Трегубова Олена Вікторівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трегубова.

Олена Вікторівна Трегубова (нар. 24 травня 1973 (51 рік), Москва) — російська журналістка і письменниця, публіцист. Пропрацювавши в «кремлівському пулі», написала і опублікувала книгу «Байки кремлівського діггера», після чого отримала низку загроз і була змушена покинути Росію. В даний час проживає у Великій Британії зі статусом політичного емігранта. Її останній роман «Роздруківки прослуховувань інтимних переговорів і перлюстрації приватної кореспонденції» у двох томах вийшов в Україні 2015 р. після того, як практично всі російські видавництва відмовилися приймати його до друку.

Трегубова Олена Вікторівна
Народилася	24 травня 1973(1973-05-24) (51 рік) Москва, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	журналістка, письменниця, публіцистка
Alma mater	факультет журналістики МДУ
Вчителі	^d
Знання мов	російська
Роки активності	1990 — тепер. час
Жанр	публіцистика і макрейкери
Трегубова, Е. В. Прощание кремлёвского диггера. — М.: Ad Marginem, 2004. — 208 с. — . Lena Swann. Распечатки прослушек интимных переговоров и перлюстрации личной переписки (в двух томах). — Харьков: Фолио, 2015. —  ; 978-966-03-7171-2 ; 978-966-03-7172-9 Примітки . Corrierre della Sera [1]. Архів оригіналу за 20080408. . Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 13 січня 2019. Трегубова, 2003 . Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019. Кремлівський дигер повертається [ 13 січня 2019 у Wayback Machine.] // Газета. Ru . Архів оригіналу за 9 квітня 2008. Процитовано 13 січня 2019. Кіоски «Роспечати» підривають основи путінського режиму / NewDayNews.Ru, 03.03.05 . Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019. Крістіан Еш. Чи знайомі ви з Литвиненком? [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Berliner Zeitung . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 13 січня 2019. Edizioni Piemme. . www.edizpiemme.it. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 5 січня 2017. . www.perlentaucher.de. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 5 січня 2017. . Архів оригіналу за 8 квітня 2008. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 2 квітня 2013. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 13 січня 2019. Олександр Мельман. Бульдоги під килимом. Кому потрібен скандал на НТВ // МК, 18.11.2003 . Архів оригіналу за 9 квітня 2008. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 24 січня 2008. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 9 квітня 2008. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 8 квітня 2008. Процитовано 13 січня 2019. Гасан Гусейнов. . . Архів оригіналу за 23 квітня 2010. Процитовано 13 січня 2019. Трегубова, 2004 . Архів оригіналу за 2 червня 2011. Процитовано 13 січня 2019. «Schweigen heißt Mittäterschaft» [ 19 травня 2019 у Wayback Machine.] // Zeit, 12.10.2006 . Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 13 січня 2019. Девід Херст. «Моя єдина зброя — журналістика» [ 6 квітня 2008 у Wayback Machine.] //«The Guardian», 26.06.2007 . Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 13 січня 2019. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 січня 2019. Lena Swann. {{{Заголовок}}}. —  ; 978-966-03-7171-2 ; 978-966-03-7172-9. Олена Трегубова написала двотомник [ 14 січня 2019 у Wayback Machine.] // «Коммерсантъ», 26.05.2015 Посилання https://uk.hoboetc.com/novosti-i-obschestvo/23888-zhurnalist-elena-tregubova-biografiya-i-tvorchestvo.html [ 13 січня 2019 у Wayback Machine.]