Толбачик (вулканічний масив)

Толбачик (рос. Толбачик) — вулканічний масив на сході Камчатки, у південно-західній частині , південніше Ключевської сопки і вулкана Безіменний. Толбачик відноситься до щитових вулканів гавайського типу.

Толбачик рос. Толбачик
55°49′48″ пн. ш. 160°19′48″ сх. д. / 55.83000° пн. ш. 160.33000° сх. д. / 55.83000; 160.33000
Тип	Щитовий вулкан гавайського типу + стратовулкан
Країна	Росія і  Росія^[1]
Місце знаходження	Росія, Камчатка
Гори	Східний хребет,
Висота	3682
Висота відносна	2190 м
Останнє виверження	27 листопада 2012 (Плоский Толбачик), Голоценовий період (Гострий Толбачик)
Ідентифікатори і зовнішні посилання
2120539
13120, -95029
300240
Толбачик рос. Толбачик
Толбачик у Вікісховищі

Складові

Масив включає два вулкани: діючий Плоский Толбачик (3085 м) і згаслий Гострий Толбачик (3682 м). Їхнє сусідство настільки близьке, що гостра вершина одного впритул примикає і підноситься над плоскою вершиною іншого. Гострий Толбачик має конусоподібну форму, схили вкриті глибокими .

Плоский Толбачик відрізняється обширною за площею вершиною, яка зайнята неглибокою кальдерою діаметром 3,7 км, що заповнена льодовиком. У її західній частині розташований діючий кратер діаметром 1,7 км і глибиною до 500 м. У привершинній частини вулкана зустрічаються кристалолапилі, що являють собою кулясті зростки кристалів плагіоклазу і «волосся Пеле» (тонкі скляні нитки з базальту. Плоский Толбачик єдиний з активних вулканів Камчатки, під час виверження якого виливаються дуже рідкі базальтові лави, що мають незначну в'язкість.

Історія

Обидва конуси вулкана виникли в пізньому плейстоцені на п'єдесталі більш давнього щитового вулкана діаметром 22 км і становили собою зрослі стратовулкани з подібною морфологією. Подальший розвиток було пов'язано з формуванням на початку голоцену потужної зони регіонального базальтового вулканізму. В історичний час відомі виверження 1740, 1769, 1788—1790, 1793, 1904, 1931, 1939—1941, 1954, 1975—1976, 2012 років. В основному це були слабкі попільні викиди з центрального кратера, іноді в центральному кратері відзначалася поява лавового озера. У історичний час проходить лише три тріщинних виверження з великою кількістю виверженого матеріалу: У 1940 р. відбулося виверження, в ході якого на висоті 1950 м на південно-західному схилі стався бічний прорив, утворився шлаковий конус і вилився лавовий потік.

Велике тріщинне Толбачинське виверження

З вершини відкривається чудова кругова панорама вулканів Ключевський групи, гірських хребтів і долини річки Камчатки, ланцюжки та групи старих шлакових конусів і конуси Нових Толбачинських вулканів, що виникли в результаті великого тріщинного Толбачинського виверження в 1975—1976 рр. Велике тріщинне Толбачинське виверження сталося на широкому лавовому плато — Толбачинському долу, що примикає до підніжжя вулкана Толбачик, через тріщини, утворені над магматичним вогнищем, що знаходяться на глибині 60-70 км. Воно представлено Північним і Південним проривами, що виникли на відстані 18 і 28 км південніше кратера Плоский Толбачик. Виверження почалося 6 липня 1975 і закінчилося 10 грудня 1976 року. Протягом 17 місяців відбувався вилив вузьких базальтових лав у Південному прориві. На великій площі була знищена рослинність, засипані попелом озера та струмки.

Північний прорив представлений ланцюжком з трьох шлакових конусів, витягнутих у північно-східному напрямку лавовими потоками й попело-лавовим покровом площею 10 кв.км. Висота конусів 330 м, 300 м, 150 м. Схили конусів порівняно рівні, покриті попело-шлаковим матеріалом. На поверхні зустрічаються вулканічні бомби різної форми й розмірів. Південний прорив представлений одним шлаковим конусом заввишки 165 м і широкими лавовими полями площею 39,5 кв. км. Лави дуже різноманітні по морфології й структурі (плоскоглибові, пластинчасті, хвилясті та ін.).

Тріщинне виверження ім. 50-річчя Інституту вулканології і сейсмології

Нове тріщинне виверження почалося 27 листопада 2012 року з відкриття тріщини завдовжки близько 5 км в декількох кілометрах південніше кальдери. Тріщина простягнулася від прориву 1940 року. Активність була зосереджена у двох розташованих на тріщині центрах — Верхньому (на висоті близько 2000 м) і Нижньому (на висоті близько 1500 м). Незабаром 29 листопада 2012 виверженню привласнений червоний (найвищий) код авіаційної небезпеки, проте вже наступного дня код змінений на помаранчевий, оскільки в ході обльоту був з'ясований характер виверження — вилив дуже рідкої лави з незначними попільними викидами. 4 грудня виверження ще продовжувалося, реєструвалася сильна сейсмічна активність, з Південного прориву стався сильний викид попелу заввишки 4 км, попільний шлейф зносився вітром на південний схід. Через чотири дні після початку виверження Верхній центр припинив діяльність, встигнувши вилити лавовий потік завдовжки близько 9 км. Шлакові конуси на Верхньому центрі не встигли сформуватися. Нижня тріщина продовжує свою діяльність, спостерігається вилив протяжних (до 17 км) лавових потоків і зростання шлакових конусів. 17-18 грудня 2012 року східна частина одного зі шлакових конусів була майже дощенту зруйнована серією потужних вибухів. За оцінками фахівців, виверження буде довготривалим.

Посилання

• Global Volcanism Program
• Plosky Tolbachik volcano and Tolbachik lava field
• Fedotov S.A. and Markhinin Ye.K. (Eds) (1983). The Great Tolbachik Fissure Eruption: Geological and Geophysical Data, 1975—1976. Cambridge University Press, 341 p. 
• on author's project website: «Russia Begins Here»
• Tolbachik at Global Volcanism Program (англ.)
• Плоский Толбачик на сайте (рос.)
• Большое трещинное толбачинское извержение на сайте (рос.)
• Volcano Live
• Толбачинская группа вулканов на краеведческом сайте о Камчатском крае (рос.)
• Фоторепортаж во время извержения Толбачика (рос.)
• Камчатский туристический портал — вулкан Плоский Толбачик (рос.)
• Аркуш карти N-57-V влк. Толбачинская Сопка. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1979 р. Видання 1986 р. (рос.)
• «Пекло». ТВ Центр Специальный репортаж. (рос.)

Див. також

• Пійпіт

1. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038