya lishe v nacionalnomu chempionati Tilki na posadi golovnogo trenera Ferruchcho Valkaredzhi u Vikishovishi Yak gravec nasampered buv vidomij vistupami za klub Fiorentina Igrova kar yeraU doroslomu futboli debyutuvav 1937 roku vistupami za komandu klubu Triyestina v yakij proviv tri sezoni vzyavshi uchast u 63 matchah chempionatu Svoyeyu groyu za cyu komandu privernuv uvagu predstavnikiv trenerskogo shtabu klubu Fiorentina do skladu yakogo priyednavsya 1940 roku Vidigrav za fialok nastupni tri sezoni svoyeyi igrovoyi kar yeri Bilshist chasu provedenogo u skladi Fiorentini buv osnovnim gravcem komandi Zgodom z 1944 po 1952 rik grav u skladi komand klubiv Milan Bolonya Vichenca Lukkeze Libertas ta Breshiya Zavershiv profesijnu igrovu kar yeru u nizhcholigovomu klubi Pjombino za komandu yakogo vistupav protyagom 1952 1954 rokiv Kar yera treneraPershij dosvid trenerskoyi roboti otrimav u komandi Pjombino yaka na toj chas zmagalasya u Seriyi B v yakij protyagom 1952 1954 rokiv buv grayuchim trenerom Potim ocholyuvav komandi klubiv Prato Atalanta Fiorentina 1964 roku znovu povernuvsya na trenerskij mistok Atalanti serednyaka Seriyi A 1966 roku otrimav vid Italijskoyi federaciyi futbolu zaproshennya ocholiti nacionalnu zbirnu krayini Propracyuvav na ciyi posadi do 1974 roku Viviv komandu do finalnoyi chastini chempionatu Yevropi 1968 roku Cej pershij dlya italijciv finalnij turnir kontinentalnoyi pershosti bulo virisheno provesti u nih na batkivshini Komanda peremogla na comu turniri zdobuvshi svij pershij i dopoki yedinij titul chempioniv Yevropi Pri comu po hodu zmagannya uchast u yakomu brali lishe 4 komandi majbutni chempioni ne vigrali z pershoyi sprobi zhodnoyi gri osnovnij i dodatkovij chas pivfinalnoyi gri proti zbirnoyi SRSR ta finalnogo matchu proti zbirnoyi Yugoslaviyi zakinchilisya unichiyu U pershomu vipadku peremozhcya bulo viznacheno kidannyam moneti u drugomu bulo priznacheno povtornij match za rezultatami yakogo peremogu svyatkuvala ocholyuvana Valkaredzhi zbirna Italiyi Nastupnim uspihom trenera nacionalnoyi komandi stav Chempionat svitu 1970 roku u Meksici Na grupovomu etapi italijci rozpochali z dvoh nulovih nichiyih pislya chogo minimalno peregrali zbirnu Shveciyi 1 0 vijshovshi do nastupnogo etapu z pershogo miscya u grupi Zgodom u matchi chvertfinalu z rahunkom 4 1 bulo obigrano gospodariv turniru meksikanciv a u dramatichnomu pivfinalnomu matchi lazurovi obigrali zbirnu FRN 1 1 v osnovnij chas 4 3 pislya zavershennya dodatkovogo chasu zustrichi U finali komanda ne zmogla dostojno protistoyati zbirnij Braziliyi i postupivshis z rahunkom 1 4 zadovolnilas sriblom svitovoyi pershosti Vtim uzhe sam fakt potraplyannya do finalu vpershe z 1938 roku bulo zagalom sprijnyato yak chergovij uspih Valkaredzhi ta jogo komandi Za dva roki u 1972 roci sribni prizeri svitovoyi pershosti ne zmogli podolati kvalifikacijnij turnir do togorichnogo chempionatu Yevropi Na chempionatu svitu 1974 roku italijci vzhe na grupovomu etapi postupilisya zbirnij Polshi ta zigravshi unichiyu zi zbirnoyu Argentini pripinili borotbu Cej proval oznamenuvav kinec kar yeri u zbirnij ne lishe dlya nizki vikovih gravciv ale j dlya yiyi bagatorichnogo kermanicha Ferruchcho Valkaredzhi U podalshomu trener pracyuvav z komandami klubiv Verona ta Roma protyagom 1979 1984 ocholyuvav trenerskij shtab drugoyi zbirnoyi Italiyi Ostannim miscem trenerskoyi roboti buv klub Fiorentina komandu yakogo Valkaredzhi ocholyuvav yak golovnij trener do 1985 roku Tituli i dosyagnennyaYak trenera Chempion Yevropi 1 1968Vice chempion svitu 1 1970DzherelaDani pro gravcya v Enciklopediyi futbolu 5 bereznya 2013 u Wayback Machine ital