Таргіта й грец Ταργιτάος у скіфській міфології першолюдина пращур скіфів сколотів син бога Папая та дочки ріки Борисфен

Таргіта́й (грец. Ταργιτάος) — у скіфській міфології першолюдина, пращур скіфів-сколотів, син бога Папая та дочки ріки Борисфен, батько Ліпоксая, Арпоксая та Колаксая.

Таргітай

Посада

^d

Батько

Зевс

Мати

^d або Бористена

Діти

Колаксай, Ліпоксай і Арпоксай

Тоґарма — син Яфета.

Родовід

Тапаті
Скитською: Tāpayantī

Бористен
Скитською: Baurastān

Папай
Скитською: Pāpaya

Апі
Скитською: Api

Річковий бог

Аргімпаса

Таргитай
Скитською: Targī̆tavah

Змієнога Богиня

Ліпоксай
Скитською: Lipoxšaya

Арпоксай
Скитською: R̥buxšaya

Колаксай
Скитською: Kolaxšaya

Три сини

Див. також

Примітки. Джерела. Посилання

(укр.)Геродот, Мельпомена, 5-7 [ 2011-09-07 у Wayback Machine.] (гр.)Ήρόδοτος Ἁλικαρνησσέος (ἱστορίης, IV, 5-7)
(рос.)Историческая Библиотека, ІІ, XLIII (гр.) Diodorus Siculus, Bibliotheca Historica, ІІ, XLIII
(рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.
(рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11. C. 136; заг. — 134—142. — http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/172823
(рос.)В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974. ст.ст. 123, 134. Взагалі, у зазначеній роботі автори визначають слова з корнем *tar- як терміни, що належать до кола бога Грози.
друга частина імені *tavah- з безсумнівною етимологією: (рос.)Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.
(рос.) Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013
Раевский, Д. С. (2006). Мир скифской культуры. Языки славянских культур.
(рос.) Авеста. СПб., Изд. Политехнического ун-та. 2008
(рос.) Щеглов А. Н. Большой Кастель и святилище II в. до н.э. в урочище Джангуль. Проблемы античной культуры (тез. докл.). Симферополь, 1988.

Додатково

Фіалко О. Є. Таргітай // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 32. — .

[1] (укр.)Геродот, Мельпомена, 5-7 [ 2011-09-07 у Wayback Machine.] (гр.)Ήρόδοτος Ἁλικαρνησσέος (ἱστορίης, IV, 5-7)

[2] (рос.)Историческая Библиотека, ІІ, XLIII (гр.) Diodorus Siculus, Bibliotheca Historica, ІІ, XLIII

[3] (рос.)Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.

[4] (рос.) Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11. C. 136; заг. — 134—142. — http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/172823

[5] (рос.)В. В. Иванов, В. Н. Топоров. Исследования в области славянских древностей. Москва. Наука. 1974. ст.ст. 123, 134. Взагалі, у зазначеній роботі автори визначають слова з корнем *tar- як терміни, що належать до кола бога Грози.

[6] друга частина імені *tavah- з безсумнівною етимологією: (рос.)Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.

[Тохтасьев_С._Р._2013-7] (рос.) Тохтасьев С. Р. Из ономастики Северного Причерноморья. XXI. TRAKANA. ВДИ № 1. 2013

[8] Раевский, Д. С. (2006). Мир скифской культуры. Языки славянских культур.

[9] (рос.) Авеста. СПб., Изд. Политехнического ун-та. 2008

[10] (рос.) Щеглов А. Н. Большой Кастель и святилище II в. до н.э. в урочище Джангуль. Проблемы античной культуры (тез. докл.). Симферополь, 1988.