Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Тодор Димитров Радев (болг. Тодор Димитров Радев; 27 лютого 1887, Дупниця, Болгарія — 3 листопада 1957, Софія) — болгарський військовий діяч, політик, генерал-майор.
| Тодор Радев | |
|---|---|
| болг. Тодор Радев | |
 | |
| Народження | 27 лютого 1887 Дупниця, Болгарія |
| Смерть | 3 листопада 1957 (70 років) Софія |
| Країна |  Болгарія |
| Освіта | Військове училище (Софія) Миколаївська Академія Генерального Штабу |
| Роки служби | 1900–1935 |
| Звання | генерал-майор |
| Командування | 5-та піхотна дивізія 18-та піхотна дивізія 2-га піхотна дивізія |
| Війни / битви | Перша Балканська війна Перша світова війна |
Біографія
Народився 27 лютого 1887 в Дупниці. У 1906 закінчив Військове училище в Софії, а в 1915 — Миколаївську академію Генерального Штабу в Санкт-Петербурзі. У 1906 отримав звання лейтенанта і служив у 7-му артилерійському полку в Самокові. 22 вересня 1909 був призначений старшим лейтенантом.
Брав участь у Першій Балканській війні (1912—1913) командиром батареї. 8 серпня 1913 отримав звання капітана. У тому ж році він був нагороджений медаллю «За відвагу» IV ступеня ІІ класу.
Під час Першої світової війни служив в штабі Планинської дивізії, в штаб-квартирі 2-ї піхотної дивізії. 30 травня 1917 року отримав чин майора і в тому ж році був нагороджений медаллю «За відвагу» IV ступеня І класу і орденом «Залізного хреста» II ступеня. У 1918 був нагороджений військовим орденом «Австрійського хреста» III ступеня.
У період 1922–1928 був викладачем у військовому училищі, потім — начальником відділу штабу армії. З 1920 — підполковник, а з 1926 — полковник.
У 1930 Радев був директором школи для офіцерів запасу, а в 1931-1932 — військовим аташе в Берліні, Бухаресті та Лондоні.
У відставці
Після звільнення з армії займається економікою. У 1942–1944 був керівником тютюнової компанії ВАТ «Златолист» в Дупниці.
Після перевороту неодноразово репресований.
Помер у злиднях 3 листопада 1957 в Софії.
У 1998 посмертно став почесним громадянином Дупниці.
Військові звання
Джерела
- Хаджийски, И. — «Генерал Тодор Радев», Военноисторически сборник, 1/1998, с. 71-77
- Пулова, Н., Пулов, Й. — «18 пехотен Етърски на Н. В. цар Фердинанд I полк в дати и събития 1889—1944», Велико Търново, 1997, Издателство «ПИК»
- Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. / .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Radev Todor Dimitrov Radev bolg Todor Dimitrov Radev 27 lyutogo 1887 Dupnicya Bolgariya 3 listopada 1957 Sofiya bolgarskij vijskovij diyach politik general major Todor Radevbolg Todor RadevNarodzhennya27 lyutogo 1887 1887 02 27 Dupnicya BolgariyaSmert3 listopada 1957 1957 11 03 70 rokiv SofiyaKrayina BolgariyaOsvitaVijskove uchilishe Sofiya Mikolayivska Akademiya Generalnogo ShtabuRoki sluzhbi1900 1935Zvannyageneral majorKomanduvannya5 ta pihotna diviziya 18 ta pihotna diviziya 2 ga pihotna diviziyaVijni bitviPersha Balkanska vijna Persha svitova vijnaBiografiyaNarodivsya 27 lyutogo 1887 v Dupnici U 1906 zakinchiv Vijskove uchilishe v Sofiyi a v 1915 Mikolayivsku akademiyu Generalnogo Shtabu v Sankt Peterburzi U 1906 otrimav zvannya lejtenanta i sluzhiv u 7 mu artilerijskomu polku v Samokovi 22 veresnya 1909 buv priznachenij starshim lejtenantom Brav uchast u Pershij Balkanskij vijni 1912 1913 komandirom batareyi 8 serpnya 1913 otrimav zvannya kapitana U tomu zh roci vin buv nagorodzhenij medallyu Za vidvagu IV stupenya II klasu Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni sluzhiv v shtabi Planinskoyi diviziyi v shtab kvartiri 2 yi pihotnoyi diviziyi 30 travnya 1917 roku otrimav chin majora i v tomu zh roci buv nagorodzhenij medallyu Za vidvagu IV stupenya I klasu i ordenom Zaliznogo hresta II stupenya U 1918 buv nagorodzhenij vijskovim ordenom Avstrijskogo hresta III stupenya U period 1922 1928 buv vikladachem u vijskovomu uchilishi potim nachalnikom viddilu shtabu armiyi Z 1920 pidpolkovnik a z 1926 polkovnik U 1930 Radev buv direktorom shkoli dlya oficeriv zapasu a v 1931 1932 vijskovim atashe v Berlini Buharesti ta Londoni U vidstavciPislya zvilnennya z armiyi zajmayetsya ekonomikoyu U 1942 1944 buv kerivnikom tyutyunovoyi kompaniyi VAT Zlatolist v Dupnici Pislya perevorotu neodnorazovo represovanij Pomer u zlidnyah 3 listopada 1957 v Sofiyi U 1998 posmertno stav pochesnim gromadyaninom Dupnici Vijskovi zvannyaLejtenant 22 veresnya 1909 Kapitan 5 serpnya 1913 Major 30 travnya 1917 Pidpolkovnik 5 kvitnya 1920 Polkovnik 6 travnya 1926 General major 26 serpnya 1934 DzherelaHadzhijski I General Todor Radev Voennoistoricheski sbornik 1 1998 s 71 77 Pulova N Pulov J 18 pehoten Etrski na N V car Ferdinand I polk v dati i sbitiya 1889 1944 Veliko Trnovo 1997 Izdatelstvo PIK Tashev Tasho Ministrite na Blgariya 1879 1999 Sofiya AI Prof Marin Drinov Izd na MO 1999 ISBN 978 954 430 603 8 ISBN 978 954 509 191 9