Тимчасовий уряд Ізраїлю

Тимчасовий уряд Ізраїлю (івр. הַמֶמְשָׁלָה הַזְמַנִּית‎ , трансліт. «Га-Мемшала-га-Зманіт») — тимчасовий уряд Ізраїлю, який керував єврейською громадою в Підмандатній Палестині, а згодом і новоствореною Державою Ізраїль, до формування першого уряду в березні 1949 року після у січні того ж року.

Тимчасовий уряд Ізраїлю
Дата формування	14 травня 1948
Дата розпуску	10 березня 1949

Оскільки британський мандат на Палестину закінчувався 15 травня 1948 року, керівний орган єврейської громади, (JNC), ще 2 березня 1948 року розпочала формувати тимчасовий єврейський уряд. 12 квітня 1948 року вона утворила Мінгелет-га-Ам (івр. מנהלת העם‎, букв. «Народна адміністрація»), всі члени якої були обрані з Моецет-га-Ам («Народна рада»), тимчасового законодавчого органу, створеного одночасно. Відомча структура JNC послужила основою для тимчасових урядових міністерств.

Народне управління (Мінхелет ХаАм)
Посада	Особа	Партія
прем'єр-міністр міністр оборони	Давид Бен-Ґуріон		«Мапай»
Міністр сільського господарства
Міністр фінансів	Еліезер Каплан		«Мапай»
міністра закордонних справ	Моше Шарет		«Мапай»
міністр охорони здоров'я міністр імміграції	Хаїм Моше Шапіра		«Га-Поель Га-Мізрахі»
міністра внутрішніх справ	Іцхак Грюнбаум		Незалежний
Міністр юстиції	Пінхас Розен		«Нова алія» /
Міністр праці та будівництва
Міністр поліції міністр у справах меншин Ізраїлю	Бхор Шалом Шитріт		«Сефарди та східні громади»
Міністр релігій
Міністр торгівлі та промисловості
Міністр транспорту			«Мапай»
Міністр у справах жертв війни	Єгуда Лейб Маймон
Міністр добробуту

12 травня Мінгелет-га-Ам зібрався, щоб проголосувати щодо незалежності. Троє із тринадцяти членів були відсутні, та Ісаак Грюнбаум застрягли в Єрусалимі, а перебував у Сполучених Штатах. Зустріч розпочалася о 01:45 дня і закінчилася після півночі. Вибирали між прийняттям американської пропозиції про перемир'я або оголошенням незалежності. Останній варіант був поставлений на голосування, і шість з десяти присутніх депутатів підтримали його:

• «За» : Давид Бен-Ґуріон, , Моше Шарет («Мапай»), Перец Бернштейн (), Хаїм Моше Шапіра («Га-Поель Га-Мізрахі»), Агарон Цізлінґ ().
• «Проти» : Еліезер Каплан, («Мапай»), Пінхас Розен (Партія ), Бхор Шалом Шитріт («Сефарди та східні громади»).

14 травня, в день проголошення Ізраїлем незалежності, Мінгелет-га-Ам став Тимчасовим урядом, а «Моецет-га-Ам» став Тимчасовою державною радою. Тимчасовий уряд був одразу ж визнаний Сполученими Штатами як фактична влада Ізраїлю, потім Іраном (який проголосував проти плану ООН про поділ), Гватемалою, Ісландією, Нікарагуа, Румунією та Уругваєм. Радянський Союз надав офіційне визнання Ізраїлю 17 травня 1948 року, а тоді визнали Польща, Чехословаччина, Югославія, Ірландія та Південна Африка. Сполучені Штати розширили визнання до де-юре після перших виборів в Ізраїлі 31 січня 1949 року.

Виноски

1. Nanette Dobrosky (1987). . University Publications of America. с. 37. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 25 жовтня 2011.
2. End of Palestine mandate [ 7 квітня 2010 у Wayback Machine.], The Times, 15 May 1948
3. Harry S. Truman Library and Museum. . Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 25 листопада 2011.
4. Hashim S. H. Behbehani (1986). The Soviet Union and Arab nationalism, 1917-1966. Routledge. с. 69. ISBN .
5. Press Release, 31 January 1949. Official File, Truman Papers [ 7 грудня 2017 у Wayback Machine.] Truman Library
6. The Recognition of the State of Israel: Introduction [ 8 лютого 2019 у Wayback Machine.] Truman Library

Посилання

• Тимчасова державна рада: вебсайт Кнесету Тимчасового уряду [ 5 травня 2019 у Wayback Machine.]