Тиберій Клавдій Нерон Старший

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Тиберій Клавдій.

|опис_зображення=

Тиберій Клавдій Нерон
TIBERIVS CLAVDIVS NERO
Народився	близько 78 до н. е.(0-78) Стародавній Рим
Помер	33 до н. е.(-033) Рим
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	Римський політичний діяч і воєначальник, батько імператора Тиберія
Знання мов	латина
Суспільний стан	патрицій^[d]^[1] і нобілітет^[1]
Посада	претор і квестор
Рід	^d
Батько	Тиберій Клавдій Нерон
Мати	^d
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	Лівія Друзілла
Діти	Тиберій, Децим Клавдій Нерон
Медіафайли у Вікісховищі

Тиберій Клавдій Нерон (лат. Tiberius Claudus Nero; близько. 78 до н. е. — 33 до н. е.) — давньоримський політичний діяч і воєначальник, батько імператора Тиберія, перший чоловік Лівії Друзілли.

Походження

Походив з патриціанського роду Клавдіїв, з гілки, що походила корінням до Аппія Клавдія Цека. Батько його, Тиберій Клавдій Нерон, в 67 до н. е. брав участь у кампанії Помпея проти середземноморських піратів, а в 63 до н. е. був обраний претором. Відомостей про його матір немає.

Життєпис

Свою політичну кар'єру розпочав у 54 до н. е., коли намагався притягнути до суду за здирництво Авла Габінія. Дебют не був успішним — справу, можливо через молодість Тиберія, було віддано іншому обвинувачу.

У 50 до н. е. їздив в Азію, де як патрон брав участь у позові міста Нисі. У тому ж році просив у Цицерона руки його дочки, Туллії, однак йому було відмовлено на користь Долабелли.

У 48 до н. е. був на посаді квестора, в 47 до н. е. на посаді проквестора командував флотом Цезаря в Олександрії, причому досить успішно. У 46 до н. е., за підтримки Цезаря, був обраний до колегії понтифіків. У той же час був відправлений в Галлію, де до 45 до н. е. займався розселенням ветеранів з легіонів Цезаря в Нарбоні (суч. Нарбонна, Франція) і Арелаті (суч. Арль, Франція).

Після вбивства Цезаря підтримав змовників і запропонував Сенату видати їм нагороду. Однак незабаром примирився з цезаріанцями і в 42 до н. е. зайняв посаду претора. Приблизно в той же час Тиберій одружився з Лівією Друзіллою, дочкою Марка Лівія Друза Клавдіан, уродженого патриція Аппія Клавдія Пульхра, усиновленою в плебейський рід Друзів . 16 листопада 42 до н. е. у пари народжується первісток, який, за традицією, отримав ім'я батька — Тиберій Клавдій Нерон. Цьому хлопчикові через 56 років призначено було стати наймогутнішою людиною у світі під назвою імператор Тиберій.

Наприкінці 42 до н. е. Тиберій Клавдій вступив в конфронтацію з Октавіаном і разом з сім'єю, не склавши офіційно преторських повноважень, на початку 41 до н. е. покинув Рим, приєднавшись до Луція Антонія і Фульвія в Перузійській війні. Після взяття Октавіаном Перузія (суч. Перуджа, Італія), продовжував опір Октавіану. Намагався організувати повстання рабів у і Неаполі, однак зазнав невдачі. Побоюючись проскрипцій з боку Октавіана втік на Сицилію, до Секста Помпея. Помпей не визнав його преторську гідність, через що Тіберій змушений був перебратися в Ахайю, до Марка Антонія.

Після укладення миру між Марком Антонієм і Октавіаном, отримав дозвіл повернутися до Риму. Легенда свідчить, що Октавіан закохався у Лівію, дружину Тиберія, з першого ж погляду, коли вона була йому представлена ​​в 39 році до н. е. Так чи інакше, але він розлучився зі своєю другою дружиною в той самий день, коли вона народила йому дочку, Юлію Старшу. Тоді ж Тиберій Клавдій був змушений розлучитися з Лівією, яка була на шостому місяці вагітності.

14 січня 38 до н. е. у Лівії народився син, який отримав ім'я Друз, а 17 січня, знехтувавши всі традиційні умовності (римляни не могли одружитися менш, ніж через певний термін після розлучення) Октавіан і Лівія зіграли весілля. На весіллі був присутній і її колишній чоловік, як батько її дітей. Дітей — Тіберія і Друза — Октавіан залишив у будинку батька.

Надалі Тиберій Клавдій жив у Римі. У 35 до н. е., швидше за все, брав участь в , в чині легата Октавіана. Помер в 33 до н. е. в Римі ..

Література

Примітки

1. Digital Prosopography of the Roman Republic
   d:Track:Q100166489
2. Цицерон, «Листи до брата Квінта», III, 1-2
3. Цицерон, «Листи до друзів», XIII, 64
4. Светоній, «Життя 12 Цезарів», «Тиберій», 4
5. Діон Кассій «Римська історія», 48.44.1-3
6. Тацит, «Аннали», V, 1
7. Светоній, «Життя 12 Цезарів», «Тиберій», 6