Тертишний Петро Вакулович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тертишний.

Петро Вакулович Тертишний (нар. 15 лютого 1899(18990215) — пом. 4 березня 1997) — радянський воєначальник, Герой Радянського Союзу (1943), генерал-лейтенант (1945).

Петро Вакулович Тертишний
Народження	15 лютого 1899(1899-02-15) Степанки, Київська область
Смерть	4 березня 1997(1997-03-04) (98 років) Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1919–1954
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна • Битва за Дніпро • Львівсько-Сандомирська операція • Сандомирсько-Сілезька операція • Верхньо-Сілезька операція
Нагороди	Іноземні Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня

Життєпис

Народився 15 лютого 1899 року в селі Степанки нині Черкаського району Черкаської області України в селянській родині. Українець. Освіта середня. Працював машиністом.

У Червоній Армії з 1919 року. Учасник Громадянської війни.

У 1925 році закінчив Київську об'єднану школу, а в 1941 році – курси «Постріл».

На фронтах німецько-радянської війни з липня 1941 року. У листопаді-грудні 1941 року полковник Тертишний П.В. – заступник командира 3-ї танкової Червонопрапорної дивізії по стройовій частині. З 3 грудня 1941 року по 4 серпня 1942 – командир 237-ї стрілецької дивізії, сформованої в грудні 1941 року в Новосибірській області. На чолі зі своїм першим командиром полковником Тертишним П.В. дивізія прибула на фронт 13 липня 1942, і увійшла до складу 38-ї армії Брянського фронту. З серпня 1942 року П.В. Тертишний – командир 161-ї стрілецької дивізії (40-ва армія, Воронезький фронт), яка під його командуванням 23 вересня 1943 ріку успішно форсувала Дніпро в районі села Зарубинці Канівського району, захопила плацдарм і міцно закріпилася на правому березі річки, відбивши численні ворожі контратаки.

23 жовтня 1943 року генерал-майору Тертишину Петру Вакуловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2023).

В боях по звільненню Польщі та на завершальному етапі війни генерал-майор Тертишний П.В. командував 15-м стрілецьким корпусом (60-та армія, 1-й Український фронт), вояки якого відзначилися в ході Львівсько-Сандомирської, Сандомирско-Сілезької і Верхньо-Сілезької операцій.

Після війни командував стрілецьким корпусом, був помічником командувача військами Туркестанського військового округу. У 1949 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу.

З 1954 року генерал-лейтенант П.В. Тертишний – в запасі. Жив у Києві. Помер 4 березня 1997 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

Література

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том II: — Москва: Воениздат, 1988. — стор. 572

Посилання

• Біографія П. В. Тертишного на сайті «Герои страны» (рос.)