Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Фердинанд I (італ. Ferdinando I; 20 січня 1751 — 9 жовтня 1802) — 11-й герцог Пармський і П'яченцький у 1765—1802 роках.
| Фердинанд I | |
|---|---|
| італ. Ferdinando I di Parma | |
 | |
| Народився | 20 січня 1751[1][2] Парма, Герцогство Парми та П'яченци |
| Помер | 9 жовтня 1802[1][2] (51 рік) Фонтевіво, Провінція Парма, Емілія-Романья |
| Поховання | d |
| Країна |  Герцогство Парми та П'яченци |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | нідерландська і італійська[3] |
| Титул | герцог |
| Рід | Пармські Бурбони |
| Батько | Філіп (герцог Пармський) |
| Мати | Марія Луїза Єлизавета Французька |
| Брати, сестри | Ізабелла Пармська і Марія Луїза Пармська |
| У шлюбі з | Марія Амалія Австрійська |
| Діти | Кароліна Пармська, Людовик I, d, d[2], d, d[2] і d[2] |
| Автограф |  |
| Нагороди |     |
 | |
| |
Життєпис
Молоді роки
Походив з династії Пармських Бурбонів. Син герцога Філіппа I та Марії Луїзи Єлизавети (доньки французького короля Людовика XV). Народився 1751 року в палаці Колорно. Його мати залишила герцогство в 1757 році, щоб вирушити до Версалю, де вигідно домовитися про шлюби своїх дітей. Після смерті матері в 1759 році Фердинанд все більше спілкувався зі своєю сестрою Ізабеллою. Освіту здобув під орудою абата Етьєна Бонно де Кондільяка та Огюста де Кераліо.
Як спадкоємець герцогства був у центрі шлюбних планів батьків та впливових держав Європи. Втім, жоден з них не було втілено до 1765 року, коли його батько раптово захворів й помер, а трон перейшов до Фердинанда.
Герцогування
Спочатку фактично справами керував Гійом дю Тійо, маркіз де Феліно, що був першим міністром ще за Філіппа I. 1768 року було вигнано єзуїтів з герцогств Парми і П'янченца.
1769 року всупереч думці останнього Фердинанд I оженився з донькою імператриці Марії Терезії Габсбург, оскільки розраховував на виконання останньою її домовленості з померлою матір'ю, за якою герцог Пармським мав би отримати Австрійські Нідерланди. Втім обіцянку імператриця не виконала, але відбулося зменшення французького впливу й посилення австрійського.
У внутрішній політиці герцог виступав проти політики Просвітництва свого батька та дю Тійо, який був змушений залишити свою посаду в 1771 році. Фердинанд I скасував більшість просвітницьких реформ: він повернув єзуїтів, відновив суд інквізиції, повернув багато секуляризованого майна церкві та монастирям, замінив чиновників канцелярії довіреними людьми з кола своєї дружини Марії Амалії. Новим першим міністром став іспанець Хосе Августин де Льяно, але його було звільнено вже 1772 року. Його замінюють італійці Джузеппе Сакко та Лоренцо Помпео Каносса, які продовжують політику освіченого деспотизму, але з національним характером, що кладе край іспанському впливу в герцогстві.
Незабаром Франція, Австрія та Іспанія через дії дружини герцога розірвали свої дипломатичні відносини з Пармою, але примирення відбулося 1773 року з народженням спадкоємця герцогства — Людовика. Водночас погіршилися відносили з дружиною, що вела чудернацький спосіб життя. Після 1778 року, через хворобу сина, зблизився з дружиною.
Номінально підтримував антифранцузькі коаліції, що утворилися після революції у Франції. У 1796 році почалося французьке вторгнення до Італії на чолі з генералом Наполеоном Бонапартом. Парма була захоплена французькими військами, хоча Фердинанд I оголосив герцогство нейтральним. Бонапарт запропонував не чіпати герцогства в обмін на дозвіл пройти його територією, однак не отримав відповіді. Пізніше він запропонував Фердинанду I острів Сардинія в обмін на Парму. Після відмови французька армія влітку 1800 року зайняла Парму і змусила Фердинанда I погодитися на умови, продиктовані французами. Йому було офіційно дозволено зберігати титули, але герцогство керувалося представниками Франції, отримувані податки використовувалия для фінансування французької армії. Кілька разів Фердинанд та Марія Амалія намагалися втекти до Гуасталли, тому його з дружиною стали тримати під домашнім арештом в палаці Колорно до 1801 року. Тут герцог присвятив себе астрономічним дослідженням і вивченню планет. Помер він 1802 року через розлад шлунку, призначивши дружину Марію Амалію головою Ради регентства. Поховано в абатстві Фонтевіво.
Родина
Дружина — Марія Амалія, донька Марії Терезії Габсбург, імператриці Священної Римської імперії
Діти:
- Кароліна (1770—1804) — дружина принца Саксонії Максиміліана
- Людовик (1773—1803) — король Етрурії у 1801—1803 роках
- Марія Антонія (1774—1841) — у 1802 році приєдналася до ордену урсулінок
- Шарлотта (1777—1813) — у 1797 році приєдналася до ордену домініканок;
- Філіпп (1783—1786)
- Антонія (1784—1786)
- Марія Луїза (1787—1789)
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #12844651X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Lundy D. R. The Peerage
- Czech National Authority Database
Джерела
- Bernard Mathieu Edit de La Tourelle, Tableau généalogique de la Maison de Bourbon, 1984
- Adele Vittoria Marchi, Parma e Vienna, édition Artegrafica Silva Parma, 1988
- Élisabeth Badinter, L'infant de Parme, Fayard, 2008
- Carrai, Guido (2018). Maria Amalia, duchessa di Parma e Piacenza 1746—1804. .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad Ferdinand I ital Ferdinando I 20 sichnya 1751 9 zhovtnya 1802 11 j gercog Parmskij i P yachenckij u 1765 1802 rokah Ferdinand Iital Ferdinando I di ParmaNarodivsya20 sichnya 1751 1751 01 20 1 2 Parma Gercogstvo Parmi ta P yachenciPomer9 zhovtnya 1802 1802 10 09 1 2 51 rik Fontevivo Provinciya Parma Emiliya RomanyaPohovannyadKrayina Gercogstvo Parmi ta P yachenciDiyalnistaristokratZnannya movniderlandska i italijska 3 TitulgercogRidParmski BurboniBatkoFilip gercog Parmskij MatiMariya Luyiza Yelizaveta FrancuzkaBrati sestriIzabella Parmska i Mariya Luyiza ParmskaU shlyubi zMariya Amaliya AvstrijskaDitiKarolina Parmska Lyudovik I d d 2 d d 2 i d 2 AvtografNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z dinastiyi Parmskih Burboniv Sin gercoga Filippa I ta Mariyi Luyizi Yelizaveti donki francuzkogo korolya Lyudovika XV Narodivsya 1751 roku v palaci Kolorno Jogo mati zalishila gercogstvo v 1757 roci shob virushiti do Versalyu de vigidno domovitisya pro shlyubi svoyih ditej Pislya smerti materi v 1759 roci Ferdinand vse bilshe spilkuvavsya zi svoyeyu sestroyu Izabelloyu Osvitu zdobuv pid orudoyu abata Etyena Bonno de Kondilyaka ta Ogyusta de Keralio Yak spadkoyemec gercogstva buv u centri shlyubnih planiv batkiv ta vplivovih derzhav Yevropi Vtim zhoden z nih ne bulo vtileno do 1765 roku koli jogo batko raptovo zahvoriv j pomer a tron perejshov do Ferdinanda Gercoguvannya Spochatku faktichno spravami keruvav Gijom dyu Tijo markiz de Felino sho buv pershim ministrom she za Filippa I 1768 roku bulo vignano yezuyitiv z gercogstv Parmi i P yanchenca 1769 roku vsuperech dumci ostannogo Ferdinand I ozhenivsya z donkoyu imperatrici Mariyi Tereziyi Gabsburg oskilki rozrahovuvav na vikonannya ostannoyu yiyi domovlenosti z pomerloyu matir yu za yakoyu gercog Parmskim mav bi otrimati Avstrijski Niderlandi Vtim obicyanku imperatricya ne vikonala ale vidbulosya zmenshennya francuzkogo vplivu j posilennya avstrijskogo U vnutrishnij politici gercog vistupav proti politiki Prosvitnictva svogo batka ta dyu Tijo yakij buv zmushenij zalishiti svoyu posadu v 1771 roci Ferdinand I skasuvav bilshist prosvitnickih reform vin povernuv yezuyitiv vidnoviv sud inkviziciyi povernuv bagato sekulyarizovanogo majna cerkvi ta monastiryam zaminiv chinovnikiv kancelyariyi dovirenimi lyudmi z kola svoyeyi druzhini Mariyi Amaliyi Novim pershim ministrom stav ispanec Hose Avgustin de Lyano ale jogo bulo zvilneno vzhe 1772 roku Jogo zaminyuyut italijci Dzhuzeppe Sakko ta Lorenco Pompeo Kanossa yaki prodovzhuyut politiku osvichenogo despotizmu ale z nacionalnim harakterom sho klade kraj ispanskomu vplivu v gercogstvi Nezabarom Franciya Avstriya ta Ispaniya cherez diyi druzhini gercoga rozirvali svoyi diplomatichni vidnosini z Parmoyu ale primirennya vidbulosya 1773 roku z narodzhennyam spadkoyemcya gercogstva Lyudovika Vodnochas pogirshilisya vidnosili z druzhinoyu sho vela chudernackij sposib zhittya Pislya 1778 roku cherez hvorobu sina zblizivsya z druzhinoyu Nominalno pidtrimuvav antifrancuzki koaliciyi sho utvorilisya pislya revolyuciyi u Franciyi U 1796 roci pochalosya francuzke vtorgnennya do Italiyi na choli z generalom Napoleonom Bonapartom Parma bula zahoplena francuzkimi vijskami hocha Ferdinand I ogolosiv gercogstvo nejtralnim Bonapart zaproponuvav ne chipati gercogstva v obmin na dozvil projti jogo teritoriyeyu odnak ne otrimav vidpovidi Piznishe vin zaproponuvav Ferdinandu I ostriv Sardiniya v obmin na Parmu Pislya vidmovi francuzka armiya vlitku 1800 roku zajnyala Parmu i zmusila Ferdinanda I pogoditisya na umovi prodiktovani francuzami Jomu bulo oficijno dozvoleno zberigati tituli ale gercogstvo keruvalosya predstavnikami Franciyi otrimuvani podatki vikoristovuvaliya dlya finansuvannya francuzkoyi armiyi Kilka raziv Ferdinand ta Mariya Amaliya namagalisya vtekti do Guastalli tomu jogo z druzhinoyu stali trimati pid domashnim areshtom v palaci Kolorno do 1801 roku Tut gercog prisvyativ sebe astronomichnim doslidzhennyam i vivchennyu planet Pomer vin 1802 roku cherez rozlad shlunku priznachivshi druzhinu Mariyu Amaliyu golovoyu Radi regentstva Pohovano v abatstvi Fontevivo RodinaDruzhina Mariya Amaliya donka Mariyi Tereziyi Gabsburg imperatrici Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Diti Karolina 1770 1804 druzhina princa Saksoniyi Maksimiliana Lyudovik 1773 1803 korol Etruriyi u 1801 1803 rokah Mariya Antoniya 1774 1841 u 1802 roci priyednalasya do ordenu ursulinok Sharlotta 1777 1813 u 1797 roci priyednalasya do ordenu dominikanok Filipp 1783 1786 Antoniya 1784 1786 Mariya Luyiza 1787 1789 PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 12844651X Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Czech National Authority Database d Track Q13550863DzherelaBernard Mathieu Edit de La Tourelle Tableau genealogique de la Maison de Bourbon 1984 Adele Vittoria Marchi Parma e Vienna edition Artegrafica Silva Parma 1988 Elisabeth Badinter L infant de Parme Fayard 2008 Carrai Guido 2018 Maria Amalia duchessa di Parma e Piacenza 1746 1804 ISBN 978 80 270 3974 6