Трагічна декада ісп Decena Trágica низка подій Мексиканської революції що відбулися в Мехіко в період від 9 по 19 лютого

Трагічна декада (ісп. Decena Trágica) — низка подій Мексиканської революції, що відбулися в Мехіко в період від 9 по 19 лютого 1913 року. Трагічна декада закінчилася зміщенням Франсіско Мадеро з посади президента і перемогою контрреволюційних сил.

Трагічна декада

Мексиканська революція

Повстанці-послідовники Фелікса Діаса в Мехіко під час заворушень проти Мадеро

Дата:	9–19 лютого 1913
Місце:	Мехіко
Результат:	Перемога повстанців Убивство президента Франсіско Мадеро і його .

Сторони

(Лоялісти)
Мадеристи

(Повстанці)
Порфіристи

Командувачі

^[en]
^[es]
Вікторіано Уерта
^[es]
^[en]

†

^[es]
^[es] †
Вікторіано Уерта

^[en]

Втрати

загинуло 5,500

Вікторіано Уерта під час декади перейшов з боку мадеристів на бік повстанців

Хід подій

Заколот почався 9 лютого, його керівниками були кілька вищих офіцерів на чолі з генералом ^[en]. Супроводжувані двома артилерійськими полками загальною чисельністю 400 осіб і 300 курсантами, вони звільнили з в'язниці лідерів контрреволюції генералів ^[en] і ^[es]. Після невдалої спроби захопити резиденцію президента — Національний палац, під час якої загинув генерал Реєс, повстанцям вдалося закріпитися у фортеці столичного арсеналу.

Президент Мадеро поклав керівництво придушенням заколоту на генерала Вікторіано Уерту. Однак останній був пов'язаний зі змовниками і крім того сам мав намір зайняти президентське крісло. Уерта створював видимість боротьби з бунтівниками, обмежившись лише рідкісними обстрілами арсеналу і свідомо невдалими атаками. Таким чином Фелікс Діас і Уерта намагалися вимотати населення, викликавши байдужість до майбутньої зміни влади. Під час обстрілів загинуло 3 тис. осіб.

18 лютого прихильники Уерти заарештували Мадеро. За сприяння американського посла між Уертою і Діасом було укладено угоду (т. зв. «Посольський пакт»). Згідно з цією угодою, Уерта отримував пост тимчасового президента, а Діас за його підтримки мав стати постійним президентом.

19 лютого Мадеро і віце-президент ^[ru] були змушені подати у відставку. Тимчасовим президентом згідно з конституцією став міністр закордонних справ Педро Ласкуран. За домовленістю з Уертою він призначив останнього міністром внутрішніх справ і сам пішов у відставку (його президентське правління стало найкоротшим в історії — менше години). Тепер за конституцією посада тимчасового президента переходила до Уерти.

23 лютого за його наказом Мадеро і Піно Суареса було вбито дорогою до в'язниці.

Примітки

Альперович, 1958, с. 145.
Платошкин, Т. 1, 2011, с. 173—174.
Платошкин, Т. 1, 2011, с. 174.
Альперович, 1958, с. 146.
Альперович, 1958, с. 154.
Платошкин, Т. 1, 2011, с. 176.
Платошкин, Т. 1, 2011, с. 177.

Література

Альперович М. С., Руденко Б. Т. Мексиканская революция 1910—1917 гг. и политика США. — М. : Соцэкгиз, 1958. — 336 с.
Платошкин Н. Н. История Мексиканской революции. Истоки и победа 1810—1917 гг. — М. : Университет Дмитрия Пожарского : Русский Фонд содействия образованию и науке, 2011. — Т. 1. — 432 с. — .

Посилання

[FOOTNOTEАльперович1958145-1] Альперович, 1958, с. 145.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011173—174-2] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 173—174.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011174-3] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 174.

[FOOTNOTEАльперович1958146-4] Альперович, 1958, с. 146.

[FOOTNOTEАльперович1958154-5] Альперович, 1958, с. 154.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011176-6] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 176.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011177-7] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 177.