Тарутине

Тару́тине (у минулому: Село № 3, Анчокрак) — селище в Болградському районі Одеської області України, колишній центр Тарутинського району, тепер — Тарутинської селищної громади. Харчова промисловість.

селище Тарутине
Свято-Петропавлівська церква в Тарутині Свято-Петропавлівська церква в Тарутині
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Болградський район
Громада	Тарутинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51060170010058387
Основні дані
Засновано	1812
Статус	із 2024 року
Площа	3,99 км²
Населення	▼ 5692 (01.01.2022)
Густота	1517,5 осіб/км²;
Поштовий індекс	68502
Телефонний код	+380 4847
Географічні координати	46°11′04″ пн. ш. 29°08′42″ сх. д. / 46.18444° пн. ш. 29.14500° сх. д. / 46.18444; 29.14500Координати: 46°11′04″ пн. ш. 29°08′42″ сх. д. / 46.18444° пн. ш. 29.14500° сх. д. / 46.18444; 29.14500
Водойма	р. Бахмутка,
Відстань
Найближча залізнична станція:	Березине
До станції:	7 км
До обл. центру:
- залізницею:	223 км
- автошляхами:	198 км
Селищна влада
Адреса	68500, смт Тарутине, вул. Красна, 201
Карта
Тарутине
Тарутине
Тарутине у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тарутине (значення).

Населення

• 1827 -? мешканців — 678 німців, 248 поляків
• 1904 — 4270 мешканців — 3 000 німців, 1 020 євреїв
• 1966 — 4000 мешканців
• 2001 — 6000 мешканців

Етимологія назви

Тарутине засновано в 1814 році (первісна назва — Анчокрак). Свою теперішню назву воно дістало на честь наступу російської армії проти французів, який розпочався в жовтні 1812 р. від села Тарутиного Угодсько-Заводського повіту Калузької губернії.

Розташування

Тарутине — селище міського типу в південній Бессарабії (Буджак), районний центр Одеської області.

Лежить на південних відногах Південно-Молдавської височини, розчленованої глибокими річковими долинами та балками (вріз балок 100—130 м). На схилах долин — зсуви і яри. Місто розташоване у Дністровсько-Дніпровській північностеповій фізико-географічній провінції.

Через місто протікає річка Анчокрак.

Переважають чорноземи, звичайні середньо- та малогумусні та лучні солонцюваті ґрунти.

Міститься у степовій зоні.

Історія

Тарутине засноване як Анчокрак у 1814 році після зайняття південної Бессарабії російським військом. Перші поселенці — німці з Царства Польського та поляки. Поселення швидко розвивалося і на початку 19 століття мало характер хлібно-ремісничо-торговельного містечка та було економічним і культурним центром німців Аккерманщини.

Станом на 1886 рік у німецькій колонії, центрі Тарутинської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2498 осіб, налічувалось 278 дворових господарств, існувала лютеранська церква, 3 єврейські молитовні будинки, школа, лікарня, аптека, тютюнова та прядильна фабрика, сукновальня, два заводи мінеральної води, лавки, два трактири та 13 винних погребів, відбувались базари що два тижні.

Улітку 1940 року, після приєднання Бессарабії до СРСР, німці виїхали до Німеччини, а на їхнє місце заселилися українці з Вінниччини. Крім українців, у Тарутине живуть болгари, а також росіяни, гагаузи, молдавани та інші.

Статус смт затверджене рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 15 серпня 1957 р.

Кінцем лютого 2016 року в Тарутиному знесли пам'ятник Леніну.

20 березня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування селища на Бессарабське, однак остаточне перейменування відбудеться тільки після успішного голосування у Верховній Раді.

Клімат

Пересічна температура січня −3,5°, липня +32,5°. Період з температурою понад +10° становить 190 днів. Опадів 425 мм на рік, найбільша їх кількість випадає у червні, липні. Сніговий покрив нестійкий, висота 15 см. Міститься у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні, пд. частина району — у дуже посушливій, помірно жаркій агрокліматичній зоні з м'якою зимою.

Влада

У місті знаходиться районна державна адміністрація Тарутинського району, селищна Рада та районна Рада.

Адміністративний поділ

За адміністративним значенням Тарутине — районний центр.

Економіка

Друга половина XX століття відзначена багатьма новобудовами і виробничої модернізацією в Тарутиному. У ці роки споруджено кілька потужних виноробних комплексів і один з найбільших на півдні країни сироробних заводів. Тепер в Тарутиному є кілька ліній розливу сухих і десертних вин.

На сьогодні район та його центр — це відома ГКС «Тарутине» — найпотужніша в Європі газокомпресорна станція з перекачування газу на Балкани і далі. Її значення для країни важко переоцінити, адже Україна отримує щодня за транспортування газу мільйон доларів. Провідне місце в економіці належить сільськогосподарському виробництву. У ньому зайнято 64 % трудових ресурсів. В районі 150 тисяч гектарів сільгоспугідь, 108 з яких орні землі. У провідних галузях особливе місце займають виноградарство і виноробство. Тваринництво розвивається недостатньо швидко, проте його зростання зараз стабілізувався в основному за рахунок приватного сектора: майже дві третини молока і м'яса поставляє саме він.

Малий бізнес розвивався в основному в сфері виробництва і переробки. Це млини, олійниці, лінії розфасовки сільгосппродукції.

Три з чотирьох промислових підприємств району розташовані в райцентрі (сирзавод, хлібозавод і друкарня).

Туризм

Туристам може бути цікавий «зелений» туризм на Тарутинському полігоні, Бородінському та Леснянском лісах, з привалами в типових та ексклюзивних бессарабських двориках-подвір'ях (комплекс в Новій Фрумушиці), це — найбільші виноградні плантації півдня України, це — дегустаційні зали та сховища марочних вин. У самому районному центрі туристи можуть зупинитися в готелях «Азалія» та «Олімп».

Транспорт

На автомобільному транспорті в Тарутине з Одеси можна доїхати двома автомобільними трасами: через Маяки на Паланку (через митні пости на кордоні з Молдовою), Сарата — Арциз — Тарутине (відстань становить приблизно 165 км) або через Кароліно-Бугаз, Затоку, Шабо, Білгород-Дністровський, а потім на Сарату — Арциз — Тарутине (відстань становить приблизно 185 км).

Архітектура

У центрі міста встановлено пам'ятник героям Радянського Союзу, пам'ятник В. М. Інзову, а також встановлена гранітна меморіальна дошка воїнам-інтернаціоналістам, загиблим в Афганістані.

У місті знаходиться Тарутинська районна рада, Будинок праці, Будинок культури та кінотеатр «Победа».

Культура

Бессарабський ярмарок

Традиція проводити ярмарки для всієї округи з'явилася ще кілька століть тому. Ще в 1824 р. в центрі німецьких колоній в Бессарабії, яким було тоді Тарутине, ще в 1824 р. стали влаштовувати великі кінні та зернові торги — Бессарабські ярмарки.

Протягом певного часу традицію було втрачено, але її було успішно й урочисто відновлено в 2004 р. районною держ. адміністрацією. Представники колишньої діаспори німців, що мешкали в селищі та були вимушені виїхати до Німеччини в 1940 р., також були запрошені і присутні на ярмарку того року.

За свою історію ярмарок в Тарутине набув статусу міжнародного і став візитівкою міста, так як на нього з'їжджаються не лише мешканці прилеглих сіл Тарутинського району, але й гості з інших країн.

Тут Вам запропонують масштабну культурну програму за участю професійних та самодіяльних артистів України та краю. Народні умільці в імпровізованих садибах, розгорнутих в парковій зоні селищах, продемонструють Вам зразки своїх виробів, а чарівники кулінарії пригостять галушками, варениками, ароматними шашликами і багатьма іншими стравами національних кухонь.

Освіта та наука

Працює школа ІІ-ІІІ ступенів та Тарутинський професійний аграрний ліцей.

Цікаві та маловідомі факти і події

У Тарутине надзвичайна за своїм складом питна вода. Воду з такими якостями ще в ті часи оцінили німецькі колоністи, а тому побудували тут унікальний водогін, яким до сих пір користуються місцеві жителі.

Відомі уродженці

• Олександр Топал (1981—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ольга Ільницька (нар. 31 липня 1951) — письменниця, поетеса, журналістка, член Національного Союзу журналістів України, PEN International (2007), Спілки письменників Москви (2000), Південноросійського союзу письменників.
• Ізраїль Гохберг (23.08. 1928 р. — 12.10. 2009 р.) — один із засновників і довічний президент International Workshops on Operator Theory and Applications (IWOTA). IWOTA організовує міжнародні конференції з теорії операторів та їх додатків (22 таких конференцій до 2011 р.). Гохберг був організатором 11 так званих «тепліцевих читань» — міжнародних конференцій в Тель-Авівському університеті, присвячених пам'яті математика Отто Теплиця, який після втечі з нацистської Німеччини жив з сім'єю в Єрусалимі. 2007 року йому було присуджено премію НАН України імені М. Г. Крейна.
• Лев Гутенмахер (1908—1981 рр.) — радянський математик і кібернетик, фахівець в області електричного моделювання, один з піонерів розвитку електронно-обчислювальної (комп'ютерної) технології в СРСР. Доктор технічних наук (1940), професор (1943). Лауреат Сталінської (1946) та Державної (1962) премій.
• (20.02.1919 р. — 6.05.1993 р.) — відомий методист із проблем розвитку логічного мислення школярів, з іменем якого пов'язують створення теорії єдиного підходу до навчання математики, а також становлення методики викладання математики як наукової дисципліни.
• Лучіан Пінтіліе (9.11.1933 р.) — румунський режисер театру і кіно, письменник, актор.
• (1923—2006 рр.) — радянський бібліограф, історик, методист.

Міста-побратими

• Арциз (райцентр Одеської області, Арцизський район)
• Сарата (райцентр Одеської області, Саратський район)
• Комрат (Молдова)
• Чадир-Лунга (Молдова)

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
3. На Одещині знесли ще одного Леніна
4. Комітет з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. 4 квітня 2024.

Джерела

• Тарутине — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
• Тарутине на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Офіційний вебсайт Верховної Ради України^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Одесса от А до Я
• Справочник организаций и предприятий Украины
• Рупор Одессы
• http://www.intellect-invest.org.ua/pedagog_personalias_stoljar_aa/ Портал сучасних педагогічних ресурсів]
• Портал недвижимости Украины
• Одесская область карты

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 785—792 с.
• Енциклопедія українознавства. Словникова частина 8/ Гол. ред. В.Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989. — 3135 с.
• Українська радянська енциклопедія. Том 11. — К.: Академія наук УРСР, 1984. — 1147 с.
• Географічна Енциклопедія України. Том 3, гасла на літери П-Я. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1993. — 264 с.

Посилання

• Погода в селищі міського типу Тарутине