Тайкури село в Рівненській області що знаходиться на південний схід від обласного центру Рівне Україна село Тайкури Герб

від імені ченця Тайкура, що за переказами жив в печері на місцевих пагорбах;
від словосполучення «Тайні гори» (у польській вимові буде як «Тайне Ґури», адже при набігах татар у них ховалися місцеві жителі).

Історія

Тайкурський замок на мапі Зигмунда Герстмана

Перша згадка про Тайкури датується 1570 роком. В 1583 році село належало І. Шпановському; після весілля Теодори Шпановської (Чапличівної) з Юрієм Вишневецьким відійшли до впливового князівського роду Вишневецьких. Князь побудував кам'яний замок, залишки якого залишилися і понині. З 1614 року отримало магдебурзьке право від Сигізмунда ІІІ. Після отримання містечком магдебурзького права його населення помітно збільшилося, пожвавилося ремісниче життя, також зафіксували міський герд із зображенням святого Юрія Змієборця, як знак оборонного містечка від набігів татар на Волинь. Місто активно ополячувалося, що призвело до знищення міських установ, замку і польського населення військом Богдана Хмельницького у ході Національно-визвольної війни. Але після укладення Зборівського договору Тайкури мусили залишитися за Річчю Посполитою. Вже у 1650 році власником Тайкурів стає рід Сапегів, але невдовзі переходять у власництво Чолганських, а вже на початку XVIII століття до Пепловських. Біля підніжжя північного нахилу замкової гори, зберіглися руїни готичного костелу св. Лаврентія, збудованого одним з дідичів, Лаврентієм Пепловським в 1710 році, і закритим та зруйнованим радянською владою. Також у 1731 році на кошти поміщика Яна Павла Пепловського тут була побудована Покровська церква, яка є діючою до сьогодні. На початку XVIII століття Тайкури переходять до Пепловських. 1778 року граф Юзеф Мьончиньський продав свою частку маєтностей у Тайкурах, Мирополі на Волині А. С. Млодзєйовському. Вже з 1822 власниками містечка стає рід Ілінських. У 1825 році у Тайкурському замку трапилася велика пожежа, через що його назавжди покинули власники і у ньому більше ніхто не мешкав, у 1876 році його віддали на матеріали євреям, кінцевого занепаду він зазнав під час Першої світової війни.
9 липня 1943 року німці, поляки й мадяри вбили 30 місцевих жителів. Зокрема, поляками вбито й спалено живцем 18 селян.

Архітектурні пам'ятки

Тайкурський замок (руїни), кінець XVI — початок XVII ст.
Костел святого Лаврентія 1710 року (бароко; дослідниця Кінґа Блашке вказує на його певну схожість з костелом Різдва Найсвятішої Діви Марії і Святого Щепана першого мученика в Золотому Потоці).
Покровська церква 1730 року.
Католицьке кладовище.

Відомі люди

Чапличі гербу Кердея, руський шляхетський рід, представники якого спочатку писалися як Кердеї-Тайкурські.
Ян Павло Воронич (пол. Jan Paweł Woronicz, 3 липня 1757 — 6 грудня 1829) — польський поет, письменник, діяч Католицької церкви. Єпископ краківський, архієпископ варшавський, примас Королівства Польського.

Галерея

Південна вежа здалеку
Залишки мура Тайкурського замку
Руїни Тайкурського замку
Костел святого Лаврентія
Костел всередині
Свято-Покровська церква
Католицьке кладовище
Інший пам'ятник на кладовищі
Братські могили воїнів та жертв фашизму

Примітки

Фортеці, замки, палаци - «Замок у с.Тайкури» - Тайкури. rivne.travel (укр.). Процитовано 23 листопада 2020.
Туристичні перлини Рівненщини: Замок в с. Тайкури | Рівняни (укр.). Процитовано 23 листопада 2020.
Тайкури. castles.com.ua. Процитовано 23 листопада 2020.
Szczygielski W. Miączyński Józef herbu Suchekomnaty (1743—1793) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 561. (пол.)
ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.65.-Арк.35
Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pierwszego męczennika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 509 il. — S. 209. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
Hłupanin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 79. (пол.) — S. 79. (пол.)

Література

Терлецький Ю. Святий Юрій — символ села Тайкури // . — 2000. — № 12 (3 лют.). — С. 3.
Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 219—237. (пол.)
Tajkury // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 144. (пол.) — S. 144—145. (пол.)

Посилання

Тайкури — Тайні кури, Тайні гури…
Відеопрезентація собору

Це незавершена стаття з географії Рівненської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[:0-1] Фортеці, замки, палаци - «Замок у с.Тайкури» - Тайкури. rivne.travel (укр.). Процитовано 23 листопада 2020.

[2] Туристичні перлини Рівненщини: Замок в с. Тайкури | Рівняни (укр.). Процитовано 23 листопада 2020.

[3] Тайкури. castles.com.ua. Процитовано 23 листопада 2020.

[4] Szczygielski W. Miączyński Józef herbu Suchekomnaty (1743—1793) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 561. (пол.)

[5] ДАРО:Ф.Р-30.-Оп.2.-Спр.65.-Арк.35

[6] Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pierwszego męczennika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 509 il. — S. 209. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)

[7] Hłupanin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 79. (пол.) — S. 79. (пол.)