Східноєвропейська федерація

Східноєвропейська федерація (нім. Osteuropäischer Staatenbund) — політичний проєкт, сформульований німецькою сіоністською єврейською громадою, представлений , спрямований на створення політичного утворення Німеччини на землях російської Польщі після очікуваної перемоги у Першій світовій війні, як частина їх наміру створити Серединну Європу.

Східноєвропейська федерація
Офіційна назва	нім. Osteuropäischer Staatenbund
Місце розташування	Російська Польща
Форма правління	федеративна держава і Консоціоналізм
Дата й час	1914
Першовідкривач або винахідник	^d

У серпні 1914 року Макс Боденгаймер представив німецькій владі концепцію створення держави, яка охоплювала б більшість територій Речі Посполитої до поділів. Федерація, розташована між Балтійським і Чорним морями, мала бути буферною державою між Німеччиною та Росією. Хоча теоретично всі етнічні групи Федерації мали отримати автономію, Боденгаймер додав, що поляки (8 мільйонів) мали бути «врівноважені» іншими націями — українцями (4 мільйони), білорусами (4 мільйони), а також литовцями, латишами та естонцями (3,5 мільйона). Євреї (6 млн) і німці (1,8 млн) мали мати вирішальний голос («схиляти шальки терезів»).

Спочатку Боденгайм заручився підтримкою групи сіоністських активістів у Берліні, а 17 серпня 1914 року заснував Комітет визволення російських євреїв (Komitee zur Befreiung der russischen Juden).

Ініціатива була спочатку добре сприйнята владою в Берліні, але незабаром стало очевидно, що німці несерйозно ставляться до цієї пропозиції. Від Міністерства закордонних справ контакти з Боденгаймером перебрав на себе Генеральний штаб і політичний референт зі східних справ , якому було доручено сприяти можливому антиросійському повстанню. Не порадившись з Боденгаймером, Гуттен-Чапський підготував листівки із закликом до євреїв російської Польщі повстати проти росіян. Зрештою, ця концепція не була підтримана Німеччиною, яка була більш зацікавлена у створенні маріонеткових держав у регіоні під суто німецькою адміністрацією (див. «Серединна Європа»).

Контакти Комітету з владою в Берліні були предметом запеклих суперечок у сіоністському русі. Зіткнувшись із дедалі більшою критикою, Макс Боденгаймер був змушений піти у відставку зі своєї посади в Єврейському національному фонді.

В єдиному поки що польському дослідженні, присвяченому цьому політичному проєкту, його автор доктор використав термін «юдеополонія».

Посилання

1. Isaiah Friedman, Germany, Turkey and Zionism 1897—1918, s. 230—231.
2. Isaiah Friedman, Germany, Turkey, and Zionism 1897—1918, Oxford University Press 1977, s. 230—231. .
3. згодом перейменований на Комітет зі східних справ (Komitee für den Östen)
4. I. Friedman, Germany…, s. 232. .
5. дивись бібліографію нижче

Бібліографія

• Bogdan Graf von Huten-Czapski, Sechzig Jahre Politik und Gesellschaft. 1-2, Berlin 1936.
• Isaiah Friedman, Germany, Turkey and Zionism 1897—1918, s. 199. .
• New Encyclopedia of Zionism and Israel, 1-, London and Toronto 1994.
• Zosa Szajkowski, Demands for Complete Emancipation of German Jewry during World War I. [w:] The Jewish Quarterly Review, New Ser., Vol. 55, No. 4, April 1965, s. 350—363.
• Zosa Szajkowski, The German Appeal to the Jews of Poland, August 1914. [w:] The Jewish Quarterly Review, New Ser., Vol. 59, No. 4, April 1969, s. 311—320.
• Andrzej L. Szcześniak, Judeopolonia. Żydowskie państwo w państwie polskim. s. 99. Seria: Biblioteka «Białych Plam», .
• Andrzej L. Szcześniak, Judeopolonia II. Anatomia zniewolenia Polski. s. 201. Seria: Biblioteka «Białych Plam», .
• The Universal Jewish Encyclopedia, 1-10, New York 1948.
• P. Wróbel: Między nadzieją a zwątpieniem, «Der Jude» Martina Bubera wobec rewolucji i nowego ładu na świecie po I wojnie światowej, Więź 1986, nr 7-8, s. 74.