Тектонічні епохи

Тектонічні епохи (рос. тектонические эпохи, англ. tectonic epochs, нім. tektonische Epochen f pl) — відносно короткочасні (млн. років) епохи (фази) підвищеної активності тектонічних рухів в історії Землі. Проявляються в інтенсивному утворенні тектонічних порушень — піднять, прогинів, особливо складок, розломів. Для Т.е. характерні прояви магматизму і регіонального метаморфізму гірських порід. Називають Т.е. за місцевостями, де вони найбільш яскраво виражені, або де вони вперше встановлені. Напр., , яка мала місце в кінці раннього — на початку середнього карбону і вперше вивчена в Судетських горах.

Література

• Горная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. Под редакцией Е. А. Козловского. 1984–1991.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.