Тіпот Віктор Якович

Віктор Якович Тіпот (справжнє ім'я — Віктор Якович Гінзбург; нар. 1 (13) травня 1893, Одеса — пом. 20 жовтня 1960, Москва) — радянський театральний діяч, сценарист і драматург, режисер, публіцист, письменник. Засновник (спільно з ) Московського театру сатири (1924).

Тіпот Віктор Якович
Народився	1 (13) травня 1893 або 1893^[1] Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	20 жовтня 1960(1960-10-20) або 1960^[1] Москва, СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	драматург, театральний режисер, лібретист, письменник, сценарист
Alma mater	Новоросійський університет (1918)
Мова творів	російська
Брати, сестри	Лідія Гінзбург
Діти	^d

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінзбург.

Біографія

Народився в Одесі, у сім'ї інженера Якова Мойсейовича Гінзбурга і Рахілі (Раїси) Давидівни Гінзбург (уродженої Гольденберг; 1867—1942). Батько працював на продуктовій фабриці на Успенській вулиці, будинок № 35. Після смерті батька в грудні 1909 року жив із сестрою і матір'ю під опікою дядька — інженера-хіміка Марка Мойсейовича Гінзбурга (?-1934). Сестра — літературознавиця Лідія Яківна Гінзбург (у дитинстві відома як Люся Гінзбург).

Псевдонім Тіпот завдячує своїм походженням друзям письменника і його власному почуттю гумору. За довгий ніс Віктор Гінзбург отримав у дружньому колі прізвисько «чайник». Його англійський еквівалент (англ. tea pot) і став творчим псевдонімом Віктора Яковича.

Закінчив гімназію в Одесі (1911). Навчався в Німеччині, в 1918 закінчив Імператорський Новоросійський університет. Після Жовтневого перевороту автор і режисер театру мініатюр Крот (рос. «Конгрегация рыцарей острого театра»). У 1924 році спільно з Давидом Гутманом заснував Московський театр сатири, деякий час був його художнім керівником.

Наприкінці 1930-х років заснував разом із Давидом Гутманом Московський театр мініатюр.

Співавтор лібрето знаменитих радянських оперет: «Весілля в Малинівці» Б. О. Александрова, Ю. С. Мілютіна та «Вільний вітер» І. О. Дунаєвського.

Автор гумористичних номерів і скетчів для відомих сатириків естради 1950-х років, спогадів про І. О. Дунаєвського (1957); написав автобіографію (1943, 1952).

Проживав у Москві, у .

Помер у жовтні 1960 року, похований на Введенському цвинтарі, дільниця № 18.

Родина

• Дружина — Надія Германівна Блюменфельд (1891—1970), актриса, перекладач та театральний художник, дочка правознавця Г. Ф. Блюменфельда.
  • Дочка — письменниця .

Дитяча книга

• Віра Інбер, Віктор Тіпот. «Крихітки-сороконіжки». Мал. В. Твардовського. Л. «Райдуга», 1928

Кіносценарії

• 1954 — Веселі зірки
• 1961 — Вільний вітер
• 1975 —

Публіцистика

• Щодо сатири взагалі і «театру сатири» зокрема // Естрада без параду. М., 1991.

П'єси

• Блакитний діамант, у співавторстві з В. М. Інбер, Д. Кесслером (поч. 1920-х років)
• Ведмедик, крути!, у співавторстві з (1925)
• Чарівні сни Артура Страйка, у співавторстві з (1949)
• Мрії… мрії… — (1926)
• Бита карта — у співавторстві з В. В. Винніковим (1953);

Лібрето

Оперети:

• Весілля в Малинівці, у співавторстві з Л. А. Юхвідом (1937—1938)
• Перська князівна (1945)
• , у співавторстві з (1945)
• Вільний вітер у співавторстві з В. В. Винніковим та В. К. Крахтом (1947)
• Права рука (1949)
• Син клоуна у співавторстві з Є. М. Помєщиковим (1950)
• Фамільна коштовність у співавторстві з В. В. Винніковим (1959)
• Три зустрічі (1942)

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Гутман Давид Григорьевич в Большой российской энциклопедии. оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018.
3. Emily Van Buskirk «Lydia Ginzburg's Prose: Reality in Search of Literature»
4. Журнальный зал | НЛО, 2001 N49 | Л. Я. ГИНЗБУРГ — Письма. оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 7 травня 2011.
5. Могила В. Я. Типота на Введенском кладбище. оригіналу за 22 лютого 2010. Процитовано 24 липня 2011.

Посилання

• В. Тіпот — Біографія
• В. Типот у Російській єврейській енциклопедії