Тодор Ікономов

Тодор Ікономов (болг. Тодор Поппетров Икономов; нар. 10 вересня 1835, Жеравна, Болгарія — пом. 9 листопада 1892 Шумен, Болгарія) — болгарський політичний діяч, письменник, публіцист, видавець та релігійний діяч. Випускник Київської духовної академії РПЦ, один із організаторів незалежного Болгарського Екзархату. Один із лідерів Консервативної партії Болгарії після московської окупації частини територій Османської імперії. Автор мемуарів.

Тодор Ікономов
болг. Тодор Поппетров Икономов
Народився	10 вересня 1835(1835-09-10) Жеравна, ^d, Сливенська область, Болгарія
Помер	9 листопада 1892(1892-11-09) (57 років) Шумен, Болгарія
Діяльність	політичний діяч
Членство	Болгарська академія наук
Посада	депутат Народних зборів Болгарії^[d], депутат Народних зборів Болгарії^[d], депутат Народних зборів Болгарії^[d], депутат Народних зборів Болгарії^[d], депутат Народних зборів Болгарії^[d] і ^d
Партія	Болгарська консервативна партія (1883), Ліберальна партія (Болгарія) (1884) і Прогресивна ліберальна партія
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 10 вересня 1835 року в місті Жеравна у сім'ї священника. Початкову освіту отримав у Жеравні, потім навчався у Розграді та Русе (1848–1850). Згодом продовжив навчання в Софії. У 1861 переїхав до Цариграду, де працював учителем і дияконом уніатського архієпископа Йосифа Сокольського. У 1865 році закінчив Духовну академію у Києві. Після повернення до Болгарії працював учителем у Шумені (1865–1869) і Тулчі (1869–1871), потім секретарем єпархіальної ради в Тулчі (1872–1878).

Політична діяльність

При Олександрі I Баттенберзі був міністром внутрішніх справ (1879). У 1881 році, після призупинення Тирновської конституції, був призначений головою державної ради, до якої перейшла вся законодавча діяльність знищеного парламенту.

Тут Ікономов спочатку беззаперечно виконував волю князя, але згодом приєднався до опозиції і в своєму виданні «Слов'янин» надрукував протест проти нового закону про вибори. У 1883 році, після примирення між консерваторами і радикалами, отримав в міністерстві Цанкова портфель міністра громадських робіт. У 1884 році все його міністерство подало у відставку.

Творчість

• Нова българска читанка, 1867.
• Читанка за приготвяне към граматиката, 1867.
• Пространна българска читанка за приготвяне към българската граматика, 1868.
• Пълна числителница, 1868.
• Воскресник, или черковно восточно песнопение, 1872.
• Избирането на българския екзарх, 1872.
• Ръководство за словосъчинение на българский язик. Наредил Т. Икономов. Издава книжарницата на Хр. Г. Данов в Пловдив, Русчук, Велес, 1875. (Българската печатница на Янко С. Ковачев, Виена)
• Писма за Сърбия. Русе, 1883.
• Протестантската пропаганда у нас и нейните ползи за България, 1885.
• Кой ще бъде най-виновний. Русе, 1886.
• Логиката на лицата пред логиката на нещата. Русе, 1886.
• Самохвалствата на патриотите и истинското положение на България, 1886.
• Читанка за първите два класа, 1886.
• Що трябва да правим, а що правим. Шумен, 1886.
• Кратка всеобща история за долните класове, 1887.
• Елементарна практическа граматика, 1891.
• Мемоари. Шумен, 1896.

Джерела

• Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. / .
• Икономов, Тодор. Моята биография. Мемоари. София, В: Икономов Тодор, 1973.
• Жечев, Тончо. Тодор Икономов. Очерк из историята на българската обществена мисъл. С. с. 1975.
• Блъсков, Ил. Горчиви въспоминания за последните дни от живота на Т. Икономов // Българска сбирка. 1894, № 8.
• НБКМ — БИА, ф. 19, Тодор п. Петров Икономов, а.е. 52, л. 1 — 2
• Цураков, Ангел. Енциклопедия на правителствата, народните събрания и атентатите в България. София, Изд. на «Труд», 2008. .