Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Тименко Григорій Трохимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 8 лютого 1945 с. Проців Бориспільського району Київської області | |||
| Помер | листопад 1968 Київ | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | поезія | |||
| Magnum opus | «Голос невидного» (1965) | |||
| | ||||
Григорій Трохимович Тименко (8 лютого 1945, с. Проців — у листопаді 1968 або пізніше) — український поет-шістдесятник, діяч самвидаву.
Життєпис
Народився в с. Проців Бориспільського району Київської області.
Батько, Трохим Тименко, не повернувся з фронту. Мати, Пелагія Андріївна Грушко, надовго пережила сина (12 жовтня 1905 року — 4 жовтня 1989 року).
В архіві поета Віктора Могильного (Віть Вітько) зберігається трудова книжка на ім'я Григорія Трохимовича Тименка, яку 1996 року переписав письменник Костянтин Коверзнєв. Очевидно, Тименко не міг неправильно заповнити трудову книжку. Таким чином, можна висловити припущення, яке пояснить плутанину з днем і роком народження поета (Олесь Бердник називав дату народження Тименка 10 січня 1944 року), що фронтовик Григорій Тименко не міг бути батьком поета, якщо той народився в лютому 1945 року. Віктор Могильний свідчив Костянтину Коверзнєву про те, що декілька разів у розмовах з ним Григорій Тименко називав себе байстрюком.
Майбутній поет навчався у сільській школі, у 1959 році закінчив повний семирічний курс. Продовжив навчання в Києві, у 20-й середній вечірній школі робітничої молоді, живучи у сестри Паші в передмісті Києва.
Закінчив Київське поліграфічне училище № 18, вступив до Київського університету, однак невдовзі залишив його, як зазначає дослідник, імовірно через матеріальні обставини.
Починає писати вірші. 1962 року був запрошений на республіканський семінар молодих поетів і прозаїків; відвідує літературну студію Київського університету.
З 1964 року зрідка друкується в молодіжній пресі. Зближується з українською молоддю, що стала в опозицію до тоталітарного режиму та політики русифікації, бере участь разом зі своїми друзями, братами Миколою та Андрієм Кабалюками, у тиражуванні матеріалів самвидаву. Видає «машинописні» збірки своїх поезій. У 1965 році подав рукопис своєї збірки «Голос невидного» до видавництва ЦК ВЛКСМУ «Молодь», однак її було відхилено. Редакційні закиди вказували на «тенденційну слабкість», ніби автор «за всяку ціну хоче бути оригінальним», що «явища природи, сутність речей та сенс людського існування він хоче осмислювати, як філософ». Ще йому закидали незнання мови, хоч більше підстав було говорити про несприйняття його поетичної мови людьми, що звикли до віршованої риторики. Більше Григорій Тименко до київських видавництв не звертався.
Деякий час працював друкарем на поліграфічному комбінаті «Радянська Україна», полишив роботу через травму. У 1966 році працював коректором у видавництві «Наукова думка», але був звільнений. Далі довелося піти з видавництва «Радянська школа».
Великою втратою стала для Григорія смерть сестри, яку він любив, яка була йому підпорою в побуті, та смерть найкращого друга — талановитого поета Олексія Булиги. Навесні 1968 року в нього відібрали помешкання, що належало сестрі.
У листопаді 1968 року Тименко безслідно зник. Ні рідні, ні близькі друзі не могли нічого пояснити. Звернення до міліції та КДБ нічого не дали — жодних свідчень не знайшлося. Ходили різні версії його зникнення, однак якихось достовірних здогадок не можна виділити.
Творчість
Поетична спадщина поета, якщо зважати на обставини його біографії (усього 23 роки до таємничого зникнення), досить об'ємна: дві машинописні збірки, які встиг підготувати та «видати» сам Григорій Тименко, та ще кілька десятків розрізнених циклів та віршів. Характерними його поезії є надтонке відчуття природи й світу та натурфілософізм.
Його «учнівський» період тривав недовго, а «творчою зрілістю» (попри юнацький вік!) Іван Дзюба називає 1965—1967 роки (останній рік життя, 1968, не був таким плідним через втрати близьких, менше збереглося чи знайшлося).
«Поезія Григорія Тименка цілковито випала з „магнітного поля“ офіційної літератури, публічного самоозначення людини тодішнього радянького суспільства», — пише дослідник. «Реальна дійсність» соціалістичної сучасності як єдиноможливий об'єкт «літератури соціалістичного реалізму» не існувала для поета. На певний час постать поета відійшла у забуття.
Перший, хто за часів незалежної України оприлюднив розвідку про поета, був письменник Костянтин Коверзнєв, який отримав матеріали від Тименкового друга Віктора Могильного, Івана Дзюби та письменника Станіслава Вишенського, і надрукував статтю «Голос невидного» та добірку віршів Григорія Тименка в «Робітничій газеті» (№ 9, 22 січня 1997 року). Того ж 1997 року у 2-му номері журналу Сучасність вийшла добірка віршів Тименка з передмовою Івана Дзюби. Дослідник збирав матеріали про поета, аби видати його збірку, тож на прохання Дзюби друг Григорія Тименка, Олесь Бердник, 1988 року написав спогади, крім того видрукував його невеличку збірку в журналі Україна.
Завдяки зусиллям академіка Івана Дзюби 2015 року вийшла у світ перша друкована книга Григорія Тименка .
Творчі домінанти
Григорій Тименко вирізнявся своєрідною пластикою думки, її епічністю, більшою гармонійністю і «соборністю» суб'єкта самовираження, концентрацією в ньому сутнісних людських рис. Він промовляє не так від свого емпіричного «Я», як метафізичного, чи часом, як каже Іван Дзюба, родового, чим відрізнявся від представників Київської школи поезії.
Самодостатність була не лише його життєвим кредо, але й означилася у творчості пафосом людини як генератора творчої волі, що протистоїть механічній дії обставин.
Натурфілософія, якій властиво сприймати людину та природу як єдиний об'єкт, у творчості Г. Тименка є засадничою категорією. Для нього природа — це центр абсолютного знання та гармонії, місце, де все живе за усталеними законами, які відрізняються від абсурдних людських настанов.
Природа — це те, на досягнення чого спрямований автор, який перебуває у пошуках шляхів повернення до основ буття:
В ядро комет, де пилюга — напій
Щоб там спочити від гамору планети, А потім ще раз розчинитись в ній».
Для Григорія Тименка природа постає у своїй цілісності, у переплетінні народження та смерті, у зміні пір року тощо. Тому не дивно, що, окрім бажання з'єднатися з першопочатками, у поета з'являється тема смерті. Смерть у нього не має особливого трагізму, бо поет на неї дивиться не з погляду конечної людини, яка більше нічого не має, крім власного життя, а як на закон Універсуму, як складову циклу оновлення планети (зрештою, без смерті немає переродження), і саме це у поета осмислюється по-філософськи:
У синтезі два корені жень-шеню…
Без вимірів дорога до конання, Без вимірів дорога воскресіння».
Екзистенційний драматизм явився у поета широкоплинним входженням у матерію світу, без істерики перед жорстокістю і таїною життя, без нервовості, «розладнаності» душевного механізму. Григорій Тименко неквапливо, з гідністю рефлексував над світом.
Якщо ж шукати джерела «катастрофізму» поета, то варто згадати про ряд причин, з яких він відчував страх та наближення біди («позаканонічність» та надмірну інтелектуальність його письма, яке могло бути надруковане тільки у самвидаві, приховані антирадянські мотиви, що можна вичитати з його віршів), стає очевидно, що головна причина катастрофізму — це життя з дамокловим мечем над головою: постійна присутність «тіні диктатора» та людей, що серед ночі готові «гупати прикладом у двері». Тривожило його відчуття перебування у безжальній машині, яка не зупиняється перед особливим та особистим.
Покликання та джерела
- Золота пектораль Євген Баран. Голос невидного
- Літературний простір «З праху повстане нечитаний напис»
- Тименко Г. На вулиці мертвого сонця / Григорій Тименко. — Чернівці, «Букрек», 2015. — 178 с. — Третє тисячоліття: українська поезія.
- Коверзнєв К. «Голос невидного» // Робітнича газета. — 1997. — № 9. — С. 4.
- ТИМЕНКО ГРИГОРІЙ ТРОХИМОВИЧ на сайті Віртуальний музей ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrcenter Primitki Timenko Grigorij TrohimovichNarodivsya8 lyutogo 1945 1945 02 08 s Prociv Borispilskogo rajonu Kiyivskoyi oblastiPomerlistopad 1968 KiyivGromadyanstvo UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnistpoetMova tvorivukrayinskaZhanrpoeziyaMagnum opus Golos nevidnogo 1965 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Timenko Grigorij Trohimovich Timenko 8 lyutogo 1945 s Prociv u listopadi 1968 abo piznishe ukrayinskij poet shistdesyatnik diyach samvidavu ZhittyepisNarodivsya v s Prociv Borispilskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Batko Trohim Timenko ne povernuvsya z frontu Mati Pelagiya Andriyivna Grushko nadovgo perezhila sina 12 zhovtnya 1905 roku 4 zhovtnya 1989 roku V arhivi poeta Viktora Mogilnogo Vit Vitko zberigayetsya trudova knizhka na im ya Grigoriya Trohimovicha Timenka yaku 1996 roku perepisav pismennik Kostyantin Koverznyev Ochevidno Timenko ne mig nepravilno zapovniti trudovu knizhku Takim chinom mozhna visloviti pripushennya yake poyasnit plutaninu z dnem i rokom narodzhennya poeta Oles Berdnik nazivav datu narodzhennya Timenka 10 sichnya 1944 roku sho frontovik Grigorij Timenko ne mig buti batkom poeta yaksho toj narodivsya v lyutomu 1945 roku Viktor Mogilnij svidchiv Kostyantinu Koverznyevu pro te sho dekilka raziv u rozmovah z nim Grigorij Timenko nazivav sebe bajstryukom Majbutnij poet navchavsya u silskij shkoli u 1959 roci zakinchiv povnij semirichnij kurs Prodovzhiv navchannya v Kiyevi u 20 j serednij vechirnij shkoli robitnichoyi molodi zhivuchi u sestri Pashi v peredmisti Kiyeva Zakinchiv Kiyivske poligrafichne uchilishe 18 vstupiv do Kiyivskogo universitetu odnak nevdovzi zalishiv jogo yak zaznachaye doslidnik imovirno cherez materialni obstavini Pochinaye pisati virshi 1962 roku buv zaproshenij na respublikanskij seminar molodih poetiv i prozayikiv vidviduye literaturnu studiyu Kiyivskogo universitetu Z 1964 roku zridka drukuyetsya v molodizhnij presi Zblizhuyetsya z ukrayinskoyu moloddyu sho stala v opoziciyu do totalitarnogo rezhimu ta politiki rusifikaciyi bere uchast razom zi svoyimi druzyami bratami Mikoloyu ta Andriyem Kabalyukami u tirazhuvanni materialiv samvidavu Vidaye mashinopisni zbirki svoyih poezij U 1965 roci podav rukopis svoyeyi zbirki Golos nevidnogo do vidavnictva CK VLKSMU Molod odnak yiyi bulo vidhileno Redakcijni zakidi vkazuvali na tendencijnu slabkist nibi avtor za vsyaku cinu hoche buti originalnim sho yavisha prirodi sutnist rechej ta sens lyudskogo isnuvannya vin hoche osmislyuvati yak filosof She jomu zakidali neznannya movi hoch bilshe pidstav bulo govoriti pro nesprijnyattya jogo poetichnoyi movi lyudmi sho zvikli do virshovanoyi ritoriki Bilshe Grigorij Timenko do kiyivskih vidavnictv ne zvertavsya Deyakij chas pracyuvav drukarem na poligrafichnomu kombinati Radyanska Ukrayina polishiv robotu cherez travmu U 1966 roci pracyuvav korektorom u vidavnictvi Naukova dumka ale buv zvilnenij Dali dovelosya piti z vidavnictva Radyanska shkola Velikoyu vtratoyu stala dlya Grigoriya smert sestri yaku vin lyubiv yaka bula jomu pidporoyu v pobuti ta smert najkrashogo druga talanovitogo poeta Oleksiya Buligi Navesni 1968 roku v nogo vidibrali pomeshkannya sho nalezhalo sestri U listopadi 1968 roku Timenko bezslidno znik Ni ridni ni blizki druzi ne mogli nichogo poyasniti Zvernennya do miliciyi ta KDB nichogo ne dali zhodnih svidchen ne znajshlosya Hodili rizni versiyi jogo zniknennya odnak yakihos dostovirnih zdogadok ne mozhna vidiliti TvorchistPoetichna spadshina poeta yaksho zvazhati na obstavini jogo biografiyi usogo 23 roki do tayemnichogo zniknennya dosit ob yemna dvi mashinopisni zbirki yaki vstig pidgotuvati ta vidati sam Grigorij Timenko ta she kilka desyatkiv rozriznenih cikliv ta virshiv Harakternimi jogo poeziyi ye nadtonke vidchuttya prirodi j svitu ta naturfilosofizm Jogo uchnivskij period trivav nedovgo a tvorchoyu zrilistyu popri yunackij vik Ivan Dzyuba nazivaye 1965 1967 roki ostannij rik zhittya 1968 ne buv takim plidnim cherez vtrati blizkih menshe zbereglosya chi znajshlosya Poeziya Grigoriya Timenka cilkovito vipala z magnitnogo polya oficijnoyi literaturi publichnogo samooznachennya lyudini todishnogo radyankogo suspilstva pishe doslidnik Realna dijsnist socialistichnoyi suchasnosti yak yedinomozhlivij ob yekt literaturi socialistichnogo realizmu ne isnuvala dlya poeta Na pevnij chas postat poeta vidijshla u zabuttya Pershij hto za chasiv nezalezhnoyi Ukrayini oprilyudniv rozvidku pro poeta buv pismennik Kostyantin Koverznyev yakij otrimav materiali vid Timenkovogo druga Viktora Mogilnogo Ivana Dzyubi ta pismennika Stanislava Vishenskogo i nadrukuvav stattyu Golos nevidnogo ta dobirku virshiv Grigoriya Timenka v Robitnichij gazeti 9 22 sichnya 1997 roku Togo zh 1997 roku u 2 mu nomeri zhurnalu Suchasnist vijshla dobirka virshiv Timenka z peredmovoyu Ivana Dzyubi Doslidnik zbirav materiali pro poeta abi vidati jogo zbirku tozh na prohannya Dzyubi drug Grigoriya Timenka Oles Berdnik 1988 roku napisav spogadi krim togo vidrukuvav jogo nevelichku zbirku v zhurnali Ukrayina Zavdyaki zusillyam akademika Ivana Dzyubi 2015 roku vijshla u svit persha drukovana kniga Grigoriya Timenka Tvorchi dominanti Grigorij Timenko viriznyavsya svoyeridnoyu plastikoyu dumki yiyi epichnistyu bilshoyu garmonijnistyu i sobornistyu sub yekta samovirazhennya koncentraciyeyu v nomu sutnisnih lyudskih ris Vin promovlyaye ne tak vid svogo empirichnogo Ya yak metafizichnogo chi chasom yak kazhe Ivan Dzyuba rodovogo chim vidriznyavsya vid predstavnikiv Kiyivskoyi shkoli poeziyi Samodostatnist bula ne lishe jogo zhittyevim kredo ale j oznachilasya u tvorchosti pafosom lyudini yak generatora tvorchoyi voli sho protistoyit mehanichnij diyi obstavin Naturfilosofiya yakij vlastivo sprijmati lyudinu ta prirodu yak yedinij ob yekt u tvorchosti G Timenka ye zasadnichoyu kategoriyeyu Dlya nogo priroda ce centr absolyutnogo znannya ta garmoniyi misce de vse zhive za ustalenimi zakonami yaki vidriznyayutsya vid absurdnih lyudskih nastanov Priroda ce te na dosyagnennya chogo spryamovanij avtor yakij perebuvaye u poshukah shlyahiv povernennya do osnov buttya Hodimo v lis u lis nebesnih grotiv V yadro komet de pilyuga napij Shob tam spochiti vid gamoru planeti A potim she raz rozchinitis v nij Dlya Grigoriya Timenka priroda postaye u svoyij cilisnosti u perepletinni narodzhennya ta smerti u zmini pir roku tosho Tomu ne divno sho okrim bazhannya z yednatisya z pershopochatkami u poeta z yavlyayetsya tema smerti Smert u nogo ne maye osoblivogo tragizmu bo poet na neyi divitsya ne z poglyadu konechnoyi lyudini yaka bilshe nichogo ne maye krim vlasnogo zhittya a yak na zakon Universumu yak skladovu ciklu onovlennya planeti zreshtoyu bez smerti nemaye pererodzhennya i same ce u poeta osmislyuyetsya po filosofski Roste i spit i trishechki vmiraye U sintezi dva koreni zhen shenyu Bez vimiriv doroga do konannya Bez vimiriv doroga voskresinnya Ekzistencijnij dramatizm yavivsya u poeta shirokoplinnim vhodzhennyam u materiyu svitu bez isteriki pered zhorstokistyu i tayinoyu zhittya bez nervovosti rozladnanosti dushevnogo mehanizmu Grigorij Timenko nekvaplivo z gidnistyu refleksuvav nad svitom Yaksho zh shukati dzherela katastrofizmu poeta to varto zgadati pro ryad prichin z yakih vin vidchuvav strah ta nablizhennya bidi pozakanonichnist ta nadmirnu intelektualnist jogo pisma yake moglo buti nadrukovane tilki u samvidavi prihovani antiradyanski motivi sho mozhna vichitati z jogo virshiv staye ochevidno sho golovna prichina katastrofizmu ce zhittya z damoklovim mechem nad golovoyu postijna prisutnist tini diktatora ta lyudej sho sered nochi gotovi gupati prikladom u dveri Trivozhilo jogo vidchuttya perebuvannya u bezzhalnij mashini yaka ne zupinyayetsya pered osoblivim ta osobistim Poklikannya ta dzherelaZolota pektoral Yevgen Baran Golos nevidnogo Literaturnij prostir Z prahu povstane nechitanij napis Timenko G Na vulici mertvogo soncya Grigorij Timenko Chernivci Bukrek 2015 178 s Tretye tisyacholittya ukrayinska poeziya Koverznyev K Golos nevidnogo Robitnicha gazeta 1997 9 S 4 TIMENKO GRIGORIJ TROHIMOVICh na sajti Virtualnij muzej DISIDENTSKIJ RUH V UKRAYiNI