Тищенко Микола Павлович

,батько ,матір

Микола Павлович Тищенко
Народження	6 (19) грудня 1911 с. Уздиця
Смерть	27 грудня 2004(2004-12-27) Київ
Країна	СРСР,  Україна
Навчання	Київський художній інститут
Діяльність	науковець
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	житлові та громадські будівлі
Нагороди	Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Кенігсберга»
Батько	Тищенко Павло Порфирович
Мати	Тищенко Тетяна Овдіївна
Діти	·Тищенко Костянтин Миколайович
Автограф

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тищенко.

Мико́ла Па́влович Ти́щенко (нар. 6 (19) грудня 1911(19111219), с. Уздиця — 27 грудня 2004, м. Київ) — український архітектор-художник, член Національної спілки архітекторів України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Біографія

Народився в селі Уздиця (нині Шосткинського району Сумської області) в селянській родині Тищенків – Павла Порфировича (1874–1911) і Тетяни Овдіївни (1875–1947). За кілька днів батько помер від тифу. Залишившись із шістьма дітьми, мати спромоглася всіх їх згодом вивести в люди.

Закінчив 1927 р. Ярославецьку школу Глухівського району тоді Чернігівської області, 1932 р. – Київський технікум зв'язку. Далі відбув строкову службу в збройних силах у 1933–1935 рр. (15 кавалерійський полк). У 1935–1941 р. навчався у Київському художньому інституті у проф. В. Кричевського, В. Заболотного, І. Моргілевського. Отримав диплом за фахом архітектор-художник.

Одружився 1940 р. з Анною Степанівною Рибалко-Тищенко (1917–2002), вчителькою-філологом за освітою. Син Костянтин Миколайович Тищенко.

Учасник німецько-радянської і радянсько-японської воєн. У 06.1941–01.1946 курсант, технік, інженер телеграфу, у діючій армії в складі 50 і 119 окр. полку зв'язку Північно-Кавказького фронту (1941–1943), 716 окр. дивізіону зв'язку 3 і 4 Українського, 3 Білоруського, 1 і 2 Прибалтійського фронту (1944–1945) – вузол зв’язку Ставки Верховного Головнокомандувача військ Радянської Армії.

Від 1946 р. працював в архітектурно-проєктних майстернях Києва. У 1949–1956 – викладач архітектурного проєктування Київського інженерно-будівельного інституту. 1957–1997 – викладач, доцент, професор (1992), декан архітектурного факультету (1963–1970) Київського художнього інституту. Після відновлення Української Академії мистецтва одержав диплом її професора (1992). Серед учнів – М. І. Кислий

Помер 27 грудня 2004 у віці 93 років у Києві. Похований в одній могилі з дружиною на Берковецькому кладовищі (ділянка № 116).

Творчість

Проєктував і реконструював житлові та громадські будівлі:

• відбудова будинку Центрального телеграфу по Володимирській, 10 (за проєктним завданням також надбудовано 4-й поверх, 1953);
• житлові будинки в Києві: Петлюри, 10; вул. Кропивницького, 12 (1954); Франка, 9 (реконструкція) та ін.;
• інтер'єри фірмових магазинів «Ноти», «Ізопродукція» (Хрещатик, 24; не збереглися);
• пам'ятник В. С. Земляку на Байковому кладовищі (у співавторстві зі скульптором І. В. Макогоном, 1982);
• меморіальні дошки (у співавторстві зі скульптором І. В. Макогоном);
• проєкт комплексу споруд Державних історичних архівів УРСР (затверджений керівником МВС УРСР Т. А. Строкачем 1951 р.; після дальших кількаразових скорочень проєктного замовлення з поетапною заміною ансамблю з чотирьох корпусів на два і зрештою один М. П. Тищенко відкликав свій підпис автора настільки зміненого проєкту). В маловпізнаваному вигляді будівлю реалізовано у 1970 році.

• Будинок колишнього Центрального телеграфу на вулиці Володимирській, 10 (Київ)
• Житловий будинок на вулиці Івана Франка, 9 (Київ)
• Пам'ятник В. С. Земляку на Байковому кладовищі

• Проєкт будинку Державних архівів УРСР (затверджений 1951 р.). Авторська перспектива основної частини ансамблю з 4 споруд, малюнок пером М.П. Тищенка.
• Після кількаразових зменшень фінансування проєктне завдання ЦДІА скорочене до одного корпусу і в такому вигляді реалізоване 1970 р.

Працював також у галузі акварельного живопису та графіки.

Педагогічна робота (у творчих майстернях проф. П. Ф. Костирка, М. Т. Катерноги): керівництво дипломними проєктами республіканської бібліотеки в Києві (Ю. Тягно, 1959), плавального басейну (Е. Васковський, 1960), спортивного комплексу (В. Караченець, 1964), житлового району в Дніпропетровську (М. Міхов, С. Подкопаєв, В. Яворський, 1966) та ін.

Сфера наукових інтересів – архітектурне проєктування, теорія архітектури, теорія архітектурних пропорцій.

Публікації

Наукові статі з питань архітектури:

• Об истоках пропорций в архитектуре // Строительство и архитектура. – М., 1978. – № 8. – С. 22-24;
• К проблеме пропорций Парфенона. – Депон. в ЦНТИ Госгражданстроя, № 194. – М., 1984;
• Пропорції в давньоєгипетській архітектурі як найдавніша основа теорії архітектури // Східний світ. – 1995. – № 1. – С. 13–27.
• Римський Пантеон і його пропорції // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 5. – К., 1998;
• Храм Софії Константинопольської та його основні пропорції // Вісник Української академії мистецтв: Мистецтвознавство – К., 1999. – Вип. 6. – С. 55–63.

Навчальний посібник з теорії архітектури залишився незавершеним.

Примітки

1. https://naoma.edu.ua/akademiya/struktura/fakultety-ta-kafedry/fakultet-arhitektury/kafedra-arhitekturnogo-proektuvannya/ Факультет архітектури.Кафедра архітектурного проєктування. Про кафедру
2. Збудовано у 1910-11 як Селянський поземельний та Дво­рянський земельний банки. Автор про­єкту — арх. Олександр Кобелєв

Джерела

• Тищенко Микола Павлович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник / Гол. ред. В. Б. Звагельський. – Суми, 2004. – С. 464-465.