Таємничий будинок у туманній височині

Таємничий будинок у туманній височині (англ. The Strange High House in the Mist) — оповідання Говарда Лавкрафта, написане 9 листопада 1926 року та вперше опубліковане в жовтневому випуску Weird Tales за 1931 рік. Твір розповідає про подорож головного героя до титульного будинку, що розташований на вершині скелі, яка здається недоступною ні з моря, ні з суші, але, вочевидь, є заселеною.

«Таємничий будинок у туманній височині»

Автор	Говард Лавкрафт
Країна	США
Мова	американська англійська
Серія	Цикл снів
Жанр	література жахів, ^d і фантастика
Видано	1931
Видано українською	Видавництво Жупанського
Перекладач(і)	Остап Українець
Попередній твір	Нащадок
Наступний твір	Сновидні пошуки незвіданого Кадата
Таємничий будинок у туманній височині у Вікісховищі

Сюжет

У селі Кінгспорт, розташованому в гирлі річки Міскатонік на східному узбережжі США, стоїть старий будинок, ізольований на краю скелі. У його вікнах час від часу з'являється світло, але вхідні двері недоступні, бо стоять на березі океану і виходять прямо в порожнечу. Мешканці Кінгспорту уникають наближатися до цієї таємничої будівлі, яку регулярно затягує туман, що підіймається з океану.

Одного дня меланхолійний філософ Томас Олні переїжджає до Кінгспорту з дружиною та дітьми. Старий у селі розповідає йому про дивний будинок і легенди, які розповідали про нього його предки. Заінтригований, Томас Олні вирішує піти туди на ранкову прогулянку. На місці він виявляє, що в будинку живе дивний чоловік з фосфорними очима, чорною бородою і старим одягом. Дивний мешканець відчиняє віконниці будинку і запрошує Томаса Олні зайти через вікно.

Протягом дня господар розмовляє з гостем про свої спогади про додилувіанські часи. Він на мить зупиняється, відмовляючись відчинити двері перед чорною фігурою, що підіймається з океану, яка промайнула у вікні. З іншого боку, він тепло вітає кількох міфологічних істот, коли вони підіймаються з морських туманів і з'являються, постукавши у двері згідно з узгодженим кодом. Томас Олні відкриває для себе нереїд і тритонів, Нептуна зі своїм характерним тризубом і «сіру і жахливу форму первісних ноденів», що сидить на троні у величезній мушлі, яку несуть дельфіни.

Наступного дня на світанку Томас Олні виходить, але не пам'ятає подій попереднього дня. Його меланхолійні синдроми зникли. Старий у селі вважає, що дух філософа залишився замкненим у будинку або втік у туман. Незабаром сім'я Олні залишає Кінгспорт і переїжджає до Бристольського нагір'я, щоб відновити нормальне життя в більш сучасному місті. У Кінгспорті похмура тиша, яка колись оточувала старий будинок, зникла: натомість вітер іноді доносить голоси та радісний сміх, які оживляють його.

Навіювання

^[en] припускає, що історія могла бути натхненна «Хроніками Родрігеса» (англ. Don Rodriguez: Chronicles of Shadow Valley) лорда Дансані, в яких з будинку чарівника на скелі можна побачити дивні пам'ятки. Однією з моделей для декорацій була ^[en], мис біля Глостера, штат Массачусетс.

Критика

Спочатку оповідання було відхилене журналом «Weird Tales», коли його було подано в липні 1927 року. У 1929 році Лавкрафт погодився дозволити Вільяму Куку опублікувати його у другому випуску «The Recluse», але коли стало зрозуміло, що цей випуск ніколи не вийде, він повторно подав його до «Weird Tales», які прийняли його, заплативши йому 55 доларів. ^[en] назвав «Таємничий будинок у туманній височині» одним з «найкращих оповідань Лавкрафта».

Література

• Joshi, S.T.; Schultz, David E. (2004). An H.P. Lovecraft Encyclopedia (англійською) . Hippocampus Press. ISBN .

Примітки

1. Robert A. W. Lowndes, Letter, «The Eyrie», Weird Tales, Summer 1991. (p.9)

Посилання

• Таємничий будинок у туманній височині у бібліотеці Лавкрафта.