Ферапонтів монастир

Ансамбль колишнього Ферапонтова монастиря — пам'ятка історії та культури федерального значення на території Кирилівського району Вологодської області (Росія). Являє собою унікальний пам'ятник історії, архітектури та стінопису XIV—XX ст., що дійшов до наших днів в архітектурному комплексі XV — XVII ст. Розташований в монастирі Музей фресок Діонісія є філією Кирило-Білозерського музею-заповідника. На підставі Указу Президента Російської Федерації від 2 квітня 1997 року монастир був внесений до Державного реєстру особливо цінних об'єктів культурної спадщини народів Російської Федерації. Сесія ЮНЕСКО внесла в 2000 році Ферапонтів монастир до списку Всесвітньої спадщини.

Ферапонтів монастир
Панорама Ферапонтіва монастиря
59°57′24″ пн. ш. 38°34′02″ сх. д. / 59.95667° пн. ш. 38.56722° сх. д. / 59.95667; 38.56722Координати: 59°57′24″ пн. ш. 38°34′02″ сх. д. / 59.95667° пн. ш. 38.56722° сх. д. / 59.95667; 38.56722
Тип	монастир і пам'ятка архітектури^[d]
Статус спадщини	світова спадщина ЮНЕСКО і ^d^[1]
Країна	Росія
Розташування	Ферапонтово, Кирилівський район, Вологодська область
Конфесія	МП
Єпархія	Московська
Архітектурний стиль	архітектура Росії^[d]
Засновник	прп.
Засновано	1398
Реліквії	рака прп. Мартиниана, 9 древніх антимінсів XV-XVII ст. з собору Різдва Богородиці
Сайт	ferapontov-monastyr.ru
Ферапонтів монастир (Росія)
Ферапонтів монастир у Вікісховищі

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №982982 (англ.)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ферапонтов.

Історія Ферапонтіва монастиря

Ферапонтів-Білозерський монастир був заснований святим в 1398 році у вотчині князя Андрія Дмитровича Можайського, сина Димитрія Донського. Через 10 років Ферапонт залишив монастир своєму учневі Мартініану, тому монастир називався Ферапонтів-Білозерський Богородице-Різдвяний Мартініанів монастир. Ферапонтів монастир розташований за 20 км від м. Кирилова. Протягом 400 років був чоловічим монастирем. Спочатку монастир був невеликим і нечисленним, віддаленим від селищ і доріг. Число братії на початок XV сторіччя становило 10-15 ченців. Пізніше вздовж його стін проліг великий тракт на Архангельськ через Каргополь, по якій проходив торговий шлях на Північ, а також йшли прочани в Соловецький монастир. Розквіт духовної культури розпочався при ігумені Мартініані і його учні Іоасафі, архієпископі Ростовському. Тут створювалася житійна і філософська література. З насельників обителі у лику святих були прославлені: преподобні , Мартініан, Касіян Грек (в миру Костянтин, князь Мангупський, засновник Углицької Учемскої пустині). Розквіт господарської діяльності монастиря припав на час царювання Василя II Темного, Василя III. У монастир приїжджав цар Василій III зі своєю дружиною Оленою Глинської, щоб помолитися про дарування їм спадкоємця. А пізніше їх син, Іван Грозний, вносив чималі суми грошей на розвиток обителі. У XVII і XVIII ст. для монастиря наступили важкі часи: траплялися пожежі і розграбування. Монастир постраждав від нападів польських загонів в 1614 році. За царським указом 1764 року були відібрані монастирські володіння. У XVII сторіччі монастирю судилося стати місцем ув'язнення опального патріарха Никона, який відбував тут 10-річне заслання, починаючи з 1666 року. Засланцями монастиря в різні періоди були митрополит Литовський і Київський Спиридон, а також святитель Арсеній Мацеєвич, митрополит Ростовський, розправа над яким відбулася з волі імператриці Катерини II. В 1798 році монастир був закритий, після чого в XIX сторіччі він став приходом Ферапонтівської волості. У 1904 році був відкритий жіночий монастир, який проіснував до 1925 року. Після вигнання насельниць богослужіння ще відбувалися до 1935 року, потім монастир увійшов до складу Кирилівського краєзнавчого музею. У 1974 році в монастирі був відкритий Музей фресок Діонісія. З 1989 року відновилися богослужіння Ферапонтівського приходу.

Архітектура і живопис

Докладніше: Музей фресок Діонісія

Архітектура монастиря унікальна за своєю давниною. Це єдиний в Росії комплекс стародавніх споруд дониконівського часу. Собор Різдва Богородиці (1490 рік) — це найдавніший кам'яний храм Російської Півночі, вся внутрішня поверхня якого має настільки ж древні фрески Діонісія (1502 рік). Архітектурний ансамбль складається з 4 церков (6 престолів): собор Різдва Богородиці; церква Благовіщення (1531 рік); церква преподобного Мартініана (1641 рік); надбрамна церква Богоявлення з боковим вівтарем преподобного Ферапонта (1650 рік); дзвіниці, Казенної і Трапезної палат.

Примітки

1. Постановление Совета Министров РСФСР № 1327 от 30.08.1960
2. Russian Federation. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2012.
3. . Архів оригіналу за 30 серпня 2012. Процитовано 13 серпня 2012.

Посилання

• Ферапонтов-Белозерский монастырь [ 23 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Сайт Історико-просвітницького товариства «Спадщина Ферапонтова монастиря» [ 21 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ферапонтів монастир [ 27 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Музей фресок Дионисия [ 16 листопада 2006 у Wayback Machine.] (рос.)