Тришевський Анатолій

Анатолій Тришевський (псевдо Валентин Коваль; 14 травня 1912, м. Херсон  — 17 квітня 1989, шт. Флорида, США) — український журналіст, громадський діяч, учасник протинімецького та протирадянського підпілля.

Анатоліій Тришевський
Загальна інформація
Народження	14 травня 1912(1912-05-14) м. Херсон
Смерть	17 квітня 1989(1989-04-17) (76 років) шт. Флорида, США
Псевдо	Коваль Валентин
Військова служба
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	ОУНР

Життєпис

Народився 14 травня 1912 року у місті Херсон в сім"ї вчителів. Закінчив технічний університет.

Учасник підпілля Організації українських націоналістів з 1941 року. Від 20 вересня 1941 року — заступник головного редактора газети «Голос Дніпра»

Восени 1942 року був заарештований гестапо і 25 грудня відправлений до Табору цивільного населення СД на станції Грейгово Миколаївського району. У червні 1943 року, разом з групою інших в'язнів-оунівців, Тришевського було відправлено до Бухенвальду (табірний номер 25362).

Весною 1945 втікає з етапу і після завершення війни залишається на територій Німеччини, підконтрольній союзникам. Разом з («Ярославом Степовим») починає діяльність, спрямовану на захист українців проти примусового вивезення до СССР.

1947 в Авгсбурзі у видавництві «Пу-Гу» побачила світ збірка новел «Капелюх і репатріяція» під псевдонімом Коваль Валентин.

1948 року у тій же друкарні виходить книга «Ми українці!».

Згодом переїжджає до США. Тут стає активним діячем Спілки української молоді. На І Установчому конгресі (1950) обраний референтом преси, на ІІ (1951), ІІІ (1952), V (1954) — обраний референтом преси й інформації, на IV конгресі (1954) — Членом головної Управи СУМ. Анатолій Тришевський заснував «СУМ-фільм», редагував сторінку СУМу «Шлях молоді» у газеті «Свобода», а також сумівські журнали «Крила», «Місія України» та «Бюлетень Головної Управи СУМ».

1951 року побачила світ збірка «Злочин Москви у Вінниці», присвячена подіям 1943 року, коли було знайдено місця масового поховання жертв Великого терору 1937—1938 років.

1952 року вийшла книга на тему українсько-російських відносин під назвою «Не дискутувати, а викривати!».

1964 року обраний головою Світової ради Спілки визволення України.

За підпільну і активну діяльність у СУМі, СВУ та ОУН президія Світової ради нагородила його почесною грамотою і золотою медаллю Т. Шевченка.

Вшанування пам'яті

2019 року його донька Оксана Коваль-Лапчук у видавництві «Sanburypress» (Механіксбург, США) видрукувала книжку «The Journalist. A Holocaust Story», де були зібрані родинні спогади й окремі частини із попередніх книжок.

Див. також

• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

Примітки

1. Щур, Юрій. . ukrnationalism.com (uk-ua) . Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
2. Щур, Юрій. . ukrnationalism.com (uk-ua) . Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 31 січня 2022.
3. . diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
4. . diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
5. . CYM (укр.). Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2022.
6. . esu.com.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
7. . diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
8. . diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.

Джерела

• Липовецький С. СУМ в Америці:65-літня історія — Крайова Управа Спілки української Молоді в Америці, 2014—224 с
• . Архів оригіналу за 31 січень 2022. Процитовано 13 лютого 2022. {{}}: Недійсний |url-status=no () // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Щур, Юрій. . ukrnationalism.com (uk-ua) . Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 31 січня 2022.