Федоровський Олександр Дмитрович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Чоловік= |Мати=

Федоровський Олександр Дмитрович
Народився	10 січня 1931(1931-01-10) (93 роки) Ленінград, РСФРР, СРСР
Діяльність	фізик
Alma mater	Санкт-Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики (1956)
Галузь	Фізика
Заклад	Арсенал Інститут гідромеханіки НАН України Морський гідрофізичний інститут НАН України Інститут геологічних наук НАН України
Посада	Завідувач відділом
Вчене звання	Член-кореспондент НАН України (1982)
Членство	НАН України
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Федоровський.

Олекса́ндр Дми́трович Федоро́вський (10 січня 1931, м. Ленінград) — український фізик. Член-кореспондент АН УРСР (1982).

Біографія

1956 р. — закінчив Ленінградський інститут точної механіки й оптики.
1956—1980 рр. — завод «Арсенал» у Києві, де організував та очолив спеціальне конструкторське бюро.
1980 р. — Інститут гідромеханіки АН УРСР.
1981—1987 рр. — директор Інституту гідромеханіки АН УРСР.
1987—1992 рр. — керівник СКТБ, заступник директора з наукової роботи Морського гідрофізичного інституту НАН України у Севастополі.
З 1993 р. — завідує відділом системного аналізу Інституту геологічних наук НАН України.

Наукова діяльність

На заводі «Арсенал» у Києві, організував та очолив спеціальне конструкторське бюро. За цей період під його керівництвом було створено і прийнято для оснащення Військово-Морського флоту та Центру підготовки космонавтів ряд зразків нових оптико-електронних комплексів. Протягом 1965—1980 рр. учений проводив у різних районах Світового океану комплексні морські випробування створеної апаратури. В результаті досліджень було одержано унікальний науковий матеріал, який дав змогу виявити нові гідрофізичні явища, згодом підтверджені рядом авторських свідоцтв. Тоді ж Федоровський О. Д. виконав вагомі експериментальні дослідження процесів, що відбуваються на вільній морській поверхні — на межі взаємодії «вода — атмосфера». Він одним з перших експериментально виявив і поглиблено дослідив виникнення на морській поверхні холодного «скін-шару» та використав це явище як інформативний фактор при створенні авіаційних дистанцій них систем зондування морської поверхні для вирішення спеціальних завдань.

В Інституті гідромеханіки, коли Федоровський О. Д. очолював цю установу, було побудовано, оснащено і введено в експлуатацію лабораторний комплекс і спеціальну споруду з басейном, на базі яких проводились численні експерименти. Їх результати стали основою для розробки в СКТБ інституту нових гідрофізичних систем для Військово-Морського флоту.

В ході лабораторних і натурних досліджень було встановлено взаємозв'язок між просторовими характеристиками температурних полів на морській поверхні та гідродинамічними явищами, що відбуваються на глибинних горизонтах у різноманітних гідрологічних умовах. Ці дослідження започаткували створення в інституті нового наукового напряму — .

Наукові пошуки вченого в Центрі аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України спрямовані на розробку методології дешифрування космічних знімків з допомогою системного підходу, аналізу структурно-текстурних ознак і на створення комп'ютерних програм для виконання водогосподарських і водоохоронних завдань. Під його керівництвом і за безпосередньою участю науково обґрунтовано і розроблено оригінальну методику оцінки екологічного стану водних екотонів типу «ріка — водосховище» і «ріка — море».

Результати наукової діяльності Федоровського О. Д. знайшли визнання як в Україні, так і за кордоном. Він неодноразово виступав з доповідями на засіданнях Наукової ради з гідрофізики і Наукової ради з гідродинаміки АН СРСР, науково-технічної ради НАН України з проблем Військово-Морських сил України, брав участь у міжнародних конференціях.

Федоровський О. Д. — автор 195 друкованих праць, у тому числі 5 монографій, довідника, 130 статей і 60 патентів та авторських свідоцтв. Дев'ять його учнів захистили дисертації.

Серед робіт — «Інформатизація аерокосмічного землезнавства», співавтори Довгий Станіслав Олексійович, Лялько Вадим Іванович, Трофимчук Олександр Миколайович, Азімов Олександр Тельманович, 2001.

Відзнаки

Заслужений діяч науки і техніки України (2007), лауреат Державної премії України в області науки і техніки (2005). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1985).

Література

1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 548.
2. Вісник НАН України, 2001, № 1

Посилання

Сторінка на сайті ЦАКДЗ^{[недоступне посилання з липня 2019]}