Сілець (Червоноградська міська громада)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сілець.

Сіле́ць — село в Україні, у Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 3849 осіб. Стара назва села Сілець Белзький.

село Сілець
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Червоноградський район
Громада	Червоноградська міська
Основні дані
Засноване	у 1468 князями Белзькими
Населення	3849
Площа	74.88 км²
Густота населення	433,93 осіб/км²
Поштовий індекс	80086
Телефонний код	+380 3257
Географічні дані
Географічні координати	50°17′57″ пн. ш. 24°11′53″ сх. д. / 50.29917° пн. ш. 24.19806° сх. д. / 50.29917; 24.19806Координати: 50°17′57″ пн. ш. 24°11′53″ сх. д. / 50.29917° пн. ш. 24.19806° сх. д. / 50.29917; 24.19806
Водойми	р. Болотня, р. Рата
Відстань до залізничної станції	(м. Соснівка) 3 км
Місцева влада
Адреса ради	80086, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Сілець
Староста	Саїв Марія Петрівна
Карта
Сілець
Сілець
Мапа
Сілець у Вікісховищі

Географія

Через територію села проходить регіональний автошлях Р15.

Площа 7488 гектарів (74.88 км2) 

Присілки: Копані, Заболотня, Параньки, Дженджерівка, Гостинець, Підберезина, Бірок, Солтиси, Майдан, Зарудні, Вільшина, Груби, Підрочин, Насалі (якийсь час належали до Мостівського староства), Тетерівець.

Перші назви вулиць з'явились у 1987 році.

Історія

Давні часи

Засновано село Сілець було у 1465 році удільними князями Белзькими. Село Siedlec (Сідлець, Сіделець), біля якого розташоване гирло річки Рата, згадано у 1 Т. хроніки Яна Длугоша (до 1480 р.). Таким чином, підтверджується народна легенда (див. нижче), що в подальшому із назви села випав склад «де.» Люди в цій місцевості оселялися ще у бронзову добу (кінець XV — початок XI ст.ст. до н. е.), про що свідчать археологічні знахідки. Так, 1803 року під час господарських робіт на південь від села було виявлене поховання, викладене камінням, у якому знайшли бронзовий браслет і перстень, а також кам'яний топірець. У 1876 році під час організованих там же археологічних розкопок під керівництвом доктора Я. Комерніцкого було зібра но велику кількість крем'яних знарядь праці.

"Сілець це село на озері" 1780-ті, мапа фон Міга

На околиці первісного села стояла капличка і криниця. Це місце, оточене великими розлогими дубами і липами, люди називали «базаром». 

Під час з одного з татарських нападів під проводом Ахмеда Гірея в 1500 році Сілець був пограбований і повністю спалений. Це місце назвали «Кровавиця» (знаходиться на присілку Бірок). Після цього погрому появилось нове село, але воно сховалось в глибині лісу, мочарів і річки Рати. Люди шукаючи порятунку втікали, знаходили своє сховище у густій вільшині, потім деякі і посилилися там. На честь цього було названо присілок Вільшина.

Село детально описане в королівській люстрації 1565 р.

Селяни займалися в основному землеробством та домашнім промислом. Населення повинне було виконувати триденну панщину у своїх панів. Єдиним порятунком для них могла бути церква. Так у 1762 році на цвинтарі біля каплиці у вигляді корабля над річкою Ратою була збудована церква. Першим священиком, який побудував церкву, був священик Сіновський.

1770 р. в селі розгулялася «мертва хвороба», яка забрала в могилу багато жителів села, а в 1775 р. чимало лиха завдали сильні морози які теж спричинили загибель людей і худоби. 

У 1848 р. була скасована панщина й на честь цієї події люди поставили пам'ятний знак під назвою «Свобода». Того ж року в село прибув священик Василь Чернецький, який почав вести дуже велику просвітницьку роботу серед населення. У Сільці особливо активізується його творча й зокрема краєзнавча робота, адже чоловік був талановитим західноукраїнським краєзнавцем і просвітителем. Василь Чернецький написав понад сто краєзнавчих нарисів і досліджень у тому числі про Сокаль, Кристинопіль, Белз, В.Мости, Тартаків, Варяж, Сілець, Бутини, Двірці та багато інших міст і сіл. На його творчість і здоров'я негативно вплинула смерть дочки 1888 року. Розповідаючи згодом у Книзі Місійній про село Сілець і церкву, він говорив, що там неподалік «для мене приготовлена могила, в котрій спочиває моя незабутня доня, підтята в цвіті віку косою смерті». 

Василь Чернецький дуже багато зробив для церкви й села. Було куплено 500 кг. дзвонів, великий образ Серця Христового, який прислано з Відня. Заснував Братство тверезості проти пияцтва, у якому була заведена книга, де записували всіх пияків. Пізніше цю книгу було кинуто в річку.

У 1878 р. розпочалося прокладання гостинця, який зв'язував село з Великими Мостами і Кристинопілем. Перша школа в Сільці була дяківська — 2 класи. Першим учителем якої був Терех.

У «Словнику географічному Королівства Польського та інших слов'янських країн» (пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.— Том X, 1889 рік) Сілець згадується як невелике село, у якому було 48 будинків та 271 мешканець. На той час рілля становила 311 мір (1 міра — 1,093 га), луки — 36 мір, пасовища — 24 міри і ліси — 23 міри.

У другій половині XIX століття в селі була побудована цегельня для випалювання цегли. Чернецький хотів побудувати цегляну церкву, але дідич (шляхтич Мадейський) змовився з повітовою владою й будівництво заборонили, а цегельня закрилась. Із наявної цегли побудували паркан і дзвіницю, які стоять і досі. У 1893 р. Чернецький побудував дерев'яний міст через річку Рату. 

На межі ХІХ - ХХ століть кількість населення Сільця Белзького серйозно зросла. Так, у 1897 р. воно становило вже 2757 осіб, а в 1904 р. - 3379 осіб.

ХХ сторіччя

У 1918 р. утворено ЗУНР. Стрільці з Сільця служили в 5-тій Сокальській вартовій сотні УГА. 

1 квітня 1930 р. вилучена частина сільської гміни Сілець Белзький Сокальського повіту Львівського воєводства й з неї утворена самоврядна сільська гміна Завоня того ж повіту й воєводства.

На 1 січня 1939-го в селі Сілець з 3560 жителів було 3160 українців-греко-католиків, 110 українців-українців-римокатоликів (у власне селі), 130 поляків (переважно на розкиданих по лісах присілках) і 160 євреїв, а в польській колонії Завоня з 340 жителів було 10 українців, 320 поляків і 10 євреїв.

30 червня 1941 р. було проголошено самостійну Україну й Іван Климів був обраний членом Державного правління. Він проводив велику роботу в Сільці.

У грудні 1941 р. була побудована в с. Сілець читальня «Просвіта». 

6 березня 1944 р. німці спалили село й стратили 56 жителів. Жертвами Другої світової війни стали 124 жителі села, яким побудовано пам'ятник. 

У 1950 р. почалася насильна колективізація земель в колгоспи. У 1955 р. розпочалось будівництво шахт у спорудження яких брали участь і жителі села. 

У 1989—1990 рр. почалося національне-духовне відродження села. 

11 липня 1993 р. у с. Сілець відкрито пам'ятник Івану Климіву «Легенді».

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	3829	99.48%
російська	17	0.44%
інші/не вказали	3	0.08%
Усього	3849	100%

Топоніміка

На території сільської ради знаходиться цвинтар, де поховані вояки австро-угорської армії, що загинули в околицях села під час боїв у Першій світовій війні 1914 року. Також, там поховані деякі воїни УПА.

Село розташоване південніше міста Сокаля на 23 км і складається з 14 присілків, назва кожного має свою історію та походження.

Походження назв присілків

За народною легендою назва села Сілець походить від слова сідельце. У той час коли на Україну нападали монголо-татари, тут зупинився козак «сідельце» на осілому коні зі своєю дружиною, побудувавши першу хату, він тут і оселився. Із часом зі слова сідельце випало «де», тому що так легше вимовляти, і утворилась назва Сільце, а сучасна — Сілець. 

• Присілок Бірок, за згадкою старожилів вважається першим поселенням. Його назва походить від слова «бір», тобто дуже заліснена місцевість, де розпочалась перша вирубка лісу. Перші хати, які будувались були з лісу, точніше дерев'яні. На цьому ж присілку і є місце, яке люди з давніх часів називають «Кровицею», що пов'язано з існуючою легендою. Ще за часів монголо-татарського нападу на цьому місці «кров текла рікою» людей, які тут жили нещадно вбивали, різали, ґвалтували — відбувалася кривава січ між козаками та татарами.
• Присілок Вільшина — місцевість, де багато вільхи.
• Присілок Заболотня — заболочена територія вздовж р. Болотня (р. Струга).
• Присілок Гостинець розкинувся вздовж битого шляху, що був прокладений, з'єднуючи Сокаль з Великими Мостами, який назвали Гостинцем. 
• Присілок Копані — назва походить від існуючої легенди, що першим жителем тут був пан Коп та пані Ані. Тепер присілок складається з двох частин: Старі Копані, Нові Копані і є найбільшим присілком.
• Присілок Параньки — назва теж легендарного походження, згідно неї першою жителькою, що оселилась на Пониззі (так називали цю місцевість) була баба Паранька, яка сподобала собі це місце і хату свою перевезла і залишилась там жити постійно.
• Присілок Підрочин — назва походить від урочища «Рочин», з яким межує цей присілок, місцевість під великим рочином, ровом, як кажуть місцеві люди.
• Присілок Підберезина — місцевість під березовим гаєм.
• Присілок Майдан — Зарудні — місцевість, «пляц», де селяни збирались на «схід».
• Присілок Тетерівець  — місцевість, де водилось багато тетеруків.

Ще є присілки: Груби, Джинджирівка, Насалі, Солтиси.

Екологія

Діяльність підприємств гірничо-видобувного комплексу призвела до значних змін природних ландшафтів на території Сілецької сільської ради. Спостерігається просідання поверхні землі в місцях відпрацювання вугільних пластів до 2-4 метрів, що призводить до затоплення та підтоплення значних ділянок на території населеного пункту і виходу з ладу інженерних комунікацій. Екологічно небезпечними є також хвостосховище збагачувальної фабрики, склади вугілля, ставки-накопичувачі та відстійники шахтних вод.

За 30 років продукти діяльності збагачувальної фабрики «вилилися» у величезний терикон висотою понад 6 0 метрів і довжиною кілька кілометрів. Тут, за підрахунками самих працівників ЦЗФ, поховано близько 40 млн тон відходів, одержаних від збагачення вугілля. Така собі рукотворна «гора», яка буквально наповзає на присілок Вільшина . Сам присілок вже перебуває в санітарно-захисній зоні ЦЗФ, а найближчі будинки — за 200 метрів від терикону (тоді як, згідно екологічним нормам і законам, ця відстань має становити не менше п'ятисот метрів).

Економіка

У 1940 році для проведення планомірних геологорозвідувальних робіт щодо пошуку вугілля Народний комісаріат вуглепром СРСР організував Державний трест «Львів вугле розвідка». Друга світова війна війна перервала пошуково-розвідувальні та науково-дослідницькі роботи з проблеми вугленосності західних областей УРСР. Майже всі геологічні матеріали, отримані до війни, було втрачено.

Одразу ж після закінчення війни було відновлено інтенсивні пошуково-розвідувальні роботи і вже влітку 1947 року було відкрите перше промислове родовище вугілля на території Львівсько-Волинського вугільного басейну. В 1949 році були закладені перші вугільні шахти, а з 1954 року розпочалось видобування вугілля.

На території с. Сілець, на присілку Вільшина розташована «Центральна збагачувальна фабрика „Червоноградська“». На її території — один з найбільших териконів у Європі (великих насипів з породи, як відходи вугільно-видобувної промисловості). А також розташовані шахти: «Лісова», «Зарічна», «Візейська», «Надія».

Інфраструктура

У селі діє загальноосвітня середня школа I—III ст ім. І. Климіва-Легенди на 624 місця, Будинок культури, 2 бібліотеки, лікарська амбулаторія, поштове відділення. Населений пункт газифікований. Автошляхи місцевого сполучення з асфальтовим, твердим і ґрунтовим покриттям, частина доріг потребує проведення капітального ремонту.

У результаті мітингів і перекриття дороги селянами, автошлях Р-15, у 2014—2015 році був відремонтований.

Пам'ятки

• Церква Собору Пресвятої Богородиці (1762).
• Стадіон "Сілець Арена" (2018)

Відомі односельчани

• Климів Іван Степанович (псевдо: «Арідник», «Куліба», «Мармаш», «Легенда») — крайовий провідник ПЗУЗ, міністр політичної координації в Українському Державному Правлінні, генерал-політвиховник УПА (посмертно). Лицар Золотого Хреста Заслуги (посмертно).
• Чернецький Василь — публіцист, суспільний діяч Лемківщини. Народився 7 січня 1837 року.

Примітки

1. Сілець, Сокальський район / Sielec Belski, rejon sokalski
2. (6) Mosty Wielkie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 721. (пол.).— S. 721. (пол.)
3. Długosz, Jan (1415-1480): Joannis Dlugossii Senioris Canonici Cracoviensis Opera omnia = Jana Długosza kanonika krakowskiego dzieła wszystkie. T. 2, Dziejów Polski ksiąg dwanaście. T. 1. polona.pl. Процитовано 28 лютого 2016.
4. First Military Survey (1763-1787) | Mapire - The Historical Map Portal. mapire.eu (англ.). Процитовано 23 лютого 2018.
5. Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської. — с. 156-158.
6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 marca 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Zawonie w powiecie sokalskim, województwie lwowskiem. (пол.)
7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 81, 82.
8. Степан МАКАРЧУК. ВТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945)
9. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
10. Шахтарів — на вулицю?!
11. На Львівщині зупинили шахту «Зарічна»
12. с. Сілець Белзький (Селець). Церква Собору Пр. Богородиці. 1762.

Посилання

• Sielec (4) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 531. (пол.)
• Екологічні проблеми Сільця — данина індустріалізації