Іва н Семенович Сє нін 13 26 грудня 1903 Бахмутський повіт Катеринославська губернія липень 1981 Київ радянський партійн

Іва́н Семенович Сє́нін (13 (26) грудня 1903, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія — липень 1981, Київ) — радянський партійний і державний діяч, 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР, інженер. Депутат Верховної Ради УРСР 2—6-го скликань. Член Центрального Комітету КПУ в 1940—1966 р. Член Політбюро ЦК КПУ в січні 1949 — квітні 1965 року. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Кандидат у члени Центрального Комітету КПРС у 1956—1961 р. Член Центрального Комітету КПРС у 1961—1966 роках.

Сєнін Іван Семенович

Народження:

13 (26) грудня 1903
Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія

Смерть:

липень 1981 (77 років)
Київ, Українська РСР, СРСР

Поховання:

Байкове кладовище

Країна:

СРСР

Освіта:

Київський політехнічний інститут (1930)

Партія:

КПРС

Шлюб:

Клавдія Петрівна Вихрєва

Автограф:

Нагороди:

Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сєнін.

Біографія

Народився 13 (26) грудня 1903(19031226) року на Донбасі в родині робітника шахти № 18 Петровського рудника (тепер у складі міста Донецька). Закінчив рудничну школу.

У 1917 році поступив на шахту № 19 Рутченківського рудника, де протягом чотирьох років працював лампоносом, плитовим та коногоном. У 1920 році вступив у комсомол і у цьому ж році став членом РКП(б).

У 1921—1922 роках — секретар Рутченківського комітету ЛКСМУ на Донбасі.

Восени 1922 року розпочав навчання на робітничому факультеті при Донецькому технікумі імені Артема. Після закінчення робітфаку навчався у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1930 році. Тоді ж вступив до аспірантури, згодом спеціалізувався в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.

З 1931 року — головний інженер Київського заводу «Червоний гумовик».

У 1932 — 1938 роках — директор, старший інженер Київського заводу «Укркабель».

У травні 1938 — 13 травня 1939 року — заступник народного комісара легкої промисловості УРСР.

13 травня 1939 — травні 1940 року — народний комісар легкої промисловості Української РСР.

28 травня 1940 — 1942 року — заступник голови Ради народних комісарів Української РСР. Під час німецько-радянської війни керував оперативною групою із промисловості Військової ради Південно-Західного фронту.

У грудні 1942 — 1943 року — завідувач сектору Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У 1943 — 10 вересня 1953 року — заступник голови Ради народних комісарів — Ради міністрів Української РСР.

Одночасно 25 травня — 10 вересня 1953 року — міністр місцевої і паливної промисловості Української РСР.

10 вересня 1953 — 1 квітня 1965 року — 1-й заступник голови Ради міністрів Української РСР.

Одночасно в 1957 — квітні 1959 року — голова Держплану Української РСР.

У 1965 році — радник Ради міністрів Української РСР. Потім — на пенсії в місті Києві.

Як член делегації УРСР, брав участь у 1945 році в установчій конференції ООН в Сан-Франциско, 1947 року — підписав у Парижі від імені уряду УРСР мирові договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Румунією та Угорщиною.

Помер у липні 1981 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди

п'ять орденів Леніна (14.09.1945, 23.01.1948, 25.12.1953, 26.02.1958, 25.12.1963)
орден Трудового Червоного Прапора (1940)
ордени
медаль «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ст.
медалі
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1.04.1965)

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Сенин Иван Семёнович