Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Катерина Іванівна Трубецька (Лаваль) (3 грудня 1800 — 26 жовтня 1854, Іркутськ) — дружина декабриста князя Сергія Трубецького. Перша з дружин декабристів, що послідувала за чоловіком у Сибір (липень 1826 року). В Іркутську, затримана владою, офіційно відреклася від цивільних прав і дворянських привілеїв. Микола Некрасов увічнив ім'я Трубецької у поемі «Російські жінки».
| Трубецька Катерина Іванівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 27 листопада 1800 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Померла | 14 жовтня 1854 (53 роки) Іркутськ, Російська імперія |
| Діяльність | аристократка |
| Батько | d |
| Мати | d |
| У шлюбі з | Трубецькой Сергій Петрович |
| Діти | Q111219435? |
| |
Біографія
Сім'я
Батько — граф Лаваль, що втік у Росію від французької революції і викладав в Морському кадетському корпусі, мати — Олександра Григорівна Козицька була власницею величезного статку. Сім'я була дуже багата, вважається, що в будинку на підлозі лежав мармур, по якому ступала нога Нерона. У Парижі в 1819 році вона познайомилася з князем Сергієм Петровичем Трубецьким, в травні 1821 року він став її чоловіком. Шлюб виявився щасливим.
Дружина декабриста
У січні 1825 року Сергій Трубецькой був призначений черговим штаб-офіцером у 4-й піхотний корпус, що дислокувався у Києві. Разом з Трубецьким до Києва приїхала й Катерина Іванівна. Тут вони жили до 7 листопада 1825 року в будинку одного з керівників Південного товариства Василя Давидова (тепер це вулиця Панаса Мирного, 8/20). Катерина Іванівна Трубецька вже в липні 1826 року, наступного дня після від'їзду чоловіка на каторгу, вирушає слідом за ним. Прибула в Благодатський рудник у листопаді 1826 року. У Благодатском руднику Трубецька відморозила собі ноги. Згодом страждала на ревматизм.
Декабрист Андрій Розен згадував:
«Катерина Іванівна Трубецька була не красива собою, не струнка, середнього росту, але коли заговорить ... - просто зачаровує спокійним приємним голосом і плавною, розумною і доброю мовою, тому все слухав би її. Голос і мова були відбитком доброго серця і дуже освіченого розуму від розбірливого читання, від подорожей і перебування в чужих краях, від зближення зі знаменитостями дипломатії. »
Через п'ять років добровільної каторги Катерина Іванівна народила довгоочікувану дитину — дівчинку Олександру, чотири роки потому — Єлизавету. Всього у Трубецьких було семеро дітей, але тільки четверо з них вижили. Наприкінці 1839 року минув термін каторги для Сергія Петровича Трубецького. Сім'я отримала наказ виїхати на поселення в село Оек в 30 верстах від Іркутська. Переїзд на нове місце був затьмарений смертю молодшого сина Володимира, який прожив всього рік. У вересні 1840 року помер другий син Трубецьких, Микита. У 1845 році було отримано дозвіл оселитися в Іркутську. Окрім турботи про дітей на плечах Катерини Іванівни лежала турбота про вихованців, які з'являлися в її будинку: дочок М. К. Кюхельбекера Ганні і Юстин, сина засланця А. Л. Кучевського Федора, дочки бідного чиновника Неустроєва Марії. Всю весну і літо 1854 року княгиня прохворіла. Померла 14 жовтня 1854 року в Іркутську, похована в Знам'янському монастирі в одній могилі з раніше померлими дітьми.
Некрасов оспівував її у своїй знаменитій поемі «Російські жінки», перша глава якої має назву «Княгиня Трубецька». Польський письменник Юліуш Словацький присвятив їй роман «Ангеллі», який в 1833 році був переведений на французьку мову і опублікований в Парижі.
Примітки
- Трубецкая Екатерина Ивановна
- Э.А.Павлюченко. В добровольном изгнании. - М., "Наука", 1986, с. 56
Джерела
- Павлюченко Э. А. В добровольном изгнании: О женах и сестрах декабристов. — Москва: Наука, 1980. — 159 с. (рос.)
- Записки княгини Волконской. — Чита: Читинское книжное издательство, 1991. — 83 с. (рос.)
- Марк Сергеев Подвиг любви бескорыстной. — Москва: Молодая гвардия. — 1976. — С. 7—36. (рос.)
- (рос.)
Посилання
- Н. Некрасов Поэма «Русские женщины» (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Katerina Ivanivna Trubecka Laval 3 grudnya 1800 26 zhovtnya 1854 Irkutsk druzhina dekabrista knyazya Sergiya Trubeckogo Persha z druzhin dekabristiv sho posliduvala za cholovikom u Sibir lipen 1826 roku V Irkutsku zatrimana vladoyu oficijno vidreklasya vid civilnih prav i dvoryanskih privileyiv Mikola Nekrasov uvichniv im ya Trubeckoyi u poemi Rosijski zhinki Trubecka Katerina IvanivnaNarodilasya 27 listopada 1800 1800 11 27 Sankt Peterburg Rosijska imperiyaPomerla 14 zhovtnya 1854 1854 10 14 53 roki Irkutsk Rosijska imperiyaDiyalnist aristokratkaBatko dMati dU shlyubi z Trubeckoj Sergij PetrovichDiti Q111219435 Mediafajli u Vikishovishi Trubecka Katerina Ivanivna 1828 rik Hudozhnik Bestuzhev Mikola OleksandrovichBiografiyaSim ya Batko graf Laval sho vtik u Rosiyu vid francuzkoyi revolyuciyi i vikladav v Morskomu kadetskomu korpusi mati Oleksandra Grigorivna Kozicka bula vlasniceyu velicheznogo statku Sim ya bula duzhe bagata vvazhayetsya sho v budinku na pidlozi lezhav marmur po yakomu stupala noga Nerona U Parizhi v 1819 roci vona poznajomilasya z knyazem Sergiyem Petrovichem Trubeckim v travni 1821 roku vin stav yiyi cholovikom Shlyub viyavivsya shaslivim Druzhina dekabrista U sichni 1825 roku Sergij Trubeckoj buv priznachenij chergovim shtab oficerom u 4 j pihotnij korpus sho dislokuvavsya u Kiyevi Razom z Trubeckim do Kiyeva priyihala j Katerina Ivanivna Tut voni zhili do 7 listopada 1825 roku v budinku odnogo z kerivnikiv Pivdennogo tovaristva Vasilya Davidova teper ce vulicya Panasa Mirnogo 8 20 Katerina Ivanivna Trubecka vzhe v lipni 1826 roku nastupnogo dnya pislya vid yizdu cholovika na katorgu virushaye slidom za nim Pribula v Blagodatskij rudnik u listopadi 1826 roku U Blagodatskom rudniku Trubecka vidmorozila sobi nogi Zgodom strazhdala na revmatizm Dekabrist Andrij Rozen zgaduvav Katerina Ivanivna Trubecka bula ne krasiva soboyu ne strunka serednogo rostu ale koli zagovorit prosto zacharovuye spokijnim priyemnim golosom i plavnoyu rozumnoyu i dobroyu movoyu tomu vse sluhav bi yiyi Golos i mova buli vidbitkom dobrogo sercya i duzhe osvichenogo rozumu vid rozbirlivogo chitannya vid podorozhej i perebuvannya v chuzhih krayah vid zblizhennya zi znamenitostyami diplomatiyi Originalnij tekst ros Ekaterina Ivanovna Trubeckaya byla ne krasiva licom ne strojna srednego rosta no kogda zagovorit tak chto tvoya krasota i glaza prosto obvorozhit spokojnym priyatnym golosom i plavnoyu umnoyu i dobroyu rechyu tak vsyo slushal by eyo Golos i rech byli otpechatkom dobrogo serdca i ochen obrazovannogo uma ot razborchivogo chteniya ot puteshestvij i prebyvaniya v chuzhih krayah ot sblizheniya so znamenitostyami diplomatii Cherez p yat rokiv dobrovilnoyi katorgi Katerina Ivanivna narodila dovgoochikuvanu ditinu divchinku Oleksandru chotiri roki potomu Yelizavetu Vsogo u Trubeckih bulo semero ditej ale tilki chetvero z nih vizhili Naprikinci 1839 roku minuv termin katorgi dlya Sergiya Petrovicha Trubeckogo Sim ya otrimala nakaz viyihati na poselennya v selo Oek v 30 verstah vid Irkutska Pereyizd na nove misce buv zatmarenij smertyu molodshogo sina Volodimira yakij prozhiv vsogo rik U veresni 1840 roku pomer drugij sin Trubeckih Mikita U 1845 roci bulo otrimano dozvil oselitisya v Irkutsku Okrim turboti pro ditej na plechah Katerini Ivanivni lezhala turbota pro vihovanciv yaki z yavlyalisya v yiyi budinku dochok M K Kyuhelbekera Ganni i Yustin sina zaslancya A L Kuchevskogo Fedora dochki bidnogo chinovnika Neustroyeva Mariyi Vsyu vesnu i lito 1854 roku knyaginya prohvorila Pomerla 14 zhovtnya 1854 roku v Irkutsku pohovana v Znam yanskomu monastiri v odnij mogili z ranishe pomerlimi ditmi Nekrasov ospivuvav yiyi u svoyij znamenitij poemi Rosijski zhinki persha glava yakoyi maye nazvu Knyaginya Trubecka Polskij pismennik Yuliush Slovackij prisvyativ yij roman Angelli yakij v 1833 roci buv perevedenij na francuzku movu i opublikovanij v Parizhi PrimitkiTrubeckaya Ekaterina Ivanovna E A Pavlyuchenko V dobrovolnom izgnanii M Nauka 1986 s 56DzherelaPavlyuchenko E A V dobrovolnom izgnanii O zhenah i sestrah dekabristov Moskva Nauka 1980 159 s ros Zapiski knyagini Volkonskoj Chita Chitinskoe knizhnoe izdatelstvo 1991 83 s ros Mark Sergeev Podvig lyubvi beskorystnoj Moskva Molodaya gvardiya 1976 S 7 36 ros ros PosilannyaN Nekrasov Poema Russkie zhenshiny ros