Ункей

Ункей (яп. 運慶, うんけい; 1151 (?) — 3 січня 1223) — японський скульптор 13 століття, періоду Камакура. Вважається найяскравішим митцем , засновником реалістичного стилю в японській храмовій скульптурі.

Ункей
運慶
Статуя лівого Ваджрапані з воріт Тодайдзі роботи Ункея
Народився	1155(1155) Регіон Кінкі, Японія
Помер	3 січня 1223(1223-01-03) Регіон Кінкі, Японія
Національність	японець
Громадянство	Японія

Життєпис

Ункей народився близько 1151 року у сім'ї , 5-го голови школи скульпторів Кей, яка походила від майстра 11 століття . На той час ця школа знаходилася у Нарі, при монастирі Кофукудзі, і поступалася ступенем популярності кіотським школам та , які користувалися опікою могутньої столичної аристократії. Проте наприкінці 12 століття на японській політичній арені з'явилися самураї, котрі заснували свій уряд в Камакурі і почали поступово займати нішу аристократів. Дорослий Ункей отримав патронат в особі самурайських можновладців і обійшов столичних конкурентів. У зрілому віці він працював у Нарі, виборюючи собі всеяпонське визнання і отримуючи високі чернечі пости , , і . Наприкінці життя безперервно виконував замовлення Камакурського сьоґунату. Помер майстер 3 січня 1223 року.

Письмові джерела повідомляють про велику кількість робіт Ункея, серед яких до сьогодні збереглося лише декілька. Серед них найвідоміші такі:

• Статуя будди Вайрочани з монастиря в Нарі (1176)
• Статуї будди Амітабхи, і небесного короля у монастирі , уСідзуоці (1189)
• Триптих будди Амітабхи, Ачали і небесного короля з монастиря , у (1189)
• Статуї восьми слуг Ачали з Залу Ачали монастиря Конґобудзі в Коя (1197)
• Статуї будди Майтреї, мислителів Асанги (Мудзяку) і Васубандху (Сесіна) з Північного круглого Залу монастиря Кофукудзі в Нарі(1212)
• Статуя Ваджрапані з Тодайдзі в Нарі (1203, спільно з Кайкей).

Ункей був піонером реалізму в японській скульптурі. На противагу аристократичній чупурній естетиці і шаблонній техніці зображення живих істот, яка оформилася на початок 12 століття, майстер створював нову самурайську естетику і дотримувався вільного стилю. Його образи — це переважно кремезні чоловіки, з величними обличчями і міцною статурою. Монументальний стиль Ункея нагадував класичну скульптуру часів Темпьо. Його продовжували розвивати діті і учні майстра, такі як і Кайкей. Стиль Ункея справив вплив на розвиток східнояпонської храмової скульптури, заклавши підвалини так званого «камакурського стилю».

Галерея

• Васубандху (Сесін)

Примітки

1. яп. 奈良円成寺大日如来像.
2. яп. 静岡願成就院阿弥陀如来・不動・毘沙門天像.
3. яп. 神奈川浄楽寺阿弥陀三尊・不動・毘沙門天像.
4. яп. 高野山不動堂の八大童子像.
5. яп. 奈良興福寺北円堂弥勒・無著・世親像.

Джерела та література

• 運慶 / 江崎誠致著. 東京: 筑摩書房, 1964.
• 運慶･快慶とその弟子たち: 特別展 / 奈良国立博物館編. 奈良: 奈良国立博物館, 1994.
• 日本中世の仏師と社会 : 運慶と慶派･七条仏師を中心に / 根立研介著. 東京: 塙書房, 2006.

Посилання

• Ункей // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Біографія Ункея (яп.)
• (яп.)
• Ункей і статуї Камакури (зображення) (англ.)