Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Східноафриканські гірські вересові пустища (ідентифікатор WWF: AT1005) — афротропічний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований у Східній Африці.
 Високогірні пустища Кіліманджаро | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Гірські луки та чагарники |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| WWF | AT1005 |
| Межі | Східноафриканські гірські ліси |
| Площа, км² | 3089 |
| Країни | Кенія, Танзанія, Уганда |
| Охороняється | 2666 км² (86 %) |
 Розташування екорегіону (оливковим) | |
Географія
Екорегіон східноафриканських гірських вересових пустищ охоплює невеликі анклави, розташовані на висоті понад 3000 м над рівнем моря на вершинах найвищих гір Східної Африки: Кіліманджаро і Меру в північній Танзанії, Кенії та Абердеру в Кенії та Елгону на кордоні Кенії та Уганди. На більш низьких висотах вересові пустища переходять у східноафриканські гірські ліси.
Всі гори регіону мають вулканічне походження. Найстаршою з них є гора Елгон, четверта за висотою гора Африки (4321 м), яка утворилася 25 мільйонів років тому. Кіліманджаро, найвища гора Африки висотою 5895 м, Кенія, друга за висотою гора Африки (5199 м), Абердер, середня висота якого становить 3500 м, і Меру (4566 м) є набагато молодшими і утворилися від 2 до 5 мільйонів років тому. На вершинах гір Кіліманджаро та Кенія лежать льодовики та снігові поля, хоча протягом останнього століття їхня площа зменшилася. Ґрунти в екорегіоні загалом кислі, що частково пояснює низьке видове різноманіття флори.
Клімат
В межах регіону домінує суворий високогірний клімат, який характеризується екстримальними та різкими добовими коливаннями температури. На Кіліманджаро середньорічна кількість опадів на висоті понад 4350 м над рівнем моря становить лише 150 мм. На висоті понад 4000 м над рівнем моря щоночі трапляються морози, а середньорічна температура на висоті 5000 м над рівнем моря становить -1 °C.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є лісисті луки та рідколісся, поширені на висоті від 3500 до 4500 м над рівнем моря. На цих луках домінують різні представники родини вересових (Ericaceae), а також різні види лобелії (Lobelia spp.) та [en] (Dendrosenecio spp.). В сухих районах, де трапляються пожежі, поширені [en], на сухих кам'янистих схилах — чагарникові зарості цмину (Helichrysum spp.), а в надмірно зволожених місцевостях на низьких висотах — болота. На Кіліманджаро на висоті понад 4500 м поширена альпійська пустеля, рослинний покрив якої представлений невисокими [en], зокрема [sv] (Agrostis sclerophylla) та [sv] (Sagina afroalpina), які зустрічаються аж до снігової лінії, що пролягає на висоті приблизно 5000 м над рівнем моря.
Загалом флора екорегіону є подібною до флори гірських вересових пустищ Рувензорі та Вірунґи, іншого афромонтанського екорегіону, розташованого в горах Альбертінського рифту. Вона вирізняється низьким видовим різноманіттям і водночас високим рівнем ендемізму. Кількість ендемічних видів рослин, поширених в окремих частинах регіону, є різною: від двох на горі Меру до шести на Кіліманджаро та шістнадцяти на горі Елгон. Серед ендеміків екорегіону слід відзначити [en] (Lobelia telekii), [en] (Dendrosenecio keniensis) та [sv] (Impatiens kilimanjari). Багато рослин регіону розвивають різні пристосування, які дозволяють їм виживати у екстримальному високогірному кліматі. Деякі гігантські види лобелії та деревного жовтозілля можуть досягати до 8 м у висоту. Серед інших пристосувань слід відзначити розеткові та купинні форми деяких рослин та сріблясте листя.
Фауна
В межах екорегіону зустрічається 208 видів хребетних тварин. Суворий клімат, відсутність лісового покриву та відносна ізоляція сприяють низькому видовому різноманіттю фауни регіону та водночас високому рівню ендемізму.
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити африканського бородавочника (Phacochoerus africanus), чагарникову свиню (Potamochoerus larvatus), звичайну редунку (Redunca redunca), африканського леопарда (Panthera pardus pardus), дуже рідкісну гієнову собаку (Lycaon pictus), африканську цивету (Civettictis civetta), струнку мангусту (Herpestes sanguineus), смугастого мунго (Mungos mungo), звичайну генету (Genetta genetta), смугасту зорилу (Ictonyx striatus), капську видру (Aonyx capensis), капського дамана (Procavia capensis), пальмового крилана (Eidolon helvum), ангольського молоса (Mops condylurus). Майже ендемічними представниками екорегіону є [en] (Tachyoryctes audax) та східноафриканські високогірні білозубки (Crocidura allex), які також зустрічаються у східноафриканських гірських лісах на більш низьких висотах. Ендеміками екорегіону є [en] (Surdisorex polulus) та [en] (Tachyoryctes rex), поширені на горі Кенія, [en] (Tachyoryctes audax), поширені в горах Абердер, та елгонські кротоземлерийки (Surdisorex schlitteri), поширені на горі Елгон.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити гірського дрімлюгу (Caprimulgus poliocephalus), білочеревого серпокрильця (Tachymarptis melba), строкатого крука (Corvus albus), золотоголову нектарку (Nectarinia tacazze) та червонобоку нектарку (Nectarinia johnstoni). Майже ендемічними представниками екорегіону є кенійські турачі (Pternistis jacksoni), елгонські турачі (Scleroptila elgonensis), кіліманджарські окулярники (Zosterops eurycricotus), гірські таміки (Cisticola hunteri), кенійські таміки (Cisticola aberdare) та кенійські єрники (Macronyx sharpei).
Герпетофауна екорегіону включає багато ендемічних та майже ендемічних видів. Серед поширених в регіоні амфібій слід відзначити майже ендемічних [en] (Sclerophrys kerinyagae), [en] (Xenopus borealis), [en] (Amietia wittei), [en] (Hyperolius montanus) та [en] (Hyperolius cystocandicans). Ендеміками екорегіону є [en] (Strongylopus kilimanjaro), [en] (Phrynobatrachus keniensis) та [en] (Phrynobatrachus kinangopensis). Серед поширених в екорегіоні плазунів слід відзначити майже ендемічних [en] (Trioceros hoehnelii), кенійських гірських гадюк (Montatheris hindii) та [en] (Adolfus alleni). Ендеміками екорегіону є [en] (Trioceros schubotzi) та [en] (Trioceros sternfeldi).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 2666 км², або 86 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Абердер, Лісовий заповідник Абердер, Національний парк гори Кенія, Лісовий заповідник гори Кенія, [en], Національний парк Кіліманджаро, Національний парк Аруша та Лісовий заповідник Кіпіпірі.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 20 лютого 2024.
Посилання
- «East African montane moorlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «East African montane moorlands». The Encyclopedia of Earth.
- «East African Montane Moorlands» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shidnoafrikanski girski veresovi pustisha identifikator WWF AT1005 afrotropichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv roztashovanij u Shidnij Africi Shidnoafrikanski girski veresovi pustisha Visokogirni pustisha Kilimandzharo Ekozona Afrotropika Biom Girski luki ta chagarniki Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF AT1005 Mezhi Shidnoafrikanski girski lisi Plosha km 3089 Krayini Keniya Tanzaniya Uganda Ohoronyayetsya 2666 km 86 Roztashuvannya ekoregionu olivkovim Visokogirni pustisha gori Keniya Visokogirni pustisha gori KeniyaGeografiyaEkoregion shidnoafrikanskih girskih veresovih pustish ohoplyuye neveliki anklavi roztashovani na visoti ponad 3000 m nad rivnem morya na vershinah najvishih gir Shidnoyi Afriki Kilimandzharo i Meru v pivnichnij Tanzaniyi Keniyi ta Aberderu v Keniyi ta Elgonu na kordoni Keniyi ta Ugandi Na bilsh nizkih visotah veresovi pustisha perehodyat u shidnoafrikanski girski lisi Vsi gori regionu mayut vulkanichne pohodzhennya Najstarshoyu z nih ye gora Elgon chetverta za visotoyu gora Afriki 4321 m yaka utvorilasya 25 miljoniv rokiv tomu Kilimandzharo najvisha gora Afriki visotoyu 5895 m Keniya druga za visotoyu gora Afriki 5199 m Aberder serednya visota yakogo stanovit 3500 m i Meru 4566 m ye nabagato molodshimi i utvorilisya vid 2 do 5 miljoniv rokiv tomu Na vershinah gir Kilimandzharo ta Keniya lezhat lodoviki ta snigovi polya hocha protyagom ostannogo stolittya yihnya plosha zmenshilasya Grunti v ekoregioni zagalom kisli sho chastkovo poyasnyuye nizke vidove riznomanittya flori KlimatV mezhah regionu dominuye suvorij visokogirnij klimat yakij harakterizuyetsya ekstrimalnimi ta rizkimi dobovimi kolivannyami temperaturi Na Kilimandzharo serednorichna kilkist opadiv na visoti ponad 4350 m nad rivnem morya stanovit lishe 150 mm Na visoti ponad 4000 m nad rivnem morya shonochi traplyayutsya morozi a serednorichna temperatura na visoti 5000 m nad rivnem morya stanovit 1 C FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye lisisti luki ta ridkolissya poshireni na visoti vid 3500 do 4500 m nad rivnem morya Na cih lukah dominuyut rizni predstavniki rodini veresovih Ericaceae a takozh rizni vidi lobeliyi Lobelia spp ta en Dendrosenecio spp V suhih rajonah de traplyayutsya pozhezhi poshireni en na suhih kam yanistih shilah chagarnikovi zarosti cminu Helichrysum spp a v nadmirno zvolozhenih miscevostyah na nizkih visotah bolota Na Kilimandzharo na visoti ponad 4500 m poshirena alpijska pustelya roslinnij pokriv yakoyi predstavlenij nevisokimi en zokrema sv Agrostis sclerophylla ta sv Sagina afroalpina yaki zustrichayutsya azh do snigovoyi liniyi sho prolyagaye na visoti priblizno 5000 m nad rivnem morya Zagalom flora ekoregionu ye podibnoyu do flori girskih veresovih pustish Ruvenzori ta Virungi inshogo afromontanskogo ekoregionu roztashovanogo v gorah Albertinskogo riftu Vona viriznyayetsya nizkim vidovim riznomanittyam i vodnochas visokim rivnem endemizmu Kilkist endemichnih vidiv roslin poshirenih v okremih chastinah regionu ye riznoyu vid dvoh na gori Meru do shesti na Kilimandzharo ta shistnadcyati na gori Elgon Sered endemikiv ekoregionu slid vidznachiti en Lobelia telekii en Dendrosenecio keniensis ta sv Impatiens kilimanjari Bagato roslin regionu rozvivayut rizni pristosuvannya yaki dozvolyayut yim vizhivati u ekstrimalnomu visokogirnomu klimati Deyaki gigantski vidi lobeliyi ta derevnogo zhovtozillya mozhut dosyagati do 8 m u visotu Sered inshih pristosuvan slid vidznachiti rozetkovi ta kupinni formi deyakih roslin ta sriblyaste listya FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayetsya 208 vidiv hrebetnih tvarin Suvorij klimat vidsutnist lisovogo pokrivu ta vidnosna izolyaciya spriyayut nizkomu vidovomu riznomanittyu fauni regionu ta vodnochas visokomu rivnyu endemizmu Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti afrikanskogo borodavochnika Phacochoerus africanus chagarnikovu svinyu Potamochoerus larvatus zvichajnu redunku Redunca redunca afrikanskogo leoparda Panthera pardus pardus duzhe ridkisnu giyenovu sobaku Lycaon pictus afrikansku civetu Civettictis civetta strunku mangustu Herpestes sanguineus smugastogo mungo Mungos mungo zvichajnu genetu Genetta genetta smugastu zorilu Ictonyx striatus kapsku vidru Aonyx capensis kapskogo damana Procavia capensis palmovogo krilana Eidolon helvum angolskogo molosa Mops condylurus Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye en Tachyoryctes audax ta shidnoafrikanski visokogirni bilozubki Crocidura allex yaki takozh zustrichayutsya u shidnoafrikanskih girskih lisah na bilsh nizkih visotah Endemikami ekoregionu ye en Surdisorex polulus ta en Tachyoryctes rex poshireni na gori Keniya en Tachyoryctes audax poshireni v gorah Aberder ta elgonski krotozemlerijki Surdisorex schlitteri poshireni na gori Elgon Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti girskogo drimlyugu Caprimulgus poliocephalus bilocherevogo serpokrilcya Tachymarptis melba strokatogo kruka Corvus albus zolotogolovu nektarku Nectarinia tacazze ta chervonoboku nektarku Nectarinia johnstoni Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye kenijski turachi Pternistis jacksoni elgonski turachi Scleroptila elgonensis kilimandzharski okulyarniki Zosterops eurycricotus girski tamiki Cisticola hunteri kenijski tamiki Cisticola aberdare ta kenijski yerniki Macronyx sharpei Gerpetofauna ekoregionu vklyuchaye bagato endemichnih ta majzhe endemichnih vidiv Sered poshirenih v regioni amfibij slid vidznachiti majzhe endemichnih en Sclerophrys kerinyagae en Xenopus borealis en Amietia wittei en Hyperolius montanus ta en Hyperolius cystocandicans Endemikami ekoregionu ye en Strongylopus kilimanjaro en Phrynobatrachus keniensis ta en Phrynobatrachus kinangopensis Sered poshirenih v ekoregioni plazuniv slid vidznachiti majzhe endemichnih en Trioceros hoehnelii kenijskih girskih gadyuk Montatheris hindii ta en Adolfus alleni Endemikami ekoregionu ye en Trioceros schubotzi ta en Trioceros sternfeldi ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 2666 km abo 86 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Aberder Lisovij zapovidnik Aberder Nacionalnij park gori Keniya Lisovij zapovidnik gori Keniya en Nacionalnij park Kilimandzharo Nacionalnij park Arusha ta Lisovij zapovidnik Kipipiri PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 20 lyutogo 2024 Posilannya East African montane moorlands Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund East African montane moorlands The Encyclopedia of Earth East African Montane Moorlands One Earth