Урнеська ставкірка

Урнеська ставкірка — найдавніша зі збережених ставкірок Норвегії, зведена приблизно в 1130 році. Пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Дерев'яна церква в Урнесі
Урнеська ставкірка
61°17′53″ пн. ш. 7°19′21″ сх. д. / 61.29805555558377250° пн. ш. 7.32250000002777757° сх. д. / 61.29805555558377250; 7.32250000002777757Координати: 61°17′53″ пн. ш. 7°19′21″ сх. д. / 61.29805555558377250° пн. ш. 7.32250000002777757° сх. д. / 61.29805555558377250; 7.32250000002777757
Тип споруди	пам'ятка культури і Ставкірка
Розташування	Норвегія, Лустер
Початок будівництва	12 століття
Будівельна система	деревина
Стиль	романський
Належність	Церква Норвегії
Єпархія	^d
Стан	світова спадщина ЮНЕСКО^[1] і ^d
Оригінальна назва	нюн. Urnes stavkirke
Вебсайт	fortidsminneforeningen.no/properties/56/98
Світова спадщина
Urnes Stave Church
Тип	Культурний
Критерії	i, ii, iii
Ідентифікатор	58
Регіон ЮНЕСКО	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	1979 (3 сесія)
Урнеська ставкірка (Норвегія) Розташування на карті Норвегії
Урнеська ставкірка у Вікісховищі

Короткий опис

Церква відома різьбленими панелями, що збереглися з 1050 року. Панелі виготовлені в так званому «урнесському» стилі — різновиді поширеного в тогочасній Скандинавії «звіриного стилю».

Характерними особливостями цього стилю є асиметричність і хвилястість орнаменту. Не відразу можна вловити основний сюжет — істоту, схожу чи то на лева, не то на собаку, обплутану зміями на оленячих ногах. Існує багато теорій щодо сюжету урнесського різьблення. Можливо, як і на деяких рунічних каменях, на панелі показана одна з битв «сутінок богів» — Рагнарок, протистояння змія та перевтіленого бога грому і блискавки Тора. Інша інтерпретація горельєфа також тлумачить його виходячи зі скандинавської міфології. Деякі бачать в ньому оленя, що гризе коріння Світового Дерева (Іггдрасіль). Інша гіпотеза пропонує в битві лева (християнства) зі змієм (язичництвом) бачити християнський символ.

Не виключено, що («урнесський стиль»), який зародився в Норвегії, вплинув на середньовічну європейську культуру. З'явившись у Скандинавії, він ненадовго поширюється в Англії (Євінгтонський собор в Ессексі, ^[en] у Ноттінгемширі й собор Норіджа в Східній Англії).

Галерея

• Зображення церкви
• Зображення церкви в XIX столітті
• Сучасний вигляд
• Знаменитий північний портал XI століття
• Дерев'яна різьба
• Інтер'єр храму в XIX столітті

Література

• Egenberg I.M. Tarring maintenance of Norwegian medieval stave churches: Characterisation of pine tar during kiln-production, experimental coat procedures a. weathering [Diss.] // Goteborg studies in conservation. — Goteborg: Acta Univ. Gothoburgensis. — 2003. — № 12
• Лебедев Г. С. Эпоха викингов в Северной Европе. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1985. [ 22 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Роэсдаль Э. Мир викингов / Пер. с дат. — СПб.: Всемирное слово, 2001. [ 22 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Селицкий А. И. Олень и мировое дерево в древнегерманской мифопоэтической традиции // Скандинавские чтения 2002. — СПб.: ИАЭ РАН, 2003.
• Арбман Х. Викинги / Пер. со швед. — СПБ.: Евразия, 2003. [ 22 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Прайс У. Архитектура в дереве / Пер. с англ. — М. : БММ, 2006. (рос.)

Див. також

• (Боргундська ставкірка)
• (Грінстедська церква)

Примітки

1. https://www.riksantikvaren.no/Ansvarsomraader/Verdensarv

Посилання