Сільське кохання фр L Amour au village картина котру створив французькй художник Жуль Бастьєн Лепаж 1848 1884 Сільське к

Сільське кохання (фр. L'Amour au village) — картина, котру створив французькй художник Жуль Бастьєн-Лепаж (1848–1884).

«Сільське кохання»
фр. L'Amour au village

Творець:	Жуль Бастьєн-Лепаж
Час створення:	1882
Розміри:	194 × 180 см
Матеріал:	олія на полотні
Зберігається:	Росія,Москва
Музей:	Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна

Опис твору

Поламаний дерев'яний паркан, що розмежовує дві земельні ділянки, погане місце для побаченя. Воно неефектне і не додає краси картині, котру подаватимуть на виставку для буржуазної публіки. Там переважають інші смаки. Саме незрабний дерев'яний паркан стане місцем теплої зустрічі сільського парубка із його обраницею — на картині художника всупереч буржуазним очікуванням.

Природність оточення з розквітлими настурціями-капуцинами та стеблами фасолі — лише підкреслили природність почуття молодих. Можливо, вони щойно відірвались від роботи, бо одягнені просто, а парубок ще й в цілком робочому одязі. Вказівкою на те, що праця іде, є фігура селянки, що теж порається на городі вдалині. На тлі картини — сільські помешкання і вежа сільської церкви.

Але головні персонажі картини — молода дівчини, обличчя якої не видно, і парубок, що ніяковіє, мне власні пальці, але не може підійти і на крок від дівчиники з тонкими косицями. Можливо, справжність почуття молодят захопила і художника, що насмілився в великому за розмірами полотні подати саме їх сільське кохання, а не чергового буржуазного ділка, парадні портрети яких заполонили тоді Паризький Салон.

Проблема сільської тематики в мистецтві 19 ст

Ще під час навчання в Парижі Жуль Бастьєн-Лепаж ніяк не міг узгодити прагення стати міським художником і відсахнутися від власного сільського походження та прихильності до останнього. Адже десятки художників бралися робити то «Діогена з ліхтарем», то «Пріама, що благав Ахіллеса віддати мертве тіло Гектора», робив і він. Обмаль було тих майстрів, хто повертав у мистецтво побут і саме існування тисяч французьких селян, котрих старанно не помічало офіційне французьке мистецтво. Серед тих, хто помічав і співчував — Франсуа Мілле, іноді Курбе, , Вінсент ван Гог, дивацький італієць Джованні Сегантіні, котрий не малював краєвидів теплої Італії з пальмами, танцями і багатими туристами.

Лише в далекій Росії працювала купка художників, демократичні смаки яких теж були навернуті на народну тематику і реалізм, що згодом стане критично налаштованим.

Провенанс

Московський купець і колекціонер Сергій Третьяков придбав картину на посмертному аукціоні творів Бастьєн-Лепажа в Парижі 1885 року. Саме демократичні смаки Сергія Третьякова, вихованого на реалістичних картинах з побутовою і народною тематикою, звернули його увагу на картину подібної тематики у французького художника.

Прицінилося до картини «Сільське кохання» і керівництво Люксембурзького музею. Але там надали перевагу картині «Сіножать» і задоволений Третьяков став володарем «Сільського кохання». У власній галереї Сергія Третьякова полотно Бастьєн-Лепажа виділялось як великими розмірами, так і відверто небуржуазною тематикою. По ранній смерті Сергія Третьякова картина опинилась в опіці його брата, Павла Михайловича Третьякова, котрий, однак, не збирав картин іноземців.

За часів СРСР провели розмежування творів. В Третьяковській галереї залишили лише твори російських художників. І картини іноземних митців були видалені зі складу Третьяковської галереї та передані в московський Музей нового західного мистецтва. 1948 року полотно по ліквідації Музею нового західного мистецтва передали до Музею образотворчих мистецтв імені Пушкіна .

Відгуки про картину

Картину «Сільське кохання» добре знали в Москві. Подивитись на неї неодноразово приходив художник Валентин Сєров. Добрий відгук про неї зробив і художник Борисов-Мусатов, що склав на честь картини невеликий вірш.

Схвально відгукувався про картину Бастьєн-Лепажа і художник Михайло Нестеров, що наполягав: «Думка моя ж була такою: картина „Сільське кохання“ за міццю, за чистотою почуттів могла би бути вивішена і в церкві. Картина ця, за теплим, глибоким змістом, більш російська, ніж французька. Перед картиною „Сільське кохання“ обряд весілля міг бути куди як бажаним, дійсним, ніж перед сучасними образами, щоразу бездушними, холодними. Бастьен-Лепаж поетичною мовою живопису відбив найчистіші прагнення двох закоханих, простих серцем людей.»

Примітки

ГМИИ. Каталог картинной галереи, М., 1986, с. 24
Лев Дьяков. Борисов-Мусатов (HTML). журнал «Искусство», № 2 (2006)
Михаил Нестеров. Давние дни. Письма о Толстом

Джерела

ГМИИ. Каталог картинной галереи, М., 1986
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Бастиен-Лепаж, Жюль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Angela Schneider, Anke Daemgen, Gary Tinterow. Französische Meisterwerke des 19. Jahrhunderts aus dem Metropolitan Museum of Art, New York, Nicolai Verlag, Berlin 2007,
E. Benezit. Dictionnaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs Gründ, Paris, 1999, vol. I, p. 848.

Див. також

[1] ГМИИ. Каталог картинной галереи, М., 1986, с. 24

[2] Лев Дьяков. Борисов-Мусатов (HTML). журнал «Искусство», № 2 (2006)

[3] Михаил Нестеров. Давние дни. Письма о Толстом