Довгий Станіслав Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довгий.

|дата_смерті= |відомий_(відома)= |розмір_зображення= |місце_народження= |військове звання= |партія= |місце_смерті= |премії= |рід_діяльності= |Alma_mater=

Довгий Станіслав Олексійович
Народився	23 липня 1954(1954-07-23) (69 років) Устинівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	механіко-математичний факультет Київського національного університету
Заклад	Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору Інститут гідромеханіки НАН України
Посада	народний депутат України^[1], народний депутат України^[2] і народний депутат України^[3]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Аспіранти, докторанти	^d
Членство	НАН України Верховна Рада України VI скликання Верховна Рада України V скликання Верховна Рада України IV скликання
Партія	Політична партія «Наша Україна»
Батько	Довгий Олексій Прокопович
Діти	Довгий Олесь Станіславович
Нагороди	Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Довгий Станіслав Олексійович у Вікісховищі

Станіслав Олексійович Довгий (* 23 липня 1954, с. Ганно-Требинівка, Устинівський район, Кіровоградська область) — український науковець, підприємець, громадський діяч і політик. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, академік НАПН України, почесний директор інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, Президент Малої академії наук. Батько політика Олеся Довгого. Засновник інвестиційної компанії Dovgiy Family Office.

Життєпис

Народився 23 липня 1954 в с. Ганно-Требинівка Устинівського району Кіровоградської області.

Вчився у Березнянській середній школі Менського району Чернігівської області та Київській середній школі № 6. Протягом1971—1976  навчався у Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, факультет кібернетики, механіко-математичний факультет. У 1985 році закінчив аспірантуру Інституту гідромеханіки НАН України^[].

1972—1974 — лаборант, інженер Інституту автоматики Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР, м. Київ;

1976—1991 — інженер, старший інженер, молодший науковий працівник, завідувач групи, науковий працівник, старший науковий працівник, провідний науковий працівник, завідувач відділу Інституту гідромеханіки НАНУ;

1986—1996 — участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Розроблена С. Довгим нестаціонарна нелінійна модель вихорових течій лягла в основу комплексного підходу до проблеми вивчення міграцій радіоактивних забруднень в атмосфері та гідросфері;

1990—1994 — Генеральний конструктор організаційно-технічної системи «Інформ-Чорнобиль» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка об'єднала бази даних понад 80 організацій різних відомств і стала головною в Україні;

1991—1996 — Національний координатор проекту Європейської Комісії JSP-2 — «Створення загальноєвропейської системи підтримки прийняття рішень на випадок аварії на ядерних об'єктах з врахуванням досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи»;

1997—1998 — директор Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України;

1998 — Українським інститутом досліджень навколишнього середовища і ресурсів і Мічиганським Інститутом досліджень навколишнього середовища (ERIM) засновано Український центр менеджменту землі і ресурсів (УЦМЗР);

2001 — т.ч. — Директор-організатор, директор, Почесний директор Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України.

Поряд з наукою займався підприємницькою діяльністю та бізнесом. На початку 80-х років створив одну з перших комерційних компаній в Україні з розробки вітчизняного програмного забезпечення НВП «Топаз-Інформ»^[].

В подальшому сімейний бізнес був пов'язаний з нерухомістю, девелопментом та управлінням проектами.

Педагогічна діяльність

1971—1972 — Київська середня школа № 6, лаборант, викладач фізики;

1979—1983 — Інститут залізничного транспорту, доцент кафедри вищої математики («Математичний аналіз», «Теорія ймовірності», «Основи математичної фізики»);

1989—1995 — Київський державний університет ім. Т.Шевченка, професор кафедри обчислювальних методів в математиці, факультет кібернетики («Обчислювальна аеродинаміка», «Сингулярні інтегральні рівняння»);

1995—1998, 1999—2000 — Національний авіаційний університет, професор кафедри Аеродинаміки літальних апаратів («Аеродинаміка літальних апаратів», «Обчислювальні методи в аеродинаміці», «Основи нелінійної аеродинаміки»);

2000—2005 — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», завідувач кафедри наукових аналітичних і екологічних приладів і систем, приладобудівний факультет («Математичне моделювання в екології», «Інформаційні системи»);

2016—2019 — підручник з фізики для закладів загальної середньої освіти для 7-11 класів, розроблений і апробований в Малій академії наук України (Авторський колектив: Бар'яхтар В. Г. , Довгий С. О. , Божинова Ф. Я. , Кірюхіна О. О. , за ред. В. Бар'яхтара та С. Довгого, Видавництво «Ранок», Харків).

Наукова діяльність

Обчислювальна математика, математичне моделювання, обчислювальний та фізичний експеримент, геодинаміка навколишнього середовища, інформаційно-комунікаційні технології.

Автор понад 300 наукових праць, в тому числі 38 патентів та авторських свідоцтв, 42 монографій, підручників та енциклопедичних видань (самостійно та у співавторстві) ^[].

Виховав 30 кандидатів і докторів наук, створив наукову школу з нелінійної нестаціонарної динаміки, що поєднує аналітичні, обчислювальні та експериментальні методи^[].

Наукові звання та відзнаки

1996 — доктор фізико-математичних наук (докторська дисертація: «Нестаціонарна нелінійна гідроаеродинаміка крил, що коливаються в обмежених потоках»);

1997 — професор, член-кореспондент Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка навколишнього середовища);

1999 — член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (Відділення педагогіки та психології вищої школи);

2001 — Заслужений діяч науки і техніки України;

2005 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Розв'язання проблем раціонального природокористування методами аерокосмічного зондування Землі та моделювання геодинамічних процесів» (в складі колективу, керівник проекту);

2010 — академік Національної академії педагогічних наук України (Відділення загальної середньої освіти);

2010—2014 — керівник колективу розробників науково-освітнього порталу «Тарас Шевченко», який було відзначено Державною премією України в галузі освіти (2017);

2012 — лауреат Державної премії України в галузі освіти за цикл робіт "Всеукраїнський освітній Інтернет-портал «Острів знань» (в складі колективу, керівник проекту);

2013 — академік Європейської академії наук, мистецтв і літератури;

2018 — академік Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка геологічного середовища).

Державна служба

1998—1999 — Міністр у справах науки і технологій України, Член Кабінету Міністрів України;

З 21 липня 1999 — державний службовець I рангу;

1999—2000 — Голова Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності;

2000—2001 — Голова правління відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»;

2001—2002 — Голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

Політична діяльність

2002—2006 — Народний депутат України IV скликання, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, Секретар Спеціальної комісії ВР України з питань майбутнього, співголова групи «Воля народу» (січень — березень 2005), співголова фракції ПППУ (з березня 2005);

2006—2007 — Народний депутат України V скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи, голова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Таїландом;

2007—2012 — Народний депутат України VI скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, співголова депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією, заступник голови депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Німеччиною та Францією.

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, що передбачала продовження перебування Чорноморського Флоту Росії на території України до 2042 р.

Громадська та організаційна діяльність

1998 — т.ч. — член Президії, в.о. члена Президії Національної академії наук України;

1998—2001 — Член Президії Вищої атестаційної комісії України;

1999—2002 — Голова Ради з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій при Президентові України;

2004—2015 — член Міжвідомчої комісії з науково-технологічної безпеки України при Раді національної безпеки і оборони України;

2000 — т.ч. — Президент Малої академії наук України, Центру ЮНЕСКО з наукової освіти;

2004—2007 — Віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців України;

2005—2007 — Віце-президент Федерації роботодавців України;

2005 — т.ч. — Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки;

2005 — т.ч. — Головний редактор і член редколегій ряду наукових періодичних видань;

2008 — т.ч. — Голова Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями: «Математичне моделювання» та «Інформаційно-комунікаційні технології», член Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «Математичне моделювання» та «Інформаційні технології»;

2013 — т.ч. — Член Президії Європейської Академії наук, мистецтв і літератури;

2013 — т.ч. — Почесний консул Чорногорії в Україні;

2017 — т.ч. — Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

Нагороди і відзнаки

• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня;
• Орден «За заслуги» I ст. (27 червня 2012), II ст. (23 жовтня 2009), III ст. (12 серпня 2004);
• Почесна грамота Верховної Ради України;
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16 травня 2002);
• Відомчі відзнаки і нагороди Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства культури і туризму України, Міністерства оборони України, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, Української православної церкви, Православної церкви України та ряду міжнародних організацій і установ;
•  — за внесок у популяризацію шевченківської спадщини в Україні та за кордоном (2015);
• Премія ім. М. О. Лукаша — за популяризацію української культури в Україні та за її межами;
• Премія НАН України імені В. С. Михалевича за цикл робіт «Аналіз деяких класів багатокомпонентних розподілених систем» (2009);
• Премія НАН України імені А. О. Дородніцина — за цикл робіт «Методи, алгоритми, інформаційні технології комплексного аналізу складних об'єктів» (Премії НАН України імені видатних учених України — лауреати 2013)
• Премія НАН України імені О. К. Антонова — за серію праць «Теоретичне та науково-практичне забезпечення покращення аеродинамічних характеристик крил і літальних апаратів при створенні перспективної авіаційної техніки» (2019)
• Малій планеті № 12189 Сонячної системи присвоєно ім'я «Довгий».

Родина

Батьки:

• Довгий Олексій Прокопович (8.08.1929-7.10.2017) — український поет, перекладач, пісняр, художній керівник Народного хору «Родень», Заслужений діяч мистецтв України;
• Довга Марія Іванівна (17.04.1929) — педагог, Заслужений працівник освіти України, викладач української мови та літератури.

Діти:

• Довгий Олесь Станіславович (1.11.1980) — політик, Народний депутат України 8, 9-го скликань;
• Гуляєва Оксана Станіславівна (19.12.1984) — психолог, підприємець;
• Довгий Станіслав Станіславович (18.12.2007) — школяр.

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
4. . Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
5. Dovgyi Family Office. Dovgyi Family Office.
6. . Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 12 грудня 2014.
7. Указ Президента України № 905/99 від 21 липня 1999 року «Про присвоєння рангу державного службовця»
8. . Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
9. Указ Президента України №188/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 4 травня 2019.
10. . Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 28 червня 2012.
11. . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 28 червня 2012.
12. Указ Президента України № 883/2004 від 12 серпня 2004 року «Про нагородження С. Довгого орденом „За заслуги“»
13. Сергій Дзюба (2 квітня 2015). . Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2015.
14. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 серпня 2014. Процитовано 14 квітня 2015.
15. (PDF). Донецький фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна НАН України. 12.02.2020. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 13.06.2021.

Посилання

• Довідник «Хто є хто в Україні». — Видавництво «К. І. С.» [ 21 січня 2014 у Wayback Machine.]