Тягнигоре Дмитро

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сідлецький.

Тягнигоре (справжнє прізвище Сідлецький) Дмитро (1880-ті роки — 1945) — український православний священик, родом з Київщини; старшина Армії УНР.

Тягнигоре Дмитро
Народився	1880 Київська губернія, Російська імперія
Помер	1945
Країна	Російська імперія  США
Діяльність	письменник
Мова творів	українська
Роки активності	з 1924
Тягнигоре Дмитро у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Перебував на еміграції в Польщі (Галичина), на Кубі й у США (1924—1930).

1931 року за дорученням архієпископа Теодоровича виїхав до Бразилії для організації УАП Церкви.

У громадській діяльності відомий з організації у так званому «Молодому Козацтві».

1945 року помер у Бразилії в колонії ().

Творчість

Автор численних оповідань та повістей для дітей на теми козаччини, життя в Україні в історичні часи.

Як письменник дебютував на еміграції 1924 року в часописі «Дніпро» (Трентон, США). Постійно друкувався в «Українському Голосі» (Вінніпег, Канада).

Твори

• Дмитро Тягнигоре. Сотничиха Гандзя. — Оліфант : Нове Життя, 1927. — 48 с.
• «Козацьке Серце» [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (1927)
• «Страшний Замок» [ 20 листопада 2010 у Wayback Machine.] (1936), «Календар Українського Голосу».
• Дмитро Тягнигоре. Розбійник Іван Пушкар і інші оповідання. — Вінніпег : Українська Видавнича Спілка в Канаді, 1936. — 159 с.
• «Королева Розбійників» [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (1938)
• Дмитро Тягнигоре. Кармелюк. — Нью-Йорк : Книгарня ім. Тараса Шевченка, б.р. — 32 с.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Посилання

• Сідлецький Дмитро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1739. — 1000 екз.