Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Туаре́зьке повста́ння 1963—1964 років — перше із серії збройних повстань туарегів Малі проти включення їх до складу цієї африканської держави. Тривало з січня 1963 по серпень 1964 року.
| Туарезьке повстання в Малі 1963–1964 років | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Туарезькі повстання | |||||||
 Район проживання туарегів | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 уряд Малі | племінні і кланові групи туарегів | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 2200 | 250 | ||||||
Передумови повстання
Населення північних пустельних регіонів Малі різко контрастує з населенням решти регіонів країни. Тут живуть войовничі племена туарегів та маврів, основним заняттям яких традиційно було кочове скотарство. За мовою, культурою та расовими ознаками вони тісно пов'язані з населенням Північної Африки. Південь, розташований в басейні річки Нігер, населяють мирні негритянські землеробські народи. У доколоніальний період кочівники були політично домінуючою силою в регіоні, чорношкіре населення вони сприймали як своїх рабів. Наприкінці XIX — на початку XX століття Західна Африка і Центральна Сахара увійшли до складу Французької колоніальної імперії. Туареги змушені були визнати владу більш сильного супротивника. Французи, в свою чергу, приборкавши непокірні групи кочівників, дали туарегам спокій.
Ситуація змінилась з крахом колоніальної системи й утворенням в Африці у 1960 році нових незалежних держав. Для більшості африканських народів деколонізація означала визнання їх етнокультурної ідентичності та підтверджувала їхнє право на самовизначення. У випадку туарегів цього не сталося, із самого початку була проігнорована можливість визнання нації туарегів та єдність народу. Спроби створення Організації громад регіонів Сахари (фр. l’Organisation Commune des Régions Sahariennes, OCRS) за збереження тут колоніальної влади Франції зазнали невдачі. В результаті землі туарегів виявилися поділеними відразу між 5 країнами: Лівією, Алжиром, Нігером, Малі та Буркіна-Фасо.
Створена 1963 року для подолання колоніалізму на континенті та сприяння внутрішньому і міжнародному співробітництву, Організація африканської єдності (ОАЄ) в своїй діяльності дотримувалась принципу непорушності існуючих кордонів, переважна більшість яких була проведена у Африці колонізаторами-європейцями за допомогою лінійки, часто абсурдно, розділяючи традиційно однорідні в культурному, економічному й соціальному плані регіони. Така позиція ОАЄ була спрямована на погашення конфліктів між молодими африканськими державами. Таким чином, туареги в Малі опинилися в складі держави з іншою економічною системою, під владою чорношкірого населення Півдня. Для них це означало продовження епохи колоніалізму.
До влади в Малі прийшла партія Суданський Союз-Африканське демократичне об'єднання (фр. Union soudanaise-Rassemblement démocratique africain, US-RDA) на чолі з Модібо Кейта (фр. Modibo Keïta). Нова адміністрація розпочала активну політику модернізації суспільства на засадах марксистської теорії. Базовою одиницею соціально-політичної та економічної організації ставало село, а для кочівників — фракція, племена переставали бути адміністративною одиницею. Туареги при цьому розглядалися як варвари, яких слід долучити до цивілізації. Їх суспільство було оголошене феодальним, влада традиційних вождів мала бути скасована, а залежні верстви вивільнені. Репресії очікували на самих «феодалів». Ізольовані від суспільно-політичного життя країни й майже позбавлені будь-якого контролю над діями держави, туареги мали багато неприємностей з боку нових керівників країни, які до того ще й часто зловживали владою. Між туарегами північних регіонів та урядом Малі склалися відносини взаємної недовіри й зверхності. Поступово адміністративна й військова присутність малійців на Півночі стала сприйматись місцевим кочовим населенням як окупація. Особливо сильними сепаратистські ідеї автономії були в Адрар-Іфорасі (сучасна область Кідаль).
Перші два роки після здобуття незалежності туареги мовчки спостерігали, чого їм очікувати від нової влади. Французи пішли із Судану дуже швидко, передавши свої повноваження африканським чиновникам. Туареги не могли повірити, що такий сильний противник без військової поразки міг так легко відмовитись від своїх володінь. Вони не могли зрозуміти, як могли панувати ті, хто раніше був рабами.
Незважаючи на загалом сприятливі погодні умови в ці роки, дії малійської адміністрації спричинили економічні труднощі в середовищі кочівників. Високі податки та митні збори перешкоджали їм експортувати худобу до Алжиру, а це було життєво необхідним для жителів регіону. Нове законодавство 1962 року стосовно шлюбів було сприйняте на Півночі як антиісламське або принаймні як таке, що суперечило місцевим звичаям. Крім того, малійці відверто нехтували владою традиційних вождів, які користувалися великим авторитетом у туарезькому суспільстві. Врешті решт, дії малійської влади поставили під загрозу можливість нормалізації й без того крихких стосунків між сторонами і насамкінець привели до початку Першого туарезького повстання 1963—1964 років, відомого в історії ще під назвою Алфелаґа (фр. Alfellaga), тобто «повстання».
Повстанці виступали не стільки з якоюсь метою, скільки проти нової влади. Вони не мали ніяких ідеологічних концепцій, які зазвичай висуває революція. Туареги були мотивовані лише страхом втратити свою національну ідентичність, бажанням відвоювати незалежність, яку французи їм повернули, а малійці забрали. До всього додалася ще й расова ворожнеча. Туареги, кочовики «білої раси», не могли прийняти ситуації, коли ними командували чорні, які завжди були їм слугами та рабами. Не сприймали вони й впроваджуване владою Бамако звільнення залежних і рабських каст від влади шляхетних, що відбувалося під лозунгом соціальної рівності всіх верств населення.
Початок повстання
Повстання розпочалось за вкрай несприятливих внутрішньо-політичних умов у туарезькому суспільстві. 1962 року помер аменокаль (верховний вождь, фр. amenokal) Адрару (точніше туарезької конфедерації кель-адрар, або кель-адаг, фр. Kel Adagh) Атагер аг-Ілі (фр. Attaher ag Illi, 1915—1962), а при виборі його наступника серед туарегів стався розкол. Аменокалем став син Атагера Інтала аг-Атагер (фр. Intalla ag Attaher, 1962—2014), якого підтримували південні та західні племена. Він та його прибічники залишалися вірними урядові Малі. Брат і конкурент нового аменокаля Зейд аг-Атагер (фр. Zeyd ag Attaher) спирався на підтримку північних та східних племен.
Опинившись відстороненим від влади, останній зібрав навколо себе групу людей, які поділяли його ідеї незалежності Адрар-Іфорасу від Малі. Зейд встановив контакти з лідерами інших туарезьких племен, що проживали за межами регіону, зокрема з антесарами (фр. Kel Antessar) в районі Томбукту та даусагаками (фр. Daoussahak) в області Ґао. Двічі, в 1961 і 1963 роках, він здійснював поїздки до Алжиру з метою налагодження зв'язків із французькою колоніальною адміністрацією. Проте серйозної підтримки він там не знайшов. Рішення про початок збройного повстання було прийняте невеликою кількістю осіб, і воно відразу було приречене на поразку. Вояки на верблюдах у традиційному одязі кольору індіго, озброєні застарілими гвинтівками часів Другої світової війни виробництва різних країн, отриманими переважно шляхом контрабанди, мали вигляд безнадійно застарілої армії. З військової точки зору виступ кількох десятків легко озброєних чоловіків з їх середньовічними методами ведення війни проти кількох тисяч солдатів малійської армії, що мали на озброєнні танки, літаки й важку артилерію, був рівносильний самогубству. На боці повстанців було хіба що знання місцевості та партизанська тактика ведення війни. Повстанці сподівалися, головним чином, на зовнішню підтримку. Але підтримки від французької адміністрації Алжиру вони так і не отримали.
Починаючи із січня 1963 року, туареги стали проводити рейди на півночі Адрару, в місті Кідаль та в багатьох інших пунктах, захоплюючи зброю та верблюдів. Такі дії та дрібні зіткнення приносили їм успіх. Спочатку повстанців-іфулагенів (фр. ifulagen) було лише близько 10 осіб, надалі їх чисельність швидко зростала, але ніколи не перевищувала 250 осіб. Одним із лідерів повстанців був Еледі аг-Ала (фр. Elledi ag Alla), син Ала аг-Альбашира (фр. Alla ag Albachir), відомого бунтівника колоніальних часів. Це надавало особливого сенсу повстанню. В очах туарегів Алфелаґа була помстою сина за батька, а, отже, пов'язана з відстоюванням поняття відновлення честі та гонору, тобто дією шляхетною, позитивною. У перші місяці конфлікту головними супротивниками туарегів були загони гумьєрів (туземної поліції, фр. goumiers), і сторони у своїх діях дотримувались традиційних туарезьких правил ведення війни, коли цивільні люди мають залишатися неушкодженими.
Загалом це по факту було не повстання, а бунт, який не мав масового характеру. Подібне траплялося й за колоніальних часів. Але, коли стало зрозумілим, що силами гумьєрів придушити повстання не вдасться, влада Малі у вересні-жовтні 1963 року спрямувала проти повстанців великі військові сили. Тоді розпочались справжні бойові дії. Стало зрозумілим, що новий противник не битиметься за правилами. Дії військових відзначались нечуваною жорстокістю. Кількість жертв лишається невідомою, але обчислювалась вона сотнями, якщо не тисячами загиблих. Звірства військових не обмежувались вбивством повстанців. Вони арештовували й вбивали жінок і духовних осіб, осіб, що не брали участі в бойових діях, отруювали колодязі, вбивали худобу. Тому не дивно, що багато гумьєрів покинуло малійську армію й перекинулось на бік повстанців. Методи, що застосовувались малійцями, йшли у розріз із туарезькою етикою воїнів та почуттям належності до кель-адрар. Тактика малійських військ, що не дотримувались кодексу «цивілізованих війн», викликала й зміну в діях повстанців. Обурені звірствами армії, вони також відмовились від принципів війни за правилами, про милосердя та правила більше не йшлося. Протиборство тепер набрало ганебних форм.
Населення Адрар-Іфорасу зазнало значних людських і матеріальних збитків. Багато жителів регіону, рятуючись від репресій, покинули рідні землі й переселилися до інших країн, переважно на південь Алжиру.
Підтримка повстання
Починаючи повстання, його лідери сподівалися в першу чергу на зовнішню підтримку. Не маючи дипломатичного досвіду, вони серйозно недооцінили поточного стану міжнародної політики і в своїх сподіваннях виявилися занадто оптимістичними та наївними. Надії на допомогу з боку Алжиру та Франції виявилися марними. Туареги не враховували стратегічних інтересів Франції в регіоні, стосунків цієї держави з урядами Малі та Алжиру. Зовнішній світ взагалі не помітив їхньої боротьби. Хоча деяку неофіційну підтримку від Алжиру та Франції повстанці все-таки мали. Зокрема, їм дозволяли жити в Алжирі, надавали медичну допомогу. Те саме стосується й французької ядерної бази в Такормьясе (фр. Takormiasse). Крім того, французи продавали туарегам зброю.
Не мало підтримки повстання й з боку туарегів інших регіонів. З числа туарезьких лідерів на території Малі повстанців Адрар-Іфорасу підтримали лише даусагаки на чолі із Юнесом (фр. Younes ag Ayyouba) та Ільясом (фр. Ilyas ag Ayyouba), синами вождя цього племені Айюба (фр. Ayyouba ag Mohamed Adargajouj), та ще колишній аменокаль антесарів Могамед Алі аг-Атагер (фр. Mohamed Ali ag Attaher Ansari), який після проголошення незалежності Малі змушений був емігрувати й переховувався в Марокко. Серед повстанців були також окремі загони з Бурему, Ансонґо та Менаки. На цьому зовнішня підтримка закінчувалась. Далися взнаки й старі образи. Юлемідени, головне туарезьке плем'я області Ґао, все ще пам'ятали події 1916 року, коли іфораси, провідне плем'я конфедерації кель-адаг, взяли участь у придушенні їхнього повстання. Тому на допомогу цього великого племені годі було розраховувати.
Навіть аменокаль та вожді племен Адрар-Іфорасу, зокрема Бісаада аг-Хакад (фр. Bissaada ag Khakad), вождь племені іднан, Гамзата аг-Алкасум (фр. Hamzata ag Alkassoum), вождь племені кель-телабіт, Бає аг-Атікбель (фр. Baye ag Atikbel), вождь племені телгетрат, Кола аг-Сагід (фр. Kola ag Saghid), вождь племені ірейякен у жовтні 1963 року від імені уряду переконували повстанців здатись. Перебували туареги й у складі загонів гумьєрів, що використовувались урядом для боротьби з іфулагенами. Туземна поліція була перетворена на групи реагування кочової жандармерії (фр. Groupes Nomade d'Intervention de la Gendarmerie, GNIG). Гумьєри, як і вожді, перебували на державній службі й змушені були стріляти в своїх родичів.
Багато жителів Адрар-Іфорасу надавали повстанцям допомогу у вигляді їжі, худоби або одягу. Але загалом іфулагени не користувалися популярністю серед місцевого населення, більшість вважала їх за купку злодіїв і стояла на боці уряду.
Організація повстанців
В організаційному плані повстанці об'єднувались у групи чисельністю по 20-30 осіб. Часто лише частину цих груп становили бойовики, інші ж були беззбройними цивільними, що постачали бойовикам інформацію про напрямки руху армійських частин. Для проведення певних операцій об'єднувались сили декількох груп.
Територіально іфулагени поділяли Адрар-Іфорас з півночі на південь на 3 зони дій, що мали лише умовні кордони. Такий поділ, як правило, відповідав племінному членуванню. Перша зона розташовувалась навколо Тіметріне (фр. Timetrine), у більш рівнинній місцевості, переважно на захід від власне Адрару. Тут живе плем'я іднан, а діяли загони на чолі з братами Сіді-Аліміном (фр. Sidi Alamine ag Cheick) та Ісуфом аг-Шейхом (фр. Issouf ag Cheick). Друга зона займала територію від гір Тіраргар (фр. Tigharghar) та Дорьєт (фр. Doriet) до Буреси (фр. Bouressa), на півдні вона сягала Кідаля і гори Узейн (фр. Ouzzein). Тут розселені переважно іреаякени, а повстанські операції очолювали Еледі аг-Ала та Іхлу Салум (фр. Ikhlou Saloum), що належали саме до цього племені. У третій зоні, розташованій на південь від гори Узейн, рейди очолювали Азезен аг-Ікса (фр. Azzezen ag Iksa) з племені телгетрат і Могамед аг-Амане (фр. Mohamed ag Amane) із племені араяк. Група в Тіметріне була найменшою, вона складалася максимум із 15 осіб. Це була небезпечна для повстанців рівнинна місцевість, доступна для моторизованих частин малійської армії. Більшість зіткнень відбулася в двох інших зонах.
Друга фаза повстання
На початку повстання у травні 1963 року чисельність урядових військ на території Адрар-Іфорасу становила близько 650 осіб. У жовтні, після того, як на Північ були спрямовані додаткові сили, чисельність урядових військ досягла 2200 осіб. Вони включали моторизовані групи, 35 одиниць бронетехніки, артилерійські підрозділи, 2 літаки.
Але, незважаючи на величезну перевагу в людській силі та техніці, збройні сили Малі не змогли відразу придушити повстання. Їх особовий склад використовував, головним чином, бронетранспортери з відкритим верхом, оснащені важкими кулеметами. Ця техніка, ефективна на відкритій місцевості, виявилася мало придатною для використання в гірських умовах. Вони раз по раз потрапляли у засідки іфулагенів, які застосовували проти них тактику партизанської війни. Бійцям-туарегам було не важко згори розстрілювати солдатів, що перебували у відкритих бойових машинах. Техніка в умовах пустелі часто ламалася й потребувала постійного ремонту, а запасні частини були відсутні. Не вистачало й води та палива. Туарезькі верблюди виявилися в таких умовах набагато більш практичним транспортним засобом. У складі урядових сил верблюдів використовували лише гумьєри, саме їх найбільше боялися повстанці.
Туареги діяли набігами, напади були максимально короткими, після серії затяжних перестрілок вони відступали. Головними військовими заходами іфулагенів були рейди, спрямовані на захоплення стад верблюдів, що належали гумьєрам, а також засідки на армійські патрулі. Ціллю рейдів повстанців ставали й господарства племінних вождів, які погоджувались на співпрацю з урядом. Рейди іфулагенів, як правило, були успішними, таким чином вони завдавали суттєвої шкоди противникові. Коли ж урядові сили вдавалися до переслідування, туареги відходили на територію Алжиру.
Придушення повстання
Ситуація змінилася після того, як президент Малі Модібо Кейта у листопаді 1963 — лютому 1964 року заручився підтримкою Алжиру та Марокко у створенні загального антитуарезького фронту. За досягнутою угодою малійські війська отримали можливість, за необхідності, здійснювати рейди з переслідування повстанців на території Алжиру. Після цього доля іфулагенів виявилася драматичною.
Надзвичайно тяжким було й становище цивільного населення Адрар-Іфорасу. Оскільки іфулагенів відстежити було важко, армія спрямувала репресії на мирне населення регіону, розглядаючи його як співучасника повстання й потенційних бунтівників. Проводились публічні страти, кулеметний розстріл людей із літаків, отруєння колодязів. У результаті набігів з обох сторін населення Адрар-Іфорасу зазнало значних втрат худоби, особливо верблюдів. Слід зазначити, що жителі області добровільно постачали повстанцям продукти харчування, тварин та одяг. Добровільна підтримка значною мірою була відповіддю на репресії з боку армії, але йшли на неї без ентузіазму, а часто й просто не маючи вибору.
23 вересня 1963 р. армія, намагаючись відрізати повстанців від території їх підтримки, оголосила землі Адрар-Іфорасу, розташовані на північ від міста Кідаль, забороненою зоною (фр. zone interdif). Хто заходив у цю зону, вважався бунтівником і міг бути розстріляний на місці. Але евакуювати всіх туарегів за межі забороненої зони виявилося неможливим. Тоді у січні 1964 року напрямок політики був трохи змінений. Цивільне населення стали концентрувати в так званих зонах перегрупування (фр. zones de regroupement). Такі зони були створені на південь та захід від Кідалю, біля адміністративних центрів та військових баз в Аґелгоці (фр. Aguelhoc), Телабіті (фр. Telabit), Буресі (фр. Bouressa) і Тесаліті (фр. Tessalit). Решта ж Адрар-Іфорасу залишалася забороненою зоною.
Концентрація великої кількості населення на невеличкій території викликала серйозні проблеми з розподілом води та пасовищ для худоби, і те, й інше було наявне в дуже обмеженій кількості. Окрім того, не все населення було оповіщене про нові правила, й тому не всі бажаючі змогли потрапити до зон перегрупування. Таким чином, туареги кель-адаг опинилися перед вибором: лишитися в забороненій зоні, кожної хвилини ризикуючи загинути від рук військових, або перебратися до зони перегрупування, де загроза їхньому життю та життю худоби була не небагато меншою. Третім варіантом стала втеча до Алжиру. Саме цим варіантом у грудні 1963 року скористалося близько 400 сімей, які разом із худобою під захистом іфулагенів утекли за кордон від переслідувань з боку малійської влади. За оцінками, загалом на кінець конфлікту в Алжирі знайшли собі притулок близько 5 тис. осіб із загальної чисельності туарегів Адрар-Іфорасу не більше 20 тис. Назад повертатись вони не збиралися. Малійська армія неодноразово атакувала біженців на їх шляху з Малі до Алжиру. У січні 1964 року все населення в районі Таркімт (фр. Tarkimt) через чутки, що воно планувало тікати до Алжиру, було евакуйоване на південь.
Для тих, хто залишився жити в забороненій зоні, життя стало справжнім пеклом. Армія отруювала колодязі, систематично відстрілювала стада та пастухів. Не набагато кращим було становище й у зонах перегрупування. Жінок і дітей, а вони становили основну масу переміщених осіб, тут не труїли й не саджали до в'язниці, але їх вивозили у села в районах Кідаль, Тесаліт і Буреса й примушували до роботи. Особливо принизливим це було для жінок із шляхетних сімей, адже за туарезьким світоглядом вони не могли працювати руками. Частина жінок мала сильне ожиріння (це є стандартом краси у туарегів), і вони були просто не здатні виконувати фізичну роботу. Багато жінок потерпали від фізичних знущань та сексуальних домагань з боку охоронців, деякі, фактично переходячи в статус рабів, змушені були вступати до шлюбу або виконувати роль коханок через те, що їхні чоловіки були повстанцями або загинули. Шляхом ув'язнення жінок влада отримала бажаний ефект. У квітні 1964 року група чоловіків-утікачів повернулася до Тесаліту, вимагаючи звільнення своїх дружин.
Політичні успіхи малійської дипломатії на міжнародній арені дозволили також позбавити повстанців керівництва. Прямуючи на зустріч із президентом Алжиру Ахмедом бен Белла (фр. Ahmed Ben Bella), що мала відбутися в алжирському місті Коломб-Бешар (фр. Colomb-Béchar), були заарештовані лідери повстання Зейд аг-Атагер та Ільяс аг-Айюба. Вони були повернені до Тесаліту, а 1 листопада 1963 року літаком їх доправили в Кідаль. У березні 1964 року в Марокко був заарештований і депортований в Малі Могамед Алі аг-Атагер. Ще більшої втрати повстанці зазнали після арешту 9 березня 1964 року, знову ж таки в Алжирі, їх харизматичного військового діяча Еледі аг-Ала. Після жорстоких тортур він погодився на співробітництво із владою.
Заарештованих лідерів влада використовувала для деморалізації населення та решти бійців. З цією метою їх водили по вулицях і публічно принижували, публікували їх фотографії без традиційної пов'язки на обличчі (відомо, що не має нічого більш ганебного й принизливого для туарезького чоловіка, ніж показати на людях своє обличчя). Такі дії мали вбивати душу лідерів повстання. Серед населення Півночі Малі також поширювали листівки з інформацією капітуляційного змісту, але вони не мали суттєвого впливу, адже майже ніхто з туарегів не володів французькою мовою. Показ кінофільмів про дружбу між президентами Малі та Алжиру мав довести, що бунтівному Адрар-Іфорасу марно сподіватися на алжирську підтримку.
Найгіршою із каральних акції була так звана «піч Діби», названа за ім'ям коменданта округу Кідаль Діби Сілас Діара (фр. Diby Sillas Diarra), що вигадав її. В піску виривали яму, заповнювали її палаючим вугіллям, а тоді кидали туди тіла страчених поруч людей і засипали їх піском. У такий спосіб у Сахарі печуть м'ясо та хліб. Тим більше моторошним було ще й те, що «dibi» бамбарською мовою означає «смажене м'ясо», а саме етнічні бамбарці складали основу малійської армії. Жертви для страти вибирались випадковим чином, ними могли бути як туарезькі керівники, так і прості люди. З відомих осіб серед страчених опинилися, зокрема, марабут Сіді Могамед Ембакуа аг-Умайята (фр. Sidi Mohamed Embakoua ag Oumayyata), духовний лідер іфорасів, шейх Сіді Гайбала ульд-Абідін (фр. Sidi Haïballa ould Abidine) з арабського племені кунта, вождь племені даусагак Айюба аг-Магомед Адарґажудж.
Арешт головних лідерів повстання, масові страти та втрата волі у населення позбавили морального духу іфулагенів. У лавах повстанців склалося дві тенденції. Частина учасників повстання відмовилася від боротьби й пішла шукати притулок в Алжирі. Тут вони сподівалися знайти собі притулок на французькій військовій базі або ж стати під захист алжирського уряду. Але більшість вибрала повернення в Малі та здачу владі. Невелика частина продовжила боротьбу ще на деякий час. 15 серпня 1964 року уряд Малі офіційно сповістив про перемогу над повстанцями. Повстання, таким чином, тривало понад 1,5 року.
Підсумки і наслідки повстання
Придушення повстання в 1964 році виявилося швидким і жорстоким. Повстанці не мали військової підготовки, автоматичної зброї, не могли керувати автомобілями. Малійська армія була більш чисельною і розробила ефективну тактику боротьби, повстанців позбавили постачання продовольством і зброєю. Колодязі отруювали, місцеве населення, на яке падала підозра у підтримці повстанців, вбивали без розбору. Знищували худобу. Вбивали навіть тих, хто приводив свою худобу на пасовища в забороненій зоні на кордоні з Алжиром. Число загиблих оцінюється тисячами. Крім того, було знищено 40 % поголів'я худоби, що мало навіть більш руйнівний вплив на місцеве суспільство за всі інші фактори.
Повстанці-туареги зазнали жорстоких репресій за мовчазної байдужості міжнародної спільноти.
Військова окупація, вбивства, тортури й тюремні ув'язнення, застосовані до підозрюваних у повстанні, глибоко образили населення північної частини Малі. Більшість туарегів Адрар-Іфорасу ухиляється від розмов про події 1963—1964 років. Не останню роль відіграє тут усвідомлення попрання їхньої честі. У пам'яті більшості адрарців Алфелаґа лишилася не як зіткнення армії та повстанців, а як жорстокі репресії та помста армії, що лягли на цивільне населення. Поразку повстання туареги пов'язують і з негараздами у своєму житті, злиднями і посухою, що настали згодом. Таким чином, регіон залишився потенційним джерелом конфлікту на наступні десятиліття. Логічним продовженням Алфелаґи стало .
Події в Адрар-Іфорасі психологічно вплинули не лише на жителів округу Кідаль, а й на все кочове населення в районі Вигину Нігеру, включно з тими, хто взагалі не брав участі в повстанні. Кочівники боялись, що приходить кінець їх рухливому способу життя, на край очікує націоналізація худоби за радянською моделлю. Військові репресії дуже негативно вплинули на соціально-економічний розвиток Півночі Малі, був покладений початок тривалій маргіналізації місцевого суспільства. Область опинилась на периферії економічного розвитку країни. Тисячі туарегів покинули Малі й перебралися жити до Алжиру та Лівії.
Див. також
Джерела
- J. S. Lecocq. That Desert is Our Country: Tuareg Rebellions and Competing Nationalisms in Comtemporary Mali (1946—1996). PhD thesis, pp. 129—168: IV Alfellaga The revolt of the Kel Adagh (1963—1964) [ 16 березня 2016 у Wayback Machine.]. A-DARE, The institutional repository of the University of Amsterdam. 2002 (англ.)
Примітки
- Baz Lecocq. Disputed Desert. Decolonisation, Competing Nationalisms and Tuareg Rebellions in Northern Mali. pp. 1-26: Introduction. Brill, 2010. ISBN . Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 1.10.2016.(англ.)
- J.S. Lecocq. . UvA-DARE, FMG: Amsterdam Institute for Social Science Research (AISSR). 2002. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 1.10.2016.(англ.)
- Mohamed Gareyane. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2019. Процитовано 1.10.2016.(фр.)
- Thomas Benetti. Entwicklung des Verhältnisses zwischen Tuareg und staatlichen Strukturen in Mali. Diplomarbeit. Universität Wien, 2008 (PDF). Процитовано 1.10.2016.(нім.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Tuarezki povstannya Tuare zke povsta nnya 1963 1964 rokiv pershe iz seriyi zbrojnih povstan tuaregiv Mali proti vklyuchennya yih do skladu ciyeyi afrikanskoyi derzhavi Trivalo z sichnya 1963 po serpen 1964 roku Tuarezke povstannya v Mali 1963 1964 rokiv Tuarezki povstannya Rajon prozhivannya tuaregiv Rajon prozhivannya tuaregiv Data sichen 1963 serpen 1964 roku Misce pivnich Mali Rezultat pridushene Storoni uryad Mali pleminni i klanovi grupi tuaregiv Vijskovi sili 2200 250Peredumovi povstannyaNaselennya pivnichnih pustelnih regioniv Mali rizko kontrastuye z naselennyam reshti regioniv krayini Tut zhivut vojovnichi plemena tuaregiv ta mavriv osnovnim zanyattyam yakih tradicijno bulo kochove skotarstvo Za movoyu kulturoyu ta rasovimi oznakami voni tisno pov yazani z naselennyam Pivnichnoyi Afriki Pivden roztashovanij v basejni richki Niger naselyayut mirni negrityanski zemlerobski narodi U dokolonialnij period kochivniki buli politichno dominuyuchoyu siloyu v regioni chornoshkire naselennya voni sprijmali yak svoyih rabiv Naprikinci XIX na pochatku XX stolittya Zahidna Afrika i Centralna Sahara uvijshli do skladu Francuzkoyi kolonialnoyi imperiyi Tuaregi zmusheni buli viznati vladu bilsh silnogo suprotivnika Francuzi v svoyu chergu priborkavshi nepokirni grupi kochivnikiv dali tuaregam spokij Situaciya zminilas z krahom kolonialnoyi sistemi j utvorennyam v Africi u 1960 roci novih nezalezhnih derzhav Dlya bilshosti afrikanskih narodiv dekolonizaciya oznachala viznannya yih etnokulturnoyi identichnosti ta pidtverdzhuvala yihnye pravo na samoviznachennya U vipadku tuaregiv cogo ne stalosya iz samogo pochatku bula proignorovana mozhlivist viznannya naciyi tuaregiv ta yednist narodu Sprobi stvorennya Organizaciyi gromad regioniv Sahari fr l Organisation Commune des Regions Sahariennes OCRS za zberezhennya tut kolonialnoyi vladi Franciyi zaznali nevdachi V rezultati zemli tuaregiv viyavilisya podilenimi vidrazu mizh 5 krayinami Liviyeyu Alzhirom Nigerom Mali ta Burkina Faso Stvorena 1963 roku dlya podolannya kolonializmu na kontinenti ta spriyannya vnutrishnomu i mizhnarodnomu spivrobitnictvu Organizaciya afrikanskoyi yednosti OAYe v svoyij diyalnosti dotrimuvalas principu neporushnosti isnuyuchih kordoniv perevazhna bilshist yakih bula provedena u Africi kolonizatorami yevropejcyami za dopomogoyu linijki chasto absurdno rozdilyayuchi tradicijno odnoridni v kulturnomu ekonomichnomu j socialnomu plani regioni Taka poziciya OAYe bula spryamovana na pogashennya konfliktiv mizh molodimi afrikanskimi derzhavami Takim chinom tuaregi v Mali opinilisya v skladi derzhavi z inshoyu ekonomichnoyu sistemoyu pid vladoyu chornoshkirogo naselennya Pivdnya Dlya nih ce oznachalo prodovzhennya epohi kolonializmu Do vladi v Mali prijshla partiya Sudanskij Soyuz Afrikanske demokratichne ob yednannya fr Union soudanaise Rassemblement democratique africain US RDA na choli z Modibo Kejta fr Modibo Keita Nova administraciya rozpochala aktivnu politiku modernizaciyi suspilstva na zasadah marksistskoyi teoriyi Bazovoyu odiniceyu socialno politichnoyi ta ekonomichnoyi organizaciyi stavalo selo a dlya kochivnikiv frakciya plemena perestavali buti administrativnoyu odiniceyu Tuaregi pri comu rozglyadalisya yak varvari yakih slid doluchiti do civilizaciyi Yih suspilstvo bulo ogoloshene feodalnim vlada tradicijnih vozhdiv mala buti skasovana a zalezhni verstvi vivilneni Represiyi ochikuvali na samih feodaliv Izolovani vid suspilno politichnogo zhittya krayini j majzhe pozbavleni bud yakogo kontrolyu nad diyami derzhavi tuaregi mali bagato nepriyemnostej z boku novih kerivnikiv krayini yaki do togo she j chasto zlovzhivali vladoyu Mizh tuaregami pivnichnih regioniv ta uryadom Mali sklalisya vidnosini vzayemnoyi nedoviri j zverhnosti Postupovo administrativna j vijskova prisutnist malijciv na Pivnochi stala sprijmatis miscevim kochovim naselennyam yak okupaciya Osoblivo silnimi separatistski ideyi avtonomiyi buli v Adrar Iforasi suchasna oblast Kidal Pershi dva roki pislya zdobuttya nezalezhnosti tuaregi movchki sposterigali chogo yim ochikuvati vid novoyi vladi Francuzi pishli iz Sudanu duzhe shvidko peredavshi svoyi povnovazhennya afrikanskim chinovnikam Tuaregi ne mogli poviriti sho takij silnij protivnik bez vijskovoyi porazki mig tak legko vidmovitis vid svoyih volodin Voni ne mogli zrozumiti yak mogli panuvati ti hto ranishe buv rabami Nezvazhayuchi na zagalom spriyatlivi pogodni umovi v ci roki diyi malijskoyi administraciyi sprichinili ekonomichni trudnoshi v seredovishi kochivnikiv Visoki podatki ta mitni zbori pereshkodzhali yim eksportuvati hudobu do Alzhiru a ce bulo zhittyevo neobhidnim dlya zhiteliv regionu Nove zakonodavstvo 1962 roku stosovno shlyubiv bulo sprijnyate na Pivnochi yak antiislamske abo prinajmni yak take sho superechilo miscevim zvichayam Krim togo malijci vidverto nehtuvali vladoyu tradicijnih vozhdiv yaki koristuvalisya velikim avtoritetom u tuarezkomu suspilstvi Vreshti resht diyi malijskoyi vladi postavili pid zagrozu mozhlivist normalizaciyi j bez togo krihkih stosunkiv mizh storonami i nasamkinec priveli do pochatku Pershogo tuarezkogo povstannya 1963 1964 rokiv vidomogo v istoriyi she pid nazvoyu Alfelaga fr Alfellaga tobto povstannya Povstanci vistupali ne stilki z yakoyus metoyu skilki proti novoyi vladi Voni ne mali niyakih ideologichnih koncepcij yaki zazvichaj visuvaye revolyuciya Tuaregi buli motivovani lishe strahom vtratiti svoyu nacionalnu identichnist bazhannyam vidvoyuvati nezalezhnist yaku francuzi yim povernuli a malijci zabrali Do vsogo dodalasya she j rasova vorozhnecha Tuaregi kochoviki biloyi rasi ne mogli prijnyati situaciyi koli nimi komanduvali chorni yaki zavzhdi buli yim slugami ta rabami Ne sprijmali voni j vprovadzhuvane vladoyu Bamako zvilnennya zalezhnih i rabskih kast vid vladi shlyahetnih sho vidbuvalosya pid lozungom socialnoyi rivnosti vsih verstv naselennya Pochatok povstannyaPovstannya rozpochalos za vkraj nespriyatlivih vnutrishno politichnih umov u tuarezkomu suspilstvi 1962 roku pomer amenokal verhovnij vozhd fr amenokal Adraru tochnishe tuarezkoyi konfederaciyi kel adrar abo kel adag fr Kel Adagh Atager ag Ili fr Attaher ag Illi 1915 1962 a pri vibori jogo nastupnika sered tuaregiv stavsya rozkol Amenokalem stav sin Atagera Intala ag Atager fr Intalla ag Attaher 1962 2014 yakogo pidtrimuvali pivdenni ta zahidni plemena Vin ta jogo pribichniki zalishalisya virnimi uryadovi Mali Brat i konkurent novogo amenokalya Zejd ag Atager fr Zeyd ag Attaher spiravsya na pidtrimku pivnichnih ta shidnih plemen Opinivshis vidstoronenim vid vladi ostannij zibrav navkolo sebe grupu lyudej yaki podilyali jogo ideyi nezalezhnosti Adrar Iforasu vid Mali Zejd vstanoviv kontakti z liderami inshih tuarezkih plemen sho prozhivali za mezhami regionu zokrema z antesarami fr Kel Antessar v rajoni Tombuktu ta dausagakami fr Daoussahak v oblasti Gao Dvichi v 1961 i 1963 rokah vin zdijsnyuvav poyizdki do Alzhiru z metoyu nalagodzhennya zv yazkiv iz francuzkoyu kolonialnoyu administraciyeyu Prote serjoznoyi pidtrimki vin tam ne znajshov Rishennya pro pochatok zbrojnogo povstannya bulo prijnyate nevelikoyu kilkistyu osib i vono vidrazu bulo prirechene na porazku Voyaki na verblyudah u tradicijnomu odyazi koloru indigo ozbroyeni zastarilimi gvintivkami chasiv Drugoyi svitovoyi vijni virobnictva riznih krayin otrimanimi perevazhno shlyahom kontrabandi mali viglyad beznadijno zastariloyi armiyi Z vijskovoyi tochki zoru vistup kilkoh desyatkiv legko ozbroyenih cholovikiv z yih serednovichnimi metodami vedennya vijni proti kilkoh tisyach soldativ malijskoyi armiyi sho mali na ozbroyenni tanki litaki j vazhku artileriyu buv rivnosilnij samogubstvu Na boci povstanciv bulo hiba sho znannya miscevosti ta partizanska taktika vedennya vijni Povstanci spodivalisya golovnim chinom na zovnishnyu pidtrimku Ale pidtrimki vid francuzkoyi administraciyi Alzhiru voni tak i ne otrimali Pochinayuchi iz sichnya 1963 roku tuaregi stali provoditi rejdi na pivnochi Adraru v misti Kidal ta v bagatoh inshih punktah zahoplyuyuchi zbroyu ta verblyudiv Taki diyi ta dribni zitknennya prinosili yim uspih Spochatku povstanciv ifulageniv fr ifulagen bulo lishe blizko 10 osib nadali yih chiselnist shvidko zrostala ale nikoli ne perevishuvala 250 osib Odnim iz lideriv povstanciv buv Eledi ag Ala fr Elledi ag Alla sin Ala ag Albashira fr Alla ag Albachir vidomogo buntivnika kolonialnih chasiv Ce nadavalo osoblivogo sensu povstannyu V ochah tuaregiv Alfelaga bula pomstoyu sina za batka a otzhe pov yazana z vidstoyuvannyam ponyattya vidnovlennya chesti ta gonoru tobto diyeyu shlyahetnoyu pozitivnoyu U pershi misyaci konfliktu golovnimi suprotivnikami tuaregiv buli zagoni gumyeriv tuzemnoyi policiyi fr goumiers i storoni u svoyih diyah dotrimuvalis tradicijnih tuarezkih pravil vedennya vijni koli civilni lyudi mayut zalishatisya neushkodzhenimi Zagalom ce po faktu bulo ne povstannya a bunt yakij ne mav masovogo harakteru Podibne traplyalosya j za kolonialnih chasiv Ale koli stalo zrozumilim sho silami gumyeriv pridushiti povstannya ne vdastsya vlada Mali u veresni zhovtni 1963 roku spryamuvala proti povstanciv veliki vijskovi sili Todi rozpochalis spravzhni bojovi diyi Stalo zrozumilim sho novij protivnik ne bitimetsya za pravilami Diyi vijskovih vidznachalis nechuvanoyu zhorstokistyu Kilkist zhertv lishayetsya nevidomoyu ale obchislyuvalas vona sotnyami yaksho ne tisyachami zagiblih Zvirstva vijskovih ne obmezhuvalis vbivstvom povstanciv Voni areshtovuvali j vbivali zhinok i duhovnih osib osib sho ne brali uchasti v bojovih diyah otruyuvali kolodyazi vbivali hudobu Tomu ne divno sho bagato gumyeriv pokinulo malijsku armiyu j perekinulos na bik povstanciv Metodi sho zastosovuvalis malijcyami jshli u rozriz iz tuarezkoyu etikoyu voyiniv ta pochuttyam nalezhnosti do kel adrar Taktika malijskih vijsk sho ne dotrimuvalis kodeksu civilizovanih vijn viklikala j zminu v diyah povstanciv Obureni zvirstvami armiyi voni takozh vidmovilis vid principiv vijni za pravilami pro miloserdya ta pravila bilshe ne jshlosya Protiborstvo teper nabralo ganebnih form Naselennya Adrar Iforasu zaznalo znachnih lyudskih i materialnih zbitkiv Bagato zhiteliv regionu ryatuyuchis vid represij pokinuli ridni zemli j pereselilisya do inshih krayin perevazhno na pivden Alzhiru Pidtrimka povstannyaPochinayuchi povstannya jogo lideri spodivalisya v pershu chergu na zovnishnyu pidtrimku Ne mayuchi diplomatichnogo dosvidu voni serjozno nedoocinili potochnogo stanu mizhnarodnoyi politiki i v svoyih spodivannyah viyavilisya zanadto optimistichnimi ta nayivnimi Nadiyi na dopomogu z boku Alzhiru ta Franciyi viyavilisya marnimi Tuaregi ne vrahovuvali strategichnih interesiv Franciyi v regioni stosunkiv ciyeyi derzhavi z uryadami Mali ta Alzhiru Zovnishnij svit vzagali ne pomitiv yihnoyi borotbi Hocha deyaku neoficijnu pidtrimku vid Alzhiru ta Franciyi povstanci vse taki mali Zokrema yim dozvolyali zhiti v Alzhiri nadavali medichnu dopomogu Te same stosuyetsya j francuzkoyi yadernoyi bazi v Takormyase fr Takormiasse Krim togo francuzi prodavali tuaregam zbroyu Ne malo pidtrimki povstannya j z boku tuaregiv inshih regioniv Z chisla tuarezkih lideriv na teritoriyi Mali povstanciv Adrar Iforasu pidtrimali lishe dausagaki na choli iz Yunesom fr Younes ag Ayyouba ta Ilyasom fr Ilyas ag Ayyouba sinami vozhdya cogo plemeni Ajyuba fr Ayyouba ag Mohamed Adargajouj ta she kolishnij amenokal antesariv Mogamed Ali ag Atager fr Mohamed Ali ag Attaher Ansari yakij pislya progoloshennya nezalezhnosti Mali zmushenij buv emigruvati j perehovuvavsya v Marokko Sered povstanciv buli takozh okremi zagoni z Buremu Ansongo ta Menaki Na comu zovnishnya pidtrimka zakinchuvalas Dalisya vznaki j stari obrazi Yulemideni golovne tuarezke plem ya oblasti Gao vse she pam yatali podiyi 1916 roku koli iforasi providne plem ya konfederaciyi kel adag vzyali uchast u pridushenni yihnogo povstannya Tomu na dopomogu cogo velikogo plemeni godi bulo rozrahovuvati Navit amenokal ta vozhdi plemen Adrar Iforasu zokrema Bisaada ag Hakad fr Bissaada ag Khakad vozhd plemeni idnan Gamzata ag Alkasum fr Hamzata ag Alkassoum vozhd plemeni kel telabit Baye ag Atikbel fr Baye ag Atikbel vozhd plemeni telgetrat Kola ag Sagid fr Kola ag Saghid vozhd plemeni irejyaken u zhovtni 1963 roku vid imeni uryadu perekonuvali povstanciv zdatis Perebuvali tuaregi j u skladi zagoniv gumyeriv sho vikoristovuvalis uryadom dlya borotbi z ifulagenami Tuzemna policiya bula peretvorena na grupi reaguvannya kochovoyi zhandarmeriyi fr Groupes Nomade d Intervention de la Gendarmerie GNIG Gumyeri yak i vozhdi perebuvali na derzhavnij sluzhbi j zmusheni buli strilyati v svoyih rodichiv Bagato zhiteliv Adrar Iforasu nadavali povstancyam dopomogu u viglyadi yizhi hudobi abo odyagu Ale zagalom ifulageni ne koristuvalisya populyarnistyu sered miscevogo naselennya bilshist vvazhala yih za kupku zlodiyiv i stoyala na boci uryadu Organizaciya povstancivV organizacijnomu plani povstanci ob yednuvalis u grupi chiselnistyu po 20 30 osib Chasto lishe chastinu cih grup stanovili bojoviki inshi zh buli bezzbrojnimi civilnimi sho postachali bojovikam informaciyu pro napryamki ruhu armijskih chastin Dlya provedennya pevnih operacij ob yednuvalis sili dekilkoh grup Teritorialno ifulageni podilyali Adrar Iforas z pivnochi na pivden na 3 zoni dij sho mali lishe umovni kordoni Takij podil yak pravilo vidpovidav pleminnomu chlenuvannyu Persha zona roztashovuvalas navkolo Timetrine fr Timetrine u bilsh rivninnij miscevosti perevazhno na zahid vid vlasne Adraru Tut zhive plem ya idnan a diyali zagoni na choli z bratami Sidi Aliminom fr Sidi Alamine ag Cheick ta Isufom ag Shejhom fr Issouf ag Cheick Druga zona zajmala teritoriyu vid gir Tirargar fr Tigharghar ta Doryet fr Doriet do Buresi fr Bouressa na pivdni vona syagala Kidalya i gori Uzejn fr Ouzzein Tut rozseleni perevazhno ireayakeni a povstanski operaciyi ocholyuvali Eledi ag Ala ta Ihlu Salum fr Ikhlou Saloum sho nalezhali same do cogo plemeni U tretij zoni roztashovanij na pivden vid gori Uzejn rejdi ocholyuvali Azezen ag Iksa fr Azzezen ag Iksa z plemeni telgetrat i Mogamed ag Amane fr Mohamed ag Amane iz plemeni arayak Grupa v Timetrine bula najmenshoyu vona skladalasya maksimum iz 15 osib Ce bula nebezpechna dlya povstanciv rivninna miscevist dostupna dlya motorizovanih chastin malijskoyi armiyi Bilshist zitknen vidbulasya v dvoh inshih zonah Druga faza povstannyaNa pochatku povstannya u travni 1963 roku chiselnist uryadovih vijsk na teritoriyi Adrar Iforasu stanovila blizko 650 osib U zhovtni pislya togo yak na Pivnich buli spryamovani dodatkovi sili chiselnist uryadovih vijsk dosyagla 2200 osib Voni vklyuchali motorizovani grupi 35 odinic bronetehniki artilerijski pidrozdili 2 litaki Ale nezvazhayuchi na velicheznu perevagu v lyudskij sili ta tehnici zbrojni sili Mali ne zmogli vidrazu pridushiti povstannya Yih osobovij sklad vikoristovuvav golovnim chinom bronetransporteri z vidkritim verhom osnasheni vazhkimi kulemetami Cya tehnika efektivna na vidkritij miscevosti viyavilasya malo pridatnoyu dlya vikoristannya v girskih umovah Voni raz po raz potraplyali u zasidki ifulageniv yaki zastosovuvali proti nih taktiku partizanskoyi vijni Bijcyam tuaregam bulo ne vazhko zgori rozstrilyuvati soldativ sho perebuvali u vidkritih bojovih mashinah Tehnika v umovah pusteli chasto lamalasya j potrebuvala postijnogo remontu a zapasni chastini buli vidsutni Ne vistachalo j vodi ta paliva Tuarezki verblyudi viyavilisya v takih umovah nabagato bilsh praktichnim transportnim zasobom U skladi uryadovih sil verblyudiv vikoristovuvali lishe gumyeri same yih najbilshe boyalisya povstanci Tuaregi diyali nabigami napadi buli maksimalno korotkimi pislya seriyi zatyazhnih perestrilok voni vidstupali Golovnimi vijskovimi zahodami ifulageniv buli rejdi spryamovani na zahoplennya stad verblyudiv sho nalezhali gumyeram a takozh zasidki na armijski patruli Cillyu rejdiv povstanciv stavali j gospodarstva pleminnih vozhdiv yaki pogodzhuvalis na spivpracyu z uryadom Rejdi ifulageniv yak pravilo buli uspishnimi takim chinom voni zavdavali suttyevoyi shkodi protivnikovi Koli zh uryadovi sili vdavalisya do peresliduvannya tuaregi vidhodili na teritoriyu Alzhiru Pridushennya povstannyaSituaciya zminilasya pislya togo yak prezident Mali Modibo Kejta u listopadi 1963 lyutomu 1964 roku zaruchivsya pidtrimkoyu Alzhiru ta Marokko u stvorenni zagalnogo antituarezkogo frontu Za dosyagnutoyu ugodoyu malijski vijska otrimali mozhlivist za neobhidnosti zdijsnyuvati rejdi z peresliduvannya povstanciv na teritoriyi Alzhiru Pislya cogo dolya ifulageniv viyavilasya dramatichnoyu Nadzvichajno tyazhkim bulo j stanovishe civilnogo naselennya Adrar Iforasu Oskilki ifulageniv vidstezhiti bulo vazhko armiya spryamuvala represiyi na mirne naselennya regionu rozglyadayuchi jogo yak spivuchasnika povstannya j potencijnih buntivnikiv Provodilis publichni strati kulemetnij rozstril lyudej iz litakiv otruyennya kolodyaziv U rezultati nabigiv z oboh storin naselennya Adrar Iforasu zaznalo znachnih vtrat hudobi osoblivo verblyudiv Slid zaznachiti sho zhiteli oblasti dobrovilno postachali povstancyam produkti harchuvannya tvarin ta odyag Dobrovilna pidtrimka znachnoyu miroyu bula vidpoviddyu na represiyi z boku armiyi ale jshli na neyi bez entuziazmu a chasto j prosto ne mayuchi viboru 23 veresnya 1963 r armiya namagayuchis vidrizati povstanciv vid teritoriyi yih pidtrimki ogolosila zemli Adrar Iforasu roztashovani na pivnich vid mista Kidal zaboronenoyu zonoyu fr zone interdif Hto zahodiv u cyu zonu vvazhavsya buntivnikom i mig buti rozstrilyanij na misci Ale evakuyuvati vsih tuaregiv za mezhi zaboronenoyi zoni viyavilosya nemozhlivim Todi u sichni 1964 roku napryamok politiki buv trohi zminenij Civilne naselennya stali koncentruvati v tak zvanih zonah peregrupuvannya fr zones de regroupement Taki zoni buli stvoreni na pivden ta zahid vid Kidalyu bilya administrativnih centriv ta vijskovih baz v Agelgoci fr Aguelhoc Telabiti fr Telabit Buresi fr Bouressa i Tesaliti fr Tessalit Reshta zh Adrar Iforasu zalishalasya zaboronenoyu zonoyu Koncentraciya velikoyi kilkosti naselennya na nevelichkij teritoriyi viklikala serjozni problemi z rozpodilom vodi ta pasovish dlya hudobi i te j inshe bulo nayavne v duzhe obmezhenij kilkosti Okrim togo ne vse naselennya bulo opovishene pro novi pravila j tomu ne vsi bazhayuchi zmogli potrapiti do zon peregrupuvannya Takim chinom tuaregi kel adag opinilisya pered viborom lishitisya v zaboronenij zoni kozhnoyi hvilini rizikuyuchi zaginuti vid ruk vijskovih abo perebratisya do zoni peregrupuvannya de zagroza yihnomu zhittyu ta zhittyu hudobi bula ne nebagato menshoyu Tretim variantom stala vtecha do Alzhiru Same cim variantom u grudni 1963 roku skoristalosya blizko 400 simej yaki razom iz hudoboyu pid zahistom ifulageniv utekli za kordon vid peresliduvan z boku malijskoyi vladi Za ocinkami zagalom na kinec konfliktu v Alzhiri znajshli sobi pritulok blizko 5 tis osib iz zagalnoyi chiselnosti tuaregiv Adrar Iforasu ne bilshe 20 tis Nazad povertatis voni ne zbiralisya Malijska armiya neodnorazovo atakuvala bizhenciv na yih shlyahu z Mali do Alzhiru U sichni 1964 roku vse naselennya v rajoni Tarkimt fr Tarkimt cherez chutki sho vono planuvalo tikati do Alzhiru bulo evakujovane na pivden Dlya tih hto zalishivsya zhiti v zaboronenij zoni zhittya stalo spravzhnim peklom Armiya otruyuvala kolodyazi sistematichno vidstrilyuvala stada ta pastuhiv Ne nabagato krashim bulo stanovishe j u zonah peregrupuvannya Zhinok i ditej a voni stanovili osnovnu masu peremishenih osib tut ne truyili j ne sadzhali do v yaznici ale yih vivozili u sela v rajonah Kidal Tesalit i Buresa j primushuvali do roboti Osoblivo prinizlivim ce bulo dlya zhinok iz shlyahetnih simej adzhe za tuarezkim svitoglyadom voni ne mogli pracyuvati rukami Chastina zhinok mala silne ozhirinnya ce ye standartom krasi u tuaregiv i voni buli prosto ne zdatni vikonuvati fizichnu robotu Bagato zhinok poterpali vid fizichnih znushan ta seksualnih domagan z boku ohoronciv deyaki faktichno perehodyachi v status rabiv zmusheni buli vstupati do shlyubu abo vikonuvati rol kohanok cherez te sho yihni choloviki buli povstancyami abo zaginuli Shlyahom uv yaznennya zhinok vlada otrimala bazhanij efekt U kvitni 1964 roku grupa cholovikiv utikachiv povernulasya do Tesalitu vimagayuchi zvilnennya svoyih druzhin Politichni uspihi malijskoyi diplomatiyi na mizhnarodnij areni dozvolili takozh pozbaviti povstanciv kerivnictva Pryamuyuchi na zustrich iz prezidentom Alzhiru Ahmedom ben Bella fr Ahmed Ben Bella sho mala vidbutisya v alzhirskomu misti Kolomb Beshar fr Colomb Bechar buli zaareshtovani lideri povstannya Zejd ag Atager ta Ilyas ag Ajyuba Voni buli poverneni do Tesalitu a 1 listopada 1963 roku litakom yih dopravili v Kidal U berezni 1964 roku v Marokko buv zaareshtovanij i deportovanij v Mali Mogamed Ali ag Atager She bilshoyi vtrati povstanci zaznali pislya areshtu 9 bereznya 1964 roku znovu zh taki v Alzhiri yih harizmatichnogo vijskovogo diyacha Eledi ag Ala Pislya zhorstokih tortur vin pogodivsya na spivrobitnictvo iz vladoyu Zaareshtovanih lideriv vlada vikoristovuvala dlya demoralizaciyi naselennya ta reshti bijciv Z ciyeyu metoyu yih vodili po vulicyah i publichno prinizhuvali publikuvali yih fotografiyi bez tradicijnoyi pov yazki na oblichchi vidomo sho ne maye nichogo bilsh ganebnogo j prinizlivogo dlya tuarezkogo cholovika nizh pokazati na lyudyah svoye oblichchya Taki diyi mali vbivati dushu lideriv povstannya Sered naselennya Pivnochi Mali takozh poshiryuvali listivki z informaciyeyu kapitulyacijnogo zmistu ale voni ne mali suttyevogo vplivu adzhe majzhe nihto z tuaregiv ne volodiv francuzkoyu movoyu Pokaz kinofilmiv pro druzhbu mizh prezidentami Mali ta Alzhiru mav dovesti sho buntivnomu Adrar Iforasu marno spodivatisya na alzhirsku pidtrimku Najgirshoyu iz karalnih akciyi bula tak zvana pich Dibi nazvana za im yam komendanta okrugu Kidal Dibi Silas Diara fr Diby Sillas Diarra sho vigadav yiyi V pisku virivali yamu zapovnyuvali yiyi palayuchim vugillyam a todi kidali tudi tila strachenih poruch lyudej i zasipali yih piskom U takij sposib u Sahari pechut m yaso ta hlib Tim bilshe motoroshnim bulo she j te sho dibi bambarskoyu movoyu oznachaye smazhene m yaso a same etnichni bambarci skladali osnovu malijskoyi armiyi Zhertvi dlya strati vibiralis vipadkovim chinom nimi mogli buti yak tuarezki kerivniki tak i prosti lyudi Z vidomih osib sered strachenih opinilisya zokrema marabut Sidi Mogamed Embakua ag Umajyata fr Sidi Mohamed Embakoua ag Oumayyata duhovnij lider iforasiv shejh Sidi Gajbala uld Abidin fr Sidi Haiballa ould Abidine z arabskogo plemeni kunta vozhd plemeni dausagak Ajyuba ag Magomed Adargazhudzh Aresht golovnih lideriv povstannya masovi strati ta vtrata voli u naselennya pozbavili moralnogo duhu ifulageniv U lavah povstanciv sklalosya dvi tendenciyi Chastina uchasnikiv povstannya vidmovilasya vid borotbi j pishla shukati pritulok v Alzhiri Tut voni spodivalisya znajti sobi pritulok na francuzkij vijskovij bazi abo zh stati pid zahist alzhirskogo uryadu Ale bilshist vibrala povernennya v Mali ta zdachu vladi Nevelika chastina prodovzhila borotbu she na deyakij chas 15 serpnya 1964 roku uryad Mali oficijno spovistiv pro peremogu nad povstancyami Povstannya takim chinom trivalo ponad 1 5 roku Pidsumki i naslidki povstannyaPridushennya povstannya v 1964 roci viyavilosya shvidkim i zhorstokim Povstanci ne mali vijskovoyi pidgotovki avtomatichnoyi zbroyi ne mogli keruvati avtomobilyami Malijska armiya bula bilsh chiselnoyu i rozrobila efektivnu taktiku borotbi povstanciv pozbavili postachannya prodovolstvom i zbroyeyu Kolodyazi otruyuvali misceve naselennya na yake padala pidozra u pidtrimci povstanciv vbivali bez rozboru Znishuvali hudobu Vbivali navit tih hto privodiv svoyu hudobu na pasovisha v zaboronenij zoni na kordoni z Alzhirom Chislo zagiblih ocinyuyetsya tisyachami Krim togo bulo znisheno 40 pogoliv ya hudobi sho malo navit bilsh rujnivnij vpliv na misceve suspilstvo za vsi inshi faktori Povstanci tuaregi zaznali zhorstokih represij za movchaznoyi bajduzhosti mizhnarodnoyi spilnoti Vijskova okupaciya vbivstva torturi j tyuremni uv yaznennya zastosovani do pidozryuvanih u povstanni gliboko obrazili naselennya pivnichnoyi chastini Mali Bilshist tuaregiv Adrar Iforasu uhilyayetsya vid rozmov pro podiyi 1963 1964 rokiv Ne ostannyu rol vidigraye tut usvidomlennya poprannya yihnoyi chesti U pam yati bilshosti adrarciv Alfelaga lishilasya ne yak zitknennya armiyi ta povstanciv a yak zhorstoki represiyi ta pomsta armiyi sho lyagli na civilne naselennya Porazku povstannya tuaregi pov yazuyut i z negarazdami u svoyemu zhitti zlidnyami i posuhoyu sho nastali zgodom Takim chinom region zalishivsya potencijnim dzherelom konfliktu na nastupni desyatilittya Logichnim prodovzhennyam Alfelagi stalo Podiyi v Adrar Iforasi psihologichno vplinuli ne lishe na zhiteliv okrugu Kidal a j na vse kochove naselennya v rajoni Viginu Nigeru vklyuchno z timi hto vzagali ne brav uchasti v povstanni Kochivniki boyalis sho prihodit kinec yih ruhlivomu sposobu zhittya na kraj ochikuye nacionalizaciya hudobi za radyanskoyu modellyu Vijskovi represiyi duzhe negativno vplinuli na socialno ekonomichnij rozvitok Pivnochi Mali buv pokladenij pochatok trivalij marginalizaciyi miscevogo suspilstva Oblast opinilas na periferiyi ekonomichnogo rozvitku krayini Tisyachi tuaregiv pokinuli Mali j perebralisya zhiti do Alzhiru ta Liviyi Div takozhTuarezke povstannya 1990 1996 DzherelaJ S Lecocq That Desert is Our Country Tuareg Rebellions and Competing Nationalisms in Comtemporary Mali 1946 1996 PhD thesis pp 129 168 IV Alfellaga The revolt of the Kel Adagh 1963 1964 16 bereznya 2016 u Wayback Machine A DARE The institutional repository of the University of Amsterdam 2002 angl PrimitkiBaz Lecocq Disputed Desert Decolonisation Competing Nationalisms and Tuareg Rebellions in Northern Mali pp 1 26 Introduction Brill 2010 ISBN 978 9 00 413983 1 Arhiv originalu za 4 chervnya 2013 Procitovano 1 10 2016 angl J S Lecocq UvA DARE FMG Amsterdam Institute for Social Science Research AISSR 2002 Arhiv originalu za 16 bereznya 2016 Procitovano 1 10 2016 angl Mohamed Gareyane PDF Arhiv originalu PDF za 18 travnya 2019 Procitovano 1 10 2016 fr Thomas Benetti Entwicklung des Verhaltnisses zwischen Tuareg und staatlichen Strukturen in Mali Diplomarbeit Universitat Wien 2008 PDF Procitovano 1 10 2016 nim