Тупайя звичайна | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Tupaia glis (Diard, 1820) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Тупая звичайна (Tupaia glis) — ссавець ряду тупаєподібних.
Зовнішній вигляд
Своїм пухнастим хвостиком і загостреною мордочкою тупая схожа на білку. Довжина тіла в середньому 19,5 см, хвоста — 16,5 см. Важить тупая близько 140 грамів. Статевий диморфізм не виражений. Характерні маленькі хрящові вуха, короткі вібриси і досить невеликі очі, направлені в сторони. Всі кінцівки п'ятипалі, озброєні довгими гострими кігтями. Хутро густе, на спині темно-коричневе або темно-руде, на череві — помаранчево-руде. На плечах є бліда смуга. У самки 1-3 пари сосків. Налічують близько 49 підвидів звичайної тупаї. Особини, що живуть на півночі темніші, ніж ті, що живуть на півдні.
Розповсюдження
Звичайна тупая мешкає в Південно-Східній Азії: на півострові Малакка на південь від перешийка Кра (Таїланд) і на островах Малайського архіпелагу (Суматра, Ява, Калімантан, Ріау, Лінга, Бангка, Анамбас).
Спосіб життя
Широко розповсюджені у тропічних лісах, у горах доходячи до 3000 м над рівнем моря. Зустрічаються також на плантаціях і в садах. Часто тримаються поблизу людського житла. Тупаї нагадують білок не тільки зовнішнім виглядом, але і звичками. Як і білки, це денні тварини, що влаштовують притулки в дуплах упалих дерев, під корінням, у порожнинах бамбука і в подібних, затишних місцях. В неволі активність спостерігається ввечері і вранці. Ведуть напівдеревний спосіб життя, більшу частину часу проводять на землі, там риються в опаді шукаючи їжу. Основу їх раціону складають фрукти і комахи, зрідка — дрібні хребетні. Під час поїдання вони, подібно до білок, тримають харчі в передніх лапках, сидячи на задніх. Відомі випадки, коли тупаї поїдали плоди на плантаціях і викрадали їжу з житлових будинків.
Статевий диморфізм у тупай виявляється в розмірах особистої ділянки. Середній розмір ділянки у самця — 10 174 м², у самки — 8 809 м². Живуть поодинці, парами або родинними групами, суворо захищаючи займану територію від сторонніх. Бійки між самцями іноді приводять до смертельного результату; між самцем і самкою бійок не буває. Родинна група складається з батьків і їх потомства, причому самці, що підросли, розселяються, а самки часто залишаються з батьками. Годуються тупаї завжди поодинці. Щільність популяції на 1 гектар досягає 6-12 особин у Таїланді і 2-5 особин на півострові Малакка.
Один з одним тупаї спілкуються за допомогою звукових сигналів та інших знаків (наприклад, рухів хвоста). Використовуються також пахучі мітки, що виділяються пахучими залозами, розташованими на грудях і на животі.
Розмноження
Як правило, звичайні тупаї моногамні і живуть постійними парами, захищаючи сімейну територію. Проте в неволі спостерігається полігамія, коли домінантний самець не допускає інших самців до розмноження. Як виняток полігамія характерна і для популяції звичайних тупай у Сінгапурі, де особиста ділянка одного самця охоплює ділянки декількох самок.
Розмножуються тупаї протягом усього року. Пік розмноження припадає на лютий-червень. З серпня по листопад дитинчата майже не з'являються. Естральний цикл триває від 8 до 39 днів, вагітність — від 40 до 52 днів. Характерна затримка в імплантації бластоцисти в матці. Народжується до 3 сліпих, безпорадних дитинчат вагою 10-12 грамів. Очі в них розплющуються не раніше 20 дня життя. Самостійними дитинчата стають після 36 дня і незабаром покидають батьків. Статевої зрілості і самці, і самки досягають до 3 місяців. У віці 4,5 місяців самки вже починають розмножуватися. Коротка вагітність і швидке дозрівання дитинчат забезпечують тупаям високий темп розмноження.
Піклування тупай про потомство відрізняється унікальними рисами. Так, дитинчата знаходяться в окремому гнізді, яке зазвичай будує самець. Самка проводить з потомством дуже мало часу, відвідуючи його лише 10-15 хвилин кожні 48 годин. Таким чином, за весь час лактації самка проводить з дитинчатами не більше як півтори години. За одне годування кожне дитинча встигає висмоктати 5-15 грамів молока, яке дуже багате білками. За винятком цього тупаї не піклуються про потомство та нездібні пізнати його без своїх пахучих міток. Через 36 днів дитинчата переходять жити в батьківське гніздо, а ще через декілька днів розселяються. Самки часто залишаються з батьками.
Тривалість життя
У природі звичайні тупаї живуть 2-3 роки. Проте в неволі вони доживали і до 12 років (найбільша тривалість життя серед тупаєподібних). Основними їх ворогами є денні хижаки — харза, (Tropidolaemus wagleri), змії, хижі птахи. Люди на тупай не полюють, оскільки їх м'ясо неїстівне, а шкіра безвартісна. Шкода, що заподіюється тупаями плантаціям, незначна.
Класифікація
- anambae (Lyon,1913)
- batamana (Lyon,1907)
- castanea (Miller,1903)
- chrysomalla (Miller,1900)
- cognata (Chasen,1940)
- demissa (Thomas,1904)
- discolor (Lyon,1906)
- ferruginea (Raffles,1821)
- hypochrysa (Thomas,1895)
- jacki (Robinson and Kloss,1918)
- lacernata (Thomas and Wroughton,1909)
- longicauda (Lyon,1913;Kloss,1911)
- obscura (Kloss,1911)
- operosa
- pemangilis (Lyon,1911)
- penangensis (Robinson and Kloss,1911)
- phaeniura (Thomas,1923)
- phaeura (Miller,1902)
- pulonis (Miller,1903)
- raviana (Lyon,1911)
- redacta (Robinson,1916)
- riabus
- siaca (Lyon,1908)
- siberu (Chasen and Kloss,1928)
- sordid (Miller,1900)
- tephrura (Miller,1903)
- ultima
- umbratilis (Chasen,1940)
- wilkinsoni (Robinson and Kloss,1911)
Посилання
- Cisneros, L. 2005. "Tupaia glis" (On-line), Animal Diversity Web. Accessed June 06, 2020 at https://animaldiversity.org/accounts/Tupaia_glis/
- Common Treeshrew / Сайт "Ecology Asia". Дата перегляду 06.06.2020
- Sargis, E. & Kennerley, R. 2017. Tupaia glis (errata version published in 2018). The IUCN Red List of Threatened Species 2017: e.T111872341A123796056. https://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2017-3.RLTS.T111872341A111872390.en. Downloaded on 06 June 2020.
- Tupaia glis (Diard, 1820) / Retrieved 06.06.2020, from the Integrated Taxonomic Information System (ITIS) (http://www.itis.gov).
- Tupaia glis (Diard, 1820) in GBIF Secretariat (2019). GBIF Backbone Taxonomy. Checklist dataset https://doi.org/10.15468/39omei accessed via GBIF.org on 2020-06-06.
Література
- Helgen, K.M. (2005). "Tupaia glis". In Wilson, D.E.; Reeder, D.M. (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. p. 104. . OCLC 62265494.
- Leksykon zwierząt: Ssaki cz.1. Warszawa: Bertelsmann Media Sp.z.o.o., 2001, s. 88. .
- Nowak, R. (1999). Walker’s Mammals of the World (6th Ed.) Vol 1. Baltimore and London: The Johns Hopkins University Press. pp. 245-246.
- Parr, J. W. K. (2003). Large Mammals of Thailand. Sarakadee Press, Bangkok, Thailand.
- Payne J., Francis, C.M., Phillips, K. (1985) A Field Guide to the Mammals of Borneo, Malaysia. The Sabah Society. pp. 161–162.
- Shepherd, Chris R.; Shepherd, Loretta Ann (2012). A Naturalist's Guide to the Mammals of Southeast Asia. Wiltshire, UK: John BeauFoy Publishing. р. 16. .
Ця стаття не містить . (листопад 2016) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tupajya zvichajnaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Ryad Tupayepodibni Scandentia Rodina Tupayevi Tupaiidae Rid Tupaya Tupaia Vid Tupaya zvichajnaBinomialna nazvaTupaia glis Diard 1820 PosilannyaVikishovishe Tupaia glisVikividi Tupaia glisEOL 327851ITIS 573220MSOP 41494NCBI 9395Fossilworks 234212 Tupaya zvichajna Tupaia glis ssavec ryadu tupayepodibnih Zovnishnij viglyadSvoyim puhnastim hvostikom i zagostrenoyu mordochkoyu tupaya shozha na bilku Dovzhina tila v serednomu 19 5 sm hvosta 16 5 sm Vazhit tupaya blizko 140 gramiv Statevij dimorfizm ne virazhenij Harakterni malenki hryashovi vuha korotki vibrisi i dosit neveliki ochi napravleni v storoni Vsi kincivki p yatipali ozbroyeni dovgimi gostrimi kigtyami Hutro guste na spini temno korichneve abo temno rude na cherevi pomaranchevo rude Na plechah ye blida smuga U samki 1 3 pari soskiv Nalichuyut blizko 49 pidvidiv zvichajnoyi tupayi Osobini sho zhivut na pivnochi temnishi nizh ti sho zhivut na pivdni RozpovsyudzhennyaZvichajna tupaya meshkaye v Pivdenno Shidnij Aziyi na pivostrovi Malakka na pivden vid pereshijka Kra Tayiland i na ostrovah Malajskogo arhipelagu Sumatra Yava Kalimantan Riau Linga Bangka Anambas Sposib zhittyaShiroko rozpovsyudzheni u tropichnih lisah u gorah dohodyachi do 3000 m nad rivnem morya Zustrichayutsya takozh na plantaciyah i v sadah Chasto trimayutsya poblizu lyudskogo zhitla Tupayi nagaduyut bilok ne tilki zovnishnim viglyadom ale i zvichkami Yak i bilki ce denni tvarini sho vlashtovuyut pritulki v duplah upalih derev pid korinnyam u porozhninah bambuka i v podibnih zatishnih miscyah V nevoli aktivnist sposterigayetsya vvecheri i vranci Vedut napivderevnij sposib zhittya bilshu chastinu chasu provodyat na zemli tam riyutsya v opadi shukayuchi yizhu Osnovu yih racionu skladayut frukti i komahi zridka dribni hrebetni Pid chas poyidannya voni podibno do bilok trimayut harchi v perednih lapkah sidyachi na zadnih Vidomi vipadki koli tupayi poyidali plodi na plantaciyah i vikradali yizhu z zhitlovih budinkiv Statevij dimorfizm u tupaj viyavlyayetsya v rozmirah osobistoyi dilyanki Serednij rozmir dilyanki u samcya 10 174 m u samki 8 809 m Zhivut poodinci parami abo rodinnimi grupami suvoro zahishayuchi zajmanu teritoriyu vid storonnih Bijki mizh samcyami inodi privodyat do smertelnogo rezultatu mizh samcem i samkoyu bijok ne buvaye Rodinna grupa skladayetsya z batkiv i yih potomstva prichomu samci sho pidrosli rozselyayutsya a samki chasto zalishayutsya z batkami Goduyutsya tupayi zavzhdi poodinci Shilnist populyaciyi na 1 gektar dosyagaye 6 12 osobin u Tayilandi i 2 5 osobin na pivostrovi Malakka Odin z odnim tupayi spilkuyutsya za dopomogoyu zvukovih signaliv ta inshih znakiv napriklad ruhiv hvosta Vikoristovuyutsya takozh pahuchi mitki sho vidilyayutsya pahuchimi zalozami roztashovanimi na grudyah i na zhivoti RozmnozhennyaYak pravilo zvichajni tupayi monogamni i zhivut postijnimi parami zahishayuchi simejnu teritoriyu Prote v nevoli sposterigayetsya poligamiya koli dominantnij samec ne dopuskaye inshih samciv do rozmnozhennya Yak vinyatok poligamiya harakterna i dlya populyaciyi zvichajnih tupaj u Singapuri de osobista dilyanka odnogo samcya ohoplyuye dilyanki dekilkoh samok Rozmnozhuyutsya tupayi protyagom usogo roku Pik rozmnozhennya pripadaye na lyutij cherven Z serpnya po listopad ditinchata majzhe ne z yavlyayutsya Estralnij cikl trivaye vid 8 do 39 dniv vagitnist vid 40 do 52 dniv Harakterna zatrimka v implantaciyi blastocisti v matci Narodzhuyetsya do 3 slipih bezporadnih ditinchat vagoyu 10 12 gramiv Ochi v nih rozplyushuyutsya ne ranishe 20 dnya zhittya Samostijnimi ditinchata stayut pislya 36 dnya i nezabarom pokidayut batkiv Statevoyi zrilosti i samci i samki dosyagayut do 3 misyaciv U vici 4 5 misyaciv samki vzhe pochinayut rozmnozhuvatisya Korotka vagitnist i shvidke dozrivannya ditinchat zabezpechuyut tupayam visokij temp rozmnozhennya Pikluvannya tupaj pro potomstvo vidriznyayetsya unikalnimi risami Tak ditinchata znahodyatsya v okremomu gnizdi yake zazvichaj buduye samec Samka provodit z potomstvom duzhe malo chasu vidviduyuchi jogo lishe 10 15 hvilin kozhni 48 godin Takim chinom za ves chas laktaciyi samka provodit z ditinchatami ne bilshe yak pivtori godini Za odne goduvannya kozhne ditincha vstigaye vismoktati 5 15 gramiv moloka yake duzhe bagate bilkami Za vinyatkom cogo tupayi ne pikluyutsya pro potomstvo ta nezdibni piznati jogo bez svoyih pahuchih mitok Cherez 36 dniv ditinchata perehodyat zhiti v batkivske gnizdo a she cherez dekilka dniv rozselyayutsya Samki chasto zalishayutsya z batkami Trivalist zhittyaU prirodi zvichajni tupayi zhivut 2 3 roki Prote v nevoli voni dozhivali i do 12 rokiv najbilsha trivalist zhittya sered tupayepodibnih Osnovnimi yih vorogami ye denni hizhaki harza Tropidolaemus wagleri zmiyi hizhi ptahi Lyudi na tupaj ne polyuyut oskilki yih m yaso neyistivne a shkira bezvartisna Shkoda sho zapodiyuyetsya tupayami plantaciyam neznachna Klasifikaciyaanambae Lyon 1913 batamana Lyon 1907 castanea Miller 1903 chrysomalla Miller 1900 cognata Chasen 1940 demissa Thomas 1904 discolor Lyon 1906 ferruginea Raffles 1821 hypochrysa Thomas 1895 jacki Robinson and Kloss 1918 lacernata Thomas and Wroughton 1909 longicauda Lyon 1913 Kloss 1911 obscura Kloss 1911 operosa pemangilis Lyon 1911 penangensis Robinson and Kloss 1911 phaeniura Thomas 1923 phaeura Miller 1902 pulonis Miller 1903 raviana Lyon 1911 redacta Robinson 1916 riabus siaca Lyon 1908 siberu Chasen and Kloss 1928 sordid Miller 1900 tephrura Miller 1903 ultima umbratilis Chasen 1940 wilkinsoni Robinson and Kloss 1911 PosilannyaCisneros L 2005 Tupaia glis On line Animal Diversity Web Accessed June 06 2020 at https animaldiversity org accounts Tupaia glis Common Treeshrew Sajt Ecology Asia Data pereglyadu 06 06 2020 Sargis E amp Kennerley R 2017 Tupaia glis errata version published in 2018 The IUCN Red List of Threatened Species 2017 e T111872341A123796056 https dx doi org 10 2305 IUCN UK 2017 3 RLTS T111872341A111872390 en Downloaded on 06 June 2020 Tupaia glis Diard 1820 Retrieved 06 06 2020 from the Integrated Taxonomic Information System ITIS http www itis gov Tupaia glis Diard 1820 in GBIF Secretariat 2019 GBIF Backbone Taxonomy Checklist dataset https doi org 10 15468 39omei accessed via GBIF org on 2020 06 06 LiteraturaHelgen K M 2005 Tupaia glis In Wilson D E Reeder D M eds Mammal Species of the World A Taxonomic and Geographic Reference 3rd ed Johns Hopkins University Press p 104 ISBN 978 0 8018 8221 0 OCLC 62265494 Leksykon zwierzat Ssaki cz 1 Warszawa Bertelsmann Media Sp z o o 2001 s 88 ISBN 83 7227 610 2 Nowak R 1999 Walker s Mammals of the World 6th Ed Vol 1 Baltimore and London The Johns Hopkins University Press pp 245 246 Parr J W K 2003 Large Mammals of Thailand Sarakadee Press Bangkok Thailand Payne J Francis C M Phillips K 1985 A Field Guide to the Mammals of Borneo Malaysia The Sabah Society pp 161 162 Shepherd Chris R Shepherd Loretta Ann 2012 A Naturalist s Guide to the Mammals of Southeast Asia Wiltshire UK John BeauFoy Publishing r 16 ISBN 978 1 906780 71 5 Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno listopad 2016