У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ібаньєс У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фернандес Ар

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ібаньєс.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фернандес.

Арна́льдо Франціскович Іба́ньєс-Ферна́ндес (29 січня 1927, Сантандер, Іспанія — 16 травня 2005, Київ) — радянський, український режисер-документаліст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1987). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1985).

Ібаньєс-Фернандес Арнальдо Франціскович

Народився

29 січня 1927
Сантандер, Іспанія

Помер

16 травня 2005 (78 років)
Київ, Україна

Поховання

Громадянство

СРСР

Діяльність

Alma mater

Всеросійський державний інститут кінематографії

Партія

КПРС

Членство

Національна спілка кінематографістів України

Звання

Нагороди та премії

Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»

Народився 29 січня 1927 року у місті Сантандер, Іспанія, в родині робітника. З 1937 р. живе і працює в Радянському Союзі. Закінчив кінознавчий та операторський факультети Всесоюзного державного інституту кінематографії (1952). З 1952 р. — режисер студії «Укркінохроніка».

Фільмографія

Створив фільми:

«Творчість юних» (1954),
«Тепло рідного дому» (1960),
«Золотий м'яч»,
«Сім кольорів райдуги» (1962),
«Ми — спортсмени-парашутисти» (1964, нагорода Міжнародного фестивалю авіаційних фільмів у м. Віші — «Золоте крило»),
«Люди над хмарами» (1965, Золота медаль І Всесоюзного фестивалю спортивних фільмів 1966 р., дипломи міжнародних кінофестивалів у Лейпцигу, Обергаузені, Скопле, Празі; Вищий приз Олімпійського Комітету Італії на Міжнародному фестивалі спортивних фільмів 1967 р. в Кортіна д'Ампеццо),
«Планеристи» (1966),
«Волонтери революції» (1967),
«Іду до тебе, Іспаніє!» (1969, Перший приз серед повнометражних документальних стрічок IV Всесоюзного кінофестивалю, Мінськ, 1970),
«Пам'ятаємо…» (1970),
«Приречене чудовисько» (1971),
«Я — партизан України»,
«Від кожного з нас»,
«Великий хліб» (у співавт., Диплом VII Всесоюзного кінофестивалю, Баку, 1974),
«Повернення Петра Топчія»,
«Ми переможемо! Уепсегетоз!» (1974),
«Бабусі, дідусі і … всі ми» (1977),
«Залишіть адресу» (1978),
«Орлятко» на марші" (1978),
«Олімпіада на Україні»,
«Вісім тактів забутої музики» (приз «Бронзовий Лайконік» за найкращий сценарій у Кракові, 1982),
«Салют, камарада Іван!» (1980),
«Легендарний Клим» (1981),
«Адреса мільйонів» (1982),
«Тривожне небо Іспанії» (1984),
«П'ята висота» (1986),
«Червона ягода чорної кави»,
«Сиротами не народжуються» (1987) та ін.,

близько 200 номерів кіножурналів «Радянська Україна», «Молодь України», «Піонерія», «Радянський спорт» тощо.

Про нього знято фільм «Кисле вино» (1992) А. Сирих, В. Піки.

Нагороди

Нагороджений орденом Жовтневої революції, медалями. Член Національної спілки кінематографістів України.

Література

Спілка кінематографістів України. К., 1985 _ с.63;
Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 273 . — .
Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 269 . — .
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.543;
Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.196.

Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.