Tiridates II вірм Տրդատ Բ парфянський принц який був римським ставлеником на троні Великої Вірменії Трдат II вірм Տրդատ

У 214–216 роках, під час останніх років правління його батька, Трдат II разом із родиною перебував під римським арештом з невідомих причин, що спричинило масштабне повстання вірменів проти Риму. 215 року римський імператор Каракалла на чолі римської армії вторгся до меж Вірменії, придушивши повстання.

217 року Хосров I помер, і Трдат II успадкував престол свого батька. Трдат II отримав корону Вірменії від імператора Каракалли. Його було проголошено царем Великої Вірменії після убивства імператора, що сталось 8 квітня 217 року.

Трдат II правив до своєї смерті 252 року. По смерті Каракалли новим імператором став Макрін, який погодився відпустити матір нового царя з римського полону. Після битви при Нісібісі 217 року й укладення угоди між Римом та Парфією, Трдат II офіційно отримав свій вірменський престол, а його владу у Вірменії було офіційно визнано.

Зважаючи на тривале правління, Трдат II став одним із наймогутніших та найвпливовіших монархів з династії Аршакідів. 224 року було зруйновано Парфіянську імперію; її останнього царя Артабана IV, який був двоюрідним дядьком Трдата II, було вбито за наказом Ардашира I, першого правителя Держави Сасанідів.

У 226–228 роках Ардашир I після анексії Парфії зажадав включення до складу своєї імперії вірменських територій. Після дворічного протистояння здались армії Риму, скіфів та кушанів. Трдат II залишився протистояти Ардаширу I самотужки.

Трдат II запекло опирався Ардаширу I, але зрештою, після понад десятирічної боротьби, зазнав поразки. Після дванадцяти років протистояння Ардашир I вивів свої війська з Вірменії.

Трдат II помер 252 року. На вірменському престолі його замінив його син, Хосров II.

Примітки

Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174
Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71
Діон Кассій, Книга LXXIX, Глава 27
Erdkamp, A Companion to the Roman Army, p.p.247&251
Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, стор. 217
Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, p.217
Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 74

Джерела

V. M. Kurkjian, A History of Armenia, Armenian General Benevolent Union of America 1958: Chapter XVII The Arsacids (Arshakunis) of Armenia [ 13 лютого 2021 у Wayback Machine.]
M. Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, Routledge, 2001
R.G. Hovannisian, The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century, Palgrave Macmillan, 2004
R.P. Adalian, Historical Dictionary of Armenia, Scarecrow Press, 2010
P. Erdkamp, A Companion to the Roman Army (Google eBook), John Wiley & Sons, 2010

[:0-1] Адалян, Вірменський історичний словник, стор. 174

[2] Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 71

[3] Діон Кассій, Книга LXXIX, Глава 27

[4] Erdkamp, A Companion to the Roman Army, p.p.247&251

[:1-5] Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, стор. 217

[:2-6] Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, p.217

[7] Ованесян, Вірмени від стародавніх часів до сучасності, Том I: Період династій: від античності до чотирнадцятого століття, стор. 74