Перший уряд Каї Каллас уряд Естонії який очолювала естонська та європейська політична діячка Кая Каллас з Партії реформ

Перший уряд Каї Каллас — уряд Естонії, який очолювала естонська та європейська політична діячка Кая Каллас з Партії реформ. Розпочав роботу 26 січня 2021 року, після того, як попередній уряд Юрі Ратаса достроково пішов у відставку на тлі корупційного скандалу. Пішов у відставку 14 липня 2022 року. Це був коаліційний уряд двох партій: Партії реформ та Центристської партії до червня 2022 року, коли Кая Каллас відкликала усіх міністрів Центристської партії після кількох тижнів суперечок між обома партіями.

Перший уряд Каї Каллас
51-й Кабінет міністрів Естонії

Дата формування	26 січня 2021
Дата розпуску	14 липня 2022^[1]
Люди та організації
Президент	Керсті Кальюлайд Алар Каріс
Прем'єр-міністр	Кая Каллас
Список голів уряду	Список глав урядів Естонії
К-сть членів уряду	15
Партія(ї)	Партія реформ Центристська партія (до 2022)
Партія опозиції	Центристська партія (з 2022) Консервативна народна партія Вітчизна Соціал-демократична партія
Історія
Останні вибори	Парламентські вибори в Естонії 2019
Попередній	Другий уряд Юрі Ратаса
Наступний

Кая Каллас є першою жінкою, яка стала Прем'єр-міністром Естонії. На момент її вступу на посаду Естонія стала єдиною країною у світі, де і обраний голова держави, і голова уряду, були жінками (президентом на той момент була Керсті Кальюлайд). У 2002—2003 роках Прем'єр-міністром Естонії був її батько Сіім Каллас.

Історія

Із самого початку експерти прогнозували декілька можливих варіантів коаліції, серед яких коаліція Партії реформ із Центристською партією, Партії реформ із Вітчизною та Соціал-демократичною партією, Центристської партії з Консервативною народною партією та Вітчизною, Партії реформ із Консервативною народною партією. 14 січня 2021 року почались коаліційні перемовини між Партією реформ та Центристською партією. Хоч для багатьох це було несподіванкою, лідер партії Вітчизна (Хелір-Валдор Сеедер) та лідер Консервативної народної партії (Мартін Гельме) заявили що члени Центристської партії розглядали можливість коаліції із Партією реформ ще з кінця 2020 року.

25 січня 2021 Рійгікогу (парламент Естонії) затвердив кабінет Каї Каллас 70-ма голосами проти 30-ти.

Цей кабінет став першим коаліційним урядом Партії реформ та Центристської партії з 2003 року. Також він став найбільш гендерно рівним в історії Естонії, оскільки жінки складали майже половину (46.7 %) його складу.

3 червня 2022 року Кая Каллас відкликала сімох міністрів із Центристської партії після кількох тижнів взаємного блокування, під час якого центристи разом із депутатами EKRE відхилили під час голосування у парламенті проєкт про переведення початкової освіту на естонську. Після цього Партія реформ розпочала перемовини про нову коаліцію з Isamaa та Соціал-демократичною партією, водночас Центристська партія після внутрішніх обговорень вирішила почати консультації про коаліцію з EKRE та Isamaa. Isamaa ухвалила рішення про перемовини із Партією реформ і соціал-демократами.

8 липня 2022 року партії досягли угоди про формування керівної коаліції. 14 липня Кая Каллас подала у відставку, аби сформувати новий уряд. 15 липня 2022 року нова парламентська коаліція Естонії підтримала повторне призначення Каї Каллас прем'єр-міністром і дала їй мандат на формування нового уряду.

Список міністрів

Посада	Міністр		Початок терміну	Кінець терміну	Профіль на сайті уряду
Прем'єр-міністр	Кая Каллас	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[1] [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
Міністр внутрішніх справ	Крістіан Яані	Центристська партія	26 січня 2021	3 червня 2022	[2] [ 22 квітня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Центристська партія	26 січня 2021	18 листопада 2021	[3] [ 25 квітня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Центристська партія	18 листопада 2021	3 червня 2022	14 липня 2022
^[en]	Тааві Аас	Центристська партія	29 квітня 2019	3 червня 2022	[4] [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
Міністр закордонних справ	Ева-Марія Лійметс	Центристська партія	26 січня 2021	3 червня 2022	[5] [ 24 квітня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	Танел Кіїк	Центристська партія	26 січня 2021	3 червня 2022	[6] [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
Міністр культури	Аннелі Отт	Центристська партія	26 січня 2021	3 листопада 2021	[7] [ 22 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Міністр культури	^[en]	Центристська партія	8 листопада 2021	3 червня 2022
Міністр оборони	Калле Лаанет	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[8] [ 22 квітня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[9] [ 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[10] [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Центристська партія	26 січня 2021	3 червня 2022	[11] [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[12] [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[13] [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	Кейт Пентус-Розіманнус	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[14] [ 21 квітня 2021 у Wayback Machine.]
^[en]	^[en]	Партія реформ	26 січня 2021	14 липня 2022	[15] [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

Офіційний сайт уряду Естонії [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] (ест.)(англ.)(рос.)
Кая Каллас [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.] на офіційному сайті уряду Естонії (рос.)

Примітки

https://news.err.ee/1608656908/estonian-prime-minister-resigns-disbands-government
. Eesti Rahvusringhääling. 25 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
Прем'єр Естонії подав у відставку на тлі корупційного скандалу. Європейська правда. 13 січня 2021. оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
. Eesti Rahvusringhääling. 13 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
Прем'єрка Естонії офіційно оголосила про відставку, щоб сформувати новий уряд. Європейська правда (українською) . 14 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
Estonian prime minister dismisses junior coalition partner from government. Eesti Rahvusringhääling (англійською) . 3 червня 2022. Процитовано 11 червня 2022.
Ханкевіц, Стен (26 січня 2021). . Estonian World. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
Герасимчук, Сергій (26 січня 2021). Ще далі від Росії: що відомо про нову очільницю уряду Естонії. Європейська правда. оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
. Eesti Rahvusringhääling. 13 січня 2021. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
. Eesti Rahvusringhääling. 14 січня 2021. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
. Eesti Rahvusringhääling. 15 січня 2021. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)
. Eesti Rahvusringhääling. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
Прем’єрка Естонії запустила формування нової коаліції - без центристів. Європейська правда (українською) . 3 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
В Естонії почалися перемовини про коаліцію після вигнання з уряду центристів. Європейська правда (українською) . 4 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
Консервативна народна партія Естонії. Associated Press (англійською) . 11 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.
В Естонії домовились про нову коаліцію, Кая Каллас іде з посади прем’єра. Європейська правда (українською) . 8 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
«У нас лише один ворог — Росія». Кая Каллас очолить новий уряд Естонії. НВ (українською) . 16 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
. Eesti Rahvusringhääling. 24 січня 2021. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[[https://news.err.ee/1608656908/estonian-prime-minister-resigns-disbands-government_https://news.err.ee/1608656908/estonian-prime-minister-resigns-disbands-government]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://news.err.ee/1608656908/estonian-prime-minister-resigns-disbands-government

[2] . Eesti Rahvusringhääling. 25 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[3] Прем'єр Естонії подав у відставку на тлі корупційного скандалу. Європейська правда. 13 січня 2021. оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.

[4] . Eesti Rahvusringhääling. 13 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[відставка-5] Прем'єрка Естонії офіційно оголосила про відставку, щоб сформувати новий уряд. Європейська правда (українською) . 14 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.

[dismiss-6] Estonian prime minister dismisses junior coalition partner from government. Eesti Rahvusringhääling (англійською) . 3 червня 2022. Процитовано 11 червня 2022.

[estonianworld-7] Ханкевіц, Стен (26 січня 2021). . Estonian World. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[8] Герасимчук, Сергій (26 січня 2021). Ще далі від Росії: що відомо про нову очільницю уряду Естонії. Європейська правда. оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.

[9] . Eesti Rahvusringhääling. 13 січня 2021. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[10] . Eesti Rahvusringhääling. 14 січня 2021. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[11] . Eesti Rahvusringhääling. 15 січня 2021. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[12] . Eesti Rahvusringhääling. 27 січня 2021. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.

[13] Прем’єрка Естонії запустила формування нової коаліції - без центристів. Європейська правда (українською) . 3 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.

[14] В Естонії почалися перемовини про коаліцію після вигнання з уряду центристів. Європейська правда (українською) . 4 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.

[15] Консервативна народна партія Естонії. Associated Press (англійською) . 11 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.

[16] В Естонії домовились про нову коаліцію, Кая Каллас іде з посади прем’єра. Європейська правда (українською) . 8 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.

[17] «У нас лише один ворог — Росія». Кая Каллас очолить новий уряд Естонії. НВ (українською) . 16 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.

[18] . Eesti Rahvusringhääling. 24 січня 2021. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. (англ.)

[1]