Учкуєвка (місцевість)

Учку́євка, Учку́ївка, Уч-Кую́ (крим. Üç Quyu — «три берега») — історичне селище на Західному березі Криму, зараз місцевість на північній стороні Севастополя.

Учкуєвка
Учкуєвка Катеринська миля в Учкуєвці.
Загальна інформація
44°39′00″ пн. ш. 33°32′25″ сх. д. / 44.65000000002777369445539080° пн. ш. 33.54027778002777183° сх. д. / 44.65000000002777369445539080; 33.54027778002777183Координати: 44°39′00″ пн. ш. 33°32′25″ сх. д. / 44.65000000002777369445539080° пн. ш. 33.54027778002777183° сх. д. / 44.65000000002777369445539080; 33.54027778002777183
Країна	Україна
Район	Північна сторона Севастополя
Адмінодиниця	Севастополь Нахімовський район
Поштовий індекс	99002
Карта
Учкуєвка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Учкуєвка.

В районі знаходиться однойменний парк та пляж.

Історія

На думку істориків, Уч-Кую в Середні віки входив в вотчину розташованого на південних обривах, у гирла , феодального укріплення, відомого під умовною назвою Бельбек — найзахіднішого володіння Мангупського князівства. Після розгрому князівства османами в 1475 році Бельбек перейшов під владу Османської імперії і адміністративно був включений до складу Мангупського кадилика Кефінського санджака, а, згодом, еялету. Кримському ханству село офіційно належало всього 9 років: від здобуття ханством незалежності в 1774 році до анексії Криму Російською імперією в 1783 році. У цей період, за «Камеральним опис Криму» 1784 року, в Мангупському кадилику Бахчисарайського каймаканства значилося селище Учкюю. На розвилці дороги в Учкуєвці в 1786 році, за наказом графа Григорія Потьомкіна, був встановлений верстовий знак «Катерининська миля», який зберігся до сих пір. «Катерининська миля» по дорозі на Учкуєвку — найстаріше будова Севастополя. Таких знаків в Криму залишилось усього п'ять.

Після анексії Криму Російською імперією у 1783 році, 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Сімферопольського повіту. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило до Акмечетського повіту Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 20 жовтня 1802 року Таврійської губернії, Уч-Кую було включено до складу Чоргунської волості Сімферопольського повіту.

За «Відомостями про всі селища в Сімферопольському повіті складених з показань в якій волості скільки числом дворів і душ» від 9 жовтня 1805 року, в селі Уч-Кую значилося 24 двори і 110 жителів, виключно кримських татар, а земля належала адміралу Ушакову. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі 20 дворів. Після реформи волосного поділу 1829 року Уч-Кую, згідно «Відомості про казенні волостяі Таврійської губернії 1829 року», включили до складу Дуванкойської волості (перетвореної з Чоргунської). На карті 1842 року в селі Учкуй 23 двори.

У 1860-х роках, після Земської реформи Олександра II, село залишилося в складі перетвореної Дуванкойської волості. Згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Учкую (або Учкуєвка) — дача з 1 двором і 11 жителями на березі Чорного моря. На трьохверстовій карті Шуберта 1865—1876 року на місці села позначений хутір Шишкова, а на верстовій карті 1890 року в Учкуєвці позначений 1 двір з російським населенням. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року» не значиться.

Після Земської реформи 1890-х років село залишилося в складі перетвореної Дуванкойської волості. Згідно «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», в селі Уч-Кую, яке входило в Дуванкойське сільське суспільство, значилося 118 жителів в 18 домогосподарствах, всі безземельні. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1900 рік» село Учкуй вважалося в волості для рахунку і записане розореним. У «Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року» в Дуванкойській волості Сімферопольського повіту село Уч-Кую не числиться, але перераховані приписані до нього: хутір А. А. Готкова, маєток Б. Ф. Шталь, 2 земельних ділянки Військового відомства, економія графа Мордвинова і 12 приватних садів, всі без населення.

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 була скасована волосна система і село увійшло до складу Севастопольського повіту. Є відомості, що в грудні 1921 року, в складі Севастопольського округу, був утворений Любимовський район (за іншими джерелами — район був утворений постановою Кримського ЦВК і РНК 4 квітня 1922 года, так і повіти отримали назву округів в 1922 році), куди, безсумнівно, входило село Учкуєвка. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких було ліквідовано Любимовський і створений Севастопольський район, і село включили до його складу. Згідно зі списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, в селі Учкуєвка, Бартеньєвської сільради Севастопольського району, значилося 14 дворів, з них 7 селянських, населення становило 39 осіб (20 чоловіків та 19 жінок). У національному відношенні враховано 37 росіян, 1 естонець, 1 записаний в графі «інші». 15 вересня 1930 року, постановою Кримського ЦВК, було проведено нове районування і створений Балаклавський район, куди увійшла і Учкуєвка. У світлі постанови ВЦВК від 30 жовтня 1930 року «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР», в зв'язку з ліквідацією округів (СУ, 1930, N 41, ст. 493), селище Севастопольського району Учкуєвку включили до складу міста.

Динаміка кількості населення

Зміна чисельності населення

Роки	1805	1864	1892	1926
Населення	110	▼11	▲117	▼39

Мешканці

В селищі народився Крюков Микола Васильович (1902—1974) — український радянський графік.

Примітки

1. Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. (Центр и ЮБК). // Etomesto.ru (1890).
2. Фадеева, Татьяна Михайловна, Шапошников, Александр Константинович. Княжество Феодоро и его князья. Крымско-готский сборник. // — Симферополь: Бизнес-Информ, 2005. — С. 127. — 295 с. — .
3. Бертье-Делагард А. Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде. // Изслѣдованіе нѣкоторыхъ недоумѣнныхъ вопросовъ средневѣковья въ Тавридѣ // Известия Таврической учёной комиссии. — Симферополь: Тип. Таврического губ. земства, 1920. — № 57. — С. 3.
4. Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года: Каймаканствы и в оных каймаканами кто состоит. // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — Симф. : Типогр. Таврическ. Губ. Земства, 1888. — Т. 6.
5. Учкуевка.
6. Гржибовская, 1999, Указ Екатерины II об образовании Таврической области. 8 февраля 1784 года, стр. 117.
7. О новом разделении Государства на Губернии. (Именный, данный Сенату.).
8. Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
9. Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии. // — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 87.
10. Военная топографическая карта полуострова Крым, составленная Мухиным. // Etomesto.ru (1817).
11. Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 127.
12. Военно-топографическая карта Крыма полковника Бетева. // Etomesto.ru (1842).
13. Таврическая губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 г / М. Раевский. — Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. // — СПб: Типография Карла Вульфа, 1865. — С. 59. — 137 с. — (Списки населенных мест Российской империи).
14. Трехверстовка Крыма. Военно-топографическая карта. // Etomesto.ru (1865).
15. Верстовка Крыма от Военно-топографического Депо. (Центр и ЮБК). // Etomesto.ru (1890).
16. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. // — 1892. — С. 70.
17. Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. // — 1900. — С. 124—125.
18. Часть 2. Выпуск 6. Список населенных пунктов. Симферопольский уезд. // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 42.
19. История городов и сел Украинской ССР. / П. Т. Тронько. — 1974. — Т. 12. — С. 521. — 15 000 экз.
20. https://archive.today/20130419064430/http://sevsovet.com.ua/index.php/city/administrativnoe-ustrojstvo Официальный сайт Севастопольского городского совета. Административное устройство.
21. Становление советской власти в Байдарской и Варнутской долинах. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 19 серпня 2013.
22. И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель. [Архівовано 2013-09-21 у Wayback Machine.] // — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
23. Коллектив авторов (Крымское ЦСУ). Список населенных пунктов Крымской АССР по всесоюзной переписи 17 декабря 1926 года. // — Симферополь: Крымское центральное статистическое управление., 1927. — С. 120, 121. — 219 с.
24. Постановление ВЦИК РСФСР от 30.10.1930 о реорганизации сети районов Крымской АССР.