Федір Метохіт

Федір Метохіт (грец. Θεόδωρος Μετοχίτης; 1270 в Константинополі; - 13. Березня 1332 р.) — візантійський дипломат, письменник, високий урядовець, богослов, філософ, історик, астроном і меценат. Близько 1305 до 1328 він був секретарем і особистим консультантом імператора Андроніка II Палеолога.

Федір Метохіт
грец. Θεόδωρος Μετοχίτης
Ім'я при народженні	грец. Θεόδωρος Μετοχίτης
Народився	1270 Константинополь
Помер	21 березня 1332 Константинополь
Країна	Візантійська імперія
Діяльність	астроном, політик, дипломат, філософ, письменник, історик
Галузь	астрономія, політика, дипломатія, філософія і історія
Вчителі	^d
Відомі учні	Григорій Палама і ^d^[1]
Знання мов	середньогрецька
Посада	^d
Батько	^d
Родичі	^d
Діти	Irene^[d]
Медіафайли у Вікісховищі

Федір Метохіт підносить в дар Христу оновлений храм Хору, 

Життя

Метохіт був сином архидиякона Георгія Метохіта, пристрасного прихильника унії Православної і католицької церков. Після Другого Синоду у Влахерні його батько був засуджений і засланий. Метохіт, здається, провів свою молодість у чернечому середовищі у Віфінії в малій Азії. Він присвятив себе вивченню світських і релігійних авторів. Коли Андронік II відвідав Нікею у 1290/1291 рр., Метохіта, очевидно, справив на нього таке враження, що він викликав його негайно до двору і призначив його візантійським дипломатом. Приблизно через рік він був призначений сенатором. Крім виконання своїх політичних завдань (дипломатичних місій в Кілікії 1295 і в Сербії 1299), їздив і продовжував вчитися і писати. 1312/1313 роках він почав з вивчення астрономії у Мануїла Бріенніоса, пізніше він сам був учителем Нікефороса Грегораса. 

Федір Метохіт був одружений і мав п'ятьох синів і одну дочку Ірену, яка була одружена з Іваном Палеологом, намісником Солунським, племінником Андронікоса II.

У 1321 році він був одним з найбагатших людей свого часу. Частину його майна він використав для реставрації та облаштування церкви Хора на північний захід від Константинополя, де сьогодні мечоліти, представлені донорами, на мозаїці в нартекси, можна побачити над входом до нефа.

Після повалення Андроніка II в 1328 році своїм онуком Андроніком III, Феодор піддався опалі і був засланий в монастир, де провів останні роки життя, і був похований.

Твори

Метохітовий доробок складається з 20 віршів у Гекзаметрах, 18 Виступів, коментарі до Аристотеля . Про природну філософію, вступ до вивчення Птолемеївської астрономії (астрономія стоїхеїозу) та 120 нарисів з різних тем. Багато з цих творів поки не редагуються. Найзначущими є Слово 10 «Про моральні проблеми, або Про освіченість» (бл. 1305 року); Слово 17 «Зіставлення та оцінка слави та досягнень двох риторів – Демосфена та Аристида» (1330–1331 роки); «Пам'ятні нариси» (центральний праця, створена між 1321 і 1328 роками).

Відомий як глибокий знавець античних авторів, коментатор Аристотеля. Автор історико-філософської праці «Гномічні нариси і пам'ятки», що являє собою зібрання нарисів з філософії, астрономії, географії, історії, літературі.

В його вченні особливе місце займала тема долі, персоніфікованої в образі давньогрецької богині Тихі. Доля, на думку Метохіта, задає уявлення про загальні мінливості, ненадійність життя окремих людей і цілих народів. Вченив вважав долю однією з ланок у ланцюзі світової історії.

Текст видання та переклади

• Theodorus Metochites: Paraphrasis in Aristotelis universam naturalem philosophiam (= Commentaria in Aristotelem Graeca. Bd. 3). Übersetzt von Gentianus Hervetus. Neudruck der 1. Ausgabe, Basel 1559, mit einer Einleitung von Charles Lohr. Frommann-Holzboog, Stuttgart-Bad Cannstatt u. a. 1992, .
• Jeffrey M. Featherstone (Hrsg.): Theodore Metochites's Poems “To Himself”. Introduction, Text, and Translation (= Byzantina Vindobonensia. Bd. 23). Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 2000,
• Karin Hult (Hrsg.): Theodore Metochites on Ancient Authors and Philosophy. Semeioseis gnomikai 1–26 & 71 (= Studia Graeca et Latina Gothoburgensia. Bd. 65). A Critical Edition with Introduction, Translation, Notes, and Indexes. With a Contribution by Börje Bydén. Acta Universitatis Gothoburgensis, Göteborg 2002,
• Hendrik Joan Drossaart Lulofs: Aristoteles De somno et vigilia liber. Adiectis veteribus translationibus et Theodori Metochitae commentario. Burgersdijk & Niermans u. a., Lugdunum Batavorum (d. i.: Leiden) 1943 (Utrecht, Universität, Dissertation, 1943).

Література

• Hans-Georg Beck: Theodoros Metochites. Die Krise des byzantinischen Weltbildes im 14. Jahrhundert. Beck, München 1952 (Zugleich: München, Universität, Habilitations-Schrift, 1949).
• Börje Bydén: Theodore Metochites' Stoicheiosis astronomike and the Study of Natural Philosophy and Mathematics in Early Palaiologan Byzantium (= Studia Graeca et Latina Gothoburgensia. Bd. 66). Acta Universitatis Gothoburgensis, Göteborg 2003, .
• Ihor Ševčenko: Études sur la polémique entre Théodore Métochite et Nicéphore Choumnos. La vie intellectuelle et politique à Byzance sous les premiers Paléologues (= Corpus Bruxellense historiae Byzantinae. Subsidia 3). Éditions de Byzantion, Brüssel 1962 (Löwen, Universität, Dissertation 1949).
• Ihor Ševčenko: Theodore Metochites, the Chora, and the Intellectual Trends of His Time. In: Paul A. Underwood (Hrsg.): The Kariye Djami. Band 4: Studies in the Art of the Kariye Djami and Its Intellectual Background (= Bollingen series. Bd. 70). Princeton University Press, Princeton NJ 1975, ISBN 0-691-99778-X, korrigierte , S. 19–91.
• Eva de Vries-van der Velden: Théodore Métochite. Une réévaluation. Gieben, Amsterdam 1987, (Zugleich: Leiden, Universität, Dissertation, 1987).

Посилання

1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
2. K. Staikos: The History of the Library in Western Civilization: From Constantine the Great to Cardinal Bessarion.