Улугбек Мірза д н 1501 емір Кабула Газні Кандагару Бадахшану в 1461 1501 роках Відомий також як Улугбек II Улугбек Мірза

Улугбек Мірза (*д/н — 1501) — емір Кабула, Газні, Кандагару, Бадахшану в 1461—1501 роках. Відомий також як Улугбек II.

Улугбек Мірза
Народився	невідомо
Помер	1501 Кабул
Титул	емір Кабулу
Термін	1461—1501 роки
Попередник	Каратшар
Наступник
Конфесія	іслам
Рід	Тимуриди
Батько	Султан Абу-Саїд
Діти	2 сина і 1 донька
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з династії Тимуридів. Син Султан Абу-Саїда. Останній у 1461 році після смерті Каратшара призначив Улугбека хакімом (намісником) Кабулу та всього Кабулістану. Втім невдовзі той став майже незалежним, оскільки батько більше приділяв уваги у боротьбіз нападами Хусейна Байкари та протиятонням у північній Персії. Його влада сягала Газні з областю включно на південному заході та Нангархар на півдні.

Після загибелі Султан Абу-Саїда у 1469 році Улугбек Мірза став самостійним. Він не втручався у боротьбу за Мавераннахру та встановив гарні стосунки з Хусейном Байкара, який став володарем Хорасану. Згодом налагодив союзні відносини з Мухаммедом Мукіном Аргуна, намісника Байкари в Кандагарі, видавши за того доньку. Останній номінально визнавав владу Улугбека. Головною загрозу вбачав в посиленні Делійського султанату, що відбулося за володаря Сікандара Лоді.

Більшу частину життя опікувався збереження миру в середині держави, не проводив активної зовнішньої політику. Користуючись вигідним розташуванням Кабулу, сприяв торгівлі з середньою Азією та Індією, щозабезпечувало постійне наповнення скарбниці. Водночас був покровителем мистецтва, зокрема мініатюри (розвинулася Кабульська школа, що брала початок від перської мініатюри).

У 1495 році придушив повстання сина Міран-шаха Мірзи за підтримуки хазарійців, який втік до Кундуза. Згодом вступив у конфлікт з афганським племенем юсуфзай, очільників племені якого він наказав знищити в Кабулі. Слідом за цим ті вимушені були відступити до кордону з Пенджабом. Наслідком цього стала остаточна втрата Кандагару, де владу перебрав Хусейн Байкара.

Помер у 1501 році. Йому спадкував малолітній син при регентстві свого шварґра Мухаммеда Мукіна, якого у 1504 році було повалено Бабуром.

Джерела

M. E. Yapp: Yūsufzay. W: P.J. Bearman, Th. Bianquis, C.E. Bosworth, E. Van Donzel, W.P. Heinrichs: The Encyclopaedia of Islam. New Edition. Volume XI. Leiden: E.J. Brill, 2002, s. 362—363. .
Stephen E. Dale: The Garden of the Eight Paradises. Babur and the Culture of Empire in Central Asia, Afghanistan and India (1483—1530). Leiden Boston: Brill, 2004. .