Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Суча дочка» — жіночий роман української письменниці Валентини Мастєрової про долю української жінки ( з автобіографічними елементами).Події у творі розгортаються протягом 1970—1990-х рр.
| Автор | Валентина Мастєрова |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Мова | українська |
| Жанр | роман |
| Місце | Чернігів |
| Укр. видавництво | Черніг.обереги |
| Видано | 2003 |
| Сторінок | 208 |
Історія створення
Твір написано в м. Мена протягом листопада 1996 — травня 2000 року. Як пояснює сама письменниця, під час написання роману, в її житті була особиста драма. Валентина Мастєрова перебувала на межі самогубства.
Роман «Суча дочка» номінувався на Шевченківську премію 2007 року.
Перевидання твору «Суча дочка» у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» 2015 року є третім.
До «Сучої дочки» Валентина Мастєрова писала малу прозу. Як перейшла на велику розповіла:
Поїхала на з'їзд Спілки письменників у Київ. Це були 1990-ті. — По телевізору йшла «Просто Марія». Старші письменники ображалися, що люди почали сміття дивитися, читати дешеві еротичні романи, а на їхні книжки ніхто не звертає увагу. Народ був голодний на сміття, бо такої легкої літератури ми не мали. Юрій Мушкетик зі сцени всіх заспокоїв: та напишіть ви свою «Марію» і нехай вас читають. Я приїхала додому й задумалася: про що б написати. Почала граючись, легко. Потім роботу припинила, бо зрозуміла, що нездатна писати несерйозне. Стала збирати матеріал — молитви, замовляння. Їздила по знахарях. Одна знайома могла діагноз руками ставити. Коли приходила до неї, вона казала: коли ти поруч, наші кольори змішуються і виходить бузковий — він лікує людей. Три роки написаний текст лежав у столі. Боялася комусь показати.
Коли колишні земляки авторки з неіснуючого села Сивки Чернігівського району стали читати в газеті «Сучу дочку», написану на основі біографічних фактів, то з приємністю почали впізнавати в романі своє село та себе в героях твору. Відтак, порадившись, поїхали в Чернігів до письменниці з пропозицією.
З 2009-го року односельці Валентини Мастєрової збирали гроші на знімання фільму за її романом «Суча дочка». За рік зібрали майже 4 тисячі гривень.
Раніше друкувала роман у районній газеті. Так він став — популярний, — розповідає письменниця. До 2013 року працювала головним редактором газети Чернігівського району «Наш Край». — Мої колеги, прості люди почали нести по гривні, по дві, по три. Хтось знайомих підключив, десь бібліотекарі зібралися. Одні цілим селом 400 чи 500 гривень перекинули. Відгукнулися тільки бідні. Держава не зацікавилася. Я вирішила, нехай ці гроші підуть комусь на добро. Подивилася по телевізору передачу про Стаса Ушка, хворого на лейкемію. Талановита, розумна дитина, без батьків. Передала йому гроші. В інтернеті люди звинувачують мене, що невідомо де ділися кошти, — Валентина Миколаївна показує банківські платежі про перерахування майже 4 тисяч гривень в обласну дитячу лікарню.
Сюжет
Історія починається, коли дві дівчини, Люба та Олена, виїжджають із села, щоб влаштувати «нормальне життя». Однак перша завагітніла й хоче позбутися дитини. Натомість друга забирає її сина собі й повертається до батьків знеславленою, проте й досі цнотливою. Вона дає ім'я хлопчикові — Іван.
Олена починає працювати в колгоспі, і про міське життя можна було й не мріяти. Однак до села приїжджає Володимир, молодий журналіст із Києва, аби зробити матеріал про місцевий колгосп. Він закохується в Олену й називає свою статтю «Польова царівна». Через деякий час пара одружується проти волі батьків хлопця і живе в гуртожитку на околиці столиці. Сімейне життя стає нестерпним, і чоловік покидає Олену, відмовившись від доньки, яка народжується вже після розлучення. Жінка називає її Марією на честь Матері Божої, яка прийшла їй у видінні під час вагітності.
Олена з двома дітьми переїжджає в село Вербівка подалі від колишнього чоловіка й оселяється у місцевої знахарки Степаниди. Жінку селяни вважають відьмою й прозивають Партизанкою (адже та допомагала їм під час Другої світової війни). Працює Олена в місцевому колгоспі, голова якого постійно домагається її. Степанида передає свої знання Олені й помирає, з того часу сільські мешканці прозивають відьмою Олену.
На одному зі свят Олена знайомиться з чиновником райкому Віктором Сергійовичем, який виявляється її земляком. Між ними спалахує кохання, але Віктор Сергійович одружений з жінкою, яка походить з впливової родини, має доньку і не може бути поряд з Оленою. Через неможливість бути разом Віктор Сергійович накладає на себе руки, а в прощальному листі вибачається перед Оленою й просить, щоб вона приходила до нього «на побачення».
За кілька років Івана забирають до війська. У цей час з'являється Люба, яка хоче повернути сина, котрого вона покинула в молодості. Жінка хоче купити любов Івана грішми, машиною, квартирою, тому Олена хвилюється, що може втратити дитину, заради якої страждала все своє життя. Люба їде до військової частини в Крим, де служить Іван, розповідає йому свою «правду» й пропонує виїхати з нею до Томська, однак хлопець відмовляється від її пропозиції. Юнак приходить у відпустку до матері Олени й дарує їй троянди, привезені з Криму.
Персонажі
- Олена Миколаївна Самойлюк — головна героїня твору.
- Люба (Любов Карпенко) — подруга Олени.
- Іван — син Люби, якого ростить Олена та її батьки.
- Марійка — донька Олени і Володимира.
- Наталка — матір Олени.
- Микола — батько Олени.
- Андрій — перше кохання Олени, реальний батько Івана.
- Володимир Аркадійович Мельниченко — кореспондент, чоловік Олени.
- Віктор Сергійович — коханий Олени, працює в райкомі у відділі агітації.
- Данило Павлович — голова колгоспу в Олениному рідному селі.
- Тит Феодосійович — головний агроном колгоспу в Олениному рідному селі.
- Анастасія Гнатівна — комендантка гуртожитку.
- Степанида (Партизанка) — сільська знахарка.
- Дуня — матір Люби.
Особливості
| Цей розділ не містить . (17 січня 2020) |
- Твір має наполовину автобіографічний характер. Наприклад, у Валентини Мастєрової, як і в головної героїні, теж є донька Марія, яка народилася 4 серпня. А образ знахарки Партизанки був змальований з бабиної подруги Ганни, яка жила за 4 км від села через ліс та не раз шептала Валентину. «Коли мені було 17 років, мати мене привела до неї. Баба Ганна якось сказала: „Ця дитина або перевершить мене, або дуже страждатиме, якщо я не передам їй силу“. У ніч смерті мене звала. Якщо і дана мені природна сила, я не реалізувала її і не вчилася тому. Крім „Отче нашу“ і „Богородиці“ нічого не знаю», — зізналася письменниця.
- У творі часто критикується радянська влада, яка не дає змоги розвиватися українському селу (так, у творі описано правду про п'ятирічки, партійні плани; погрози, корупцію райкомівських чиновників).
- Валентина Мастєрова згадує також і про Народних Рух, який доклав чимало зусиль для знищення радянського тоталітарного режиму та проголошення незалежності України.
- Стаття журналіста «Польова царівна» у романі — алюзія на твір («Хіба ревуть воли, як ясла повні?») Панаса Мирного та Івана Білика.
- Твір було номіновано на Шевченківську премію 2007 року.
- На зйомки фільму за романом земляки письменниці самостійно зібрали 4 тисячі гривень, авторка вирішила передати їх на лікування хворому на лейкемію Станіслава Ушка.
Відгуки на твір
Письменник Олександр Сизоненко:
Наша література поповнилася справжнім твором — глибоко народним, високохудожнім, без викрутасів-прибамбасів. Роман Валентини Мастєрової подарує вам гіркий смак життя, у якому пізнаєте навколишню дійсність, що бере нас за горлянку — особливо в селах. Але возрадує вас правдивістю вчинків і подій, яскравістю й переконливістю людських доль і характерів, майстерними діалогами — теж вихопленими з живого життя.
Письменниця Олена Печорна:
«Суча дочка» — це історія про те, якою цнотливо-чистою може бути жіноча душа. Цей роман будуть читати різні покоління. […] А ще… українці заслуговують, щоб ця історія колись «ожила» на екранах вітчизняних кінотеатрів. Наше — це рідне, тож час пізнавати себе.
Письменник, журналіст Михась Ткач:
…в цілому роман — високохудожній. Я б сказав більше — після Шевченкової «Катерини» такого яскраво-драматичного жіночого образу в українській літературі XX століття треба пошукати. […] «Суча дочка» є одним з кращих творів […], які я прочитав останнім часом. Роман написаний в традиційній манері. Техніка оповіді проста, стисла, без застосування пародійності i гротеску, які притаманні постмодерністському стилю, опоетизована i хвилююча.
Видання
- Мастєрова В. Суча дочка: роман / Валентина Мастєрова. — Чернігів: Черніг.обереги, 2003. — 208 с..
- Мастєрова В. Суча дочка: роман / Валентина Мастєрова ; передм. О. Сизоненка. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. — 240 с.
Примітки
- Валентина Мастєрова: «Коли я писала «Сучу дочку», то була на межі самогубства». Портал Чернигова (Українською) . 27.07.2018. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 17.01.2020.
- Балакир, Анна (07.04.2015). "Ви ота жіночка, і чоловіка у вас нема? Може, я зайду?". Gazeta.ua (Українською) . Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 17.01.2020.
- Потапчук, Наталія (28.10.2009). Земляки збирають гроші на "народне кіно". Всеукраїнський незалежний медіапростір "Сіверщина" (Українська) . Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 17.01.2020.
- Балакир, Анна (16.04.2017). Письменниця Валентина Мастєрова виїхала з міста від людей у село. Портал Чернигова (Українська) . Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 17.01.2020.
- Мастєрова, Валентина (2015). Суча дочка (Українська) . Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». с. 240. ISBN .
- Ткач, Михась (2006). «Суча дочка» як дзеркало радянської доби (Українська) . Чернігів (№ 2): Сіверянський літопис. с. 121—124.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sucha dochka zhinochij roman ukrayinskoyi pismennici Valentini Mastyerovoyi pro dolyu ukrayinskoyi zhinki z avtobiografichnimi elementami Podiyi u tvori rozgortayutsya protyagom 1970 1990 h rr Sucha dochka AvtorValentina MastyerovaKrayina UkrayinaMovaukrayinskaZhanrromanMisceChernigivUkr vidavnictvoChernig oberegiVidano2003Storinok208Istoriya stvorennyaTvir napisano v m Mena protyagom listopada 1996 travnya 2000 roku Yak poyasnyuye sama pismennicya pid chas napisannya romanu v yiyi zhitti bula osobista drama Valentina Mastyerova perebuvala na mezhi samogubstva Roman Sucha dochka nominuvavsya na Shevchenkivsku premiyu 2007 roku Perevidannya tvoru Sucha dochka u vidavnictvi Klub simejnogo dozvillya 2015 roku ye tretim Do Suchoyi dochki Valentina Mastyerova pisala malu prozu Yak perejshla na veliku rozpovila Poyihala na z yizd Spilki pismennikiv u Kiyiv Ce buli 1990 ti Po televizoru jshla Prosto Mariya Starshi pismenniki obrazhalisya sho lyudi pochali smittya divitisya chitati deshevi erotichni romani a na yihni knizhki nihto ne zvertaye uvagu Narod buv golodnij na smittya bo takoyi legkoyi literaturi mi ne mali Yurij Mushketik zi sceni vsih zaspokoyiv ta napishit vi svoyu Mariyu i nehaj vas chitayut Ya priyihala dodomu j zadumalasya pro sho b napisati Pochala grayuchis legko Potim robotu pripinila bo zrozumila sho nezdatna pisati neserjozne Stala zbirati material molitvi zamovlyannya Yizdila po znaharyah Odna znajoma mogla diagnoz rukami staviti Koli prihodila do neyi vona kazala koli ti poruch nashi kolori zmishuyutsya i vihodit buzkovij vin likuye lyudej Tri roki napisanij tekst lezhav u stoli Boyalasya komus pokazati Koli kolishni zemlyaki avtorki z neisnuyuchogo sela Sivki Chernigivskogo rajonu stali chitati v gazeti Suchu dochku napisanu na osnovi biografichnih faktiv to z priyemnistyu pochali vpiznavati v romani svoye selo ta sebe v geroyah tvoru Vidtak poradivshis poyihali v Chernigiv do pismennici z propoziciyeyu Z 2009 go roku odnoselci Valentini Mastyerovoyi zbirali groshi na znimannya filmu za yiyi romanom Sucha dochka Za rik zibrali majzhe 4 tisyachi griven Ranishe drukuvala roman u rajonnij gazeti Tak vin stav populyarnij rozpovidaye pismennicya Do 2013 roku pracyuvala golovnim redaktorom gazeti Chernigivskogo rajonu Nash Kraj Moyi kolegi prosti lyudi pochali nesti po grivni po dvi po tri Htos znajomih pidklyuchiv des bibliotekari zibralisya Odni cilim selom 400 chi 500 griven perekinuli Vidguknulisya tilki bidni Derzhava ne zacikavilasya Ya virishila nehaj ci groshi pidut komus na dobro Podivilasya po televizoru peredachu pro Stasa Ushka hvorogo na lejkemiyu Talanovita rozumna ditina bez batkiv Peredala jomu groshi V interneti lyudi zvinuvachuyut mene sho nevidomo de dilisya koshti Valentina Mikolayivna pokazuye bankivski platezhi pro pererahuvannya majzhe 4 tisyach griven v oblasnu dityachu likarnyu SyuzhetIstoriya pochinayetsya koli dvi divchini Lyuba ta Olena viyizhdzhayut iz sela shob vlashtuvati normalne zhittya Odnak persha zavagitnila j hoche pozbutisya ditini Natomist druga zabiraye yiyi sina sobi j povertayetsya do batkiv zneslavlenoyu prote j dosi cnotlivoyu Vona daye im ya hlopchikovi Ivan Olena pochinaye pracyuvati v kolgospi i pro miske zhittya mozhna bulo j ne mriyati Odnak do sela priyizhdzhaye Volodimir molodij zhurnalist iz Kiyeva abi zrobiti material pro miscevij kolgosp Vin zakohuyetsya v Olenu j nazivaye svoyu stattyu Polova carivna Cherez deyakij chas para odruzhuyetsya proti voli batkiv hlopcya i zhive v gurtozhitku na okolici stolici Simejne zhittya staye nesterpnim i cholovik pokidaye Olenu vidmovivshis vid donki yaka narodzhuyetsya vzhe pislya rozluchennya Zhinka nazivaye yiyi Mariyeyu na chest Materi Bozhoyi yaka prijshla yij u vidinni pid chas vagitnosti Olena z dvoma ditmi pereyizhdzhaye v selo Verbivka podali vid kolishnogo cholovika j oselyayetsya u miscevoyi znaharki Stepanidi Zhinku selyani vvazhayut vidmoyu j prozivayut Partizankoyu adzhe ta dopomagala yim pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Pracyuye Olena v miscevomu kolgospi golova yakogo postijno domagayetsya yiyi Stepanida peredaye svoyi znannya Oleni j pomiraye z togo chasu silski meshkanci prozivayut vidmoyu Olenu Na odnomu zi svyat Olena znajomitsya z chinovnikom rajkomu Viktorom Sergijovichem yakij viyavlyayetsya yiyi zemlyakom Mizh nimi spalahuye kohannya ale Viktor Sergijovich odruzhenij z zhinkoyu yaka pohodit z vplivovoyi rodini maye donku i ne mozhe buti poryad z Olenoyu Cherez nemozhlivist buti razom Viktor Sergijovich nakladaye na sebe ruki a v proshalnomu listi vibachayetsya pered Olenoyu j prosit shob vona prihodila do nogo na pobachennya Za kilka rokiv Ivana zabirayut do vijska U cej chas z yavlyayetsya Lyuba yaka hoche povernuti sina kotrogo vona pokinula v molodosti Zhinka hoche kupiti lyubov Ivana grishmi mashinoyu kvartiroyu tomu Olena hvilyuyetsya sho mozhe vtratiti ditinu zaradi yakoyi strazhdala vse svoye zhittya Lyuba yide do vijskovoyi chastini v Krim de sluzhit Ivan rozpovidaye jomu svoyu pravdu j proponuye viyihati z neyu do Tomska odnak hlopec vidmovlyayetsya vid yiyi propoziciyi Yunak prihodit u vidpustku do materi Oleni j daruye yij troyandi privezeni z Krimu PersonazhiOlena Mikolayivna Samojlyuk golovna geroyinya tvoru Lyuba Lyubov Karpenko podruga Oleni Ivan sin Lyubi yakogo rostit Olena ta yiyi batki Marijka donka Oleni i Volodimira Natalka matir Oleni Mikola batko Oleni Andrij pershe kohannya Oleni realnij batko Ivana Volodimir Arkadijovich Melnichenko korespondent cholovik Oleni Viktor Sergijovich kohanij Oleni pracyuye v rajkomi u viddili agitaciyi Danilo Pavlovich golova kolgospu v Oleninomu ridnomu seli Tit Feodosijovich golovnij agronom kolgospu v Oleninomu ridnomu seli Anastasiya Gnativna komendantka gurtozhitku Stepanida Partizanka silska znaharka Dunya matir Lyubi OsoblivostiCej rozdil ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cej rozdil dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno 17 sichnya 2020 Tvir maye napolovinu avtobiografichnij harakter Napriklad u Valentini Mastyerovoyi yak i v golovnoyi geroyini tezh ye donka Mariya yaka narodilasya 4 serpnya A obraz znaharki Partizanki buv zmalovanij z babinoyi podrugi Ganni yaka zhila za 4 km vid sela cherez lis ta ne raz sheptala Valentinu Koli meni bulo 17 rokiv mati mene privela do neyi Baba Ganna yakos skazala Cya ditina abo perevershit mene abo duzhe strazhdatime yaksho ya ne peredam yij silu U nich smerti mene zvala Yaksho i dana meni prirodna sila ya ne realizuvala yiyi i ne vchilasya tomu Krim Otche nashu i Bogorodici nichogo ne znayu ziznalasya pismennicya U tvori chasto kritikuyetsya radyanska vlada yaka ne daye zmogi rozvivatisya ukrayinskomu selu tak u tvori opisano pravdu pro p yatirichki partijni plani pogrozi korupciyu rajkomivskih chinovnikiv Valentina Mastyerova zgaduye takozh i pro Narodnih Ruh yakij doklav chimalo zusil dlya znishennya radyanskogo totalitarnogo rezhimu ta progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini Stattya zhurnalista Polova carivna u romani alyuziya na tvir Hiba revut voli yak yasla povni Panasa Mirnogo ta Ivana Bilika Tvir bulo nominovano na Shevchenkivsku premiyu 2007 roku Na zjomki filmu za romanom zemlyaki pismennici samostijno zibrali 4 tisyachi griven avtorka virishila peredati yih na likuvannya hvoromu na lejkemiyu Stanislava Ushka Vidguki na tvirPismennik Oleksandr Sizonenko Nasha literatura popovnilasya spravzhnim tvorom gliboko narodnim visokohudozhnim bez vikrutasiv pribambasiv Roman Valentini Mastyerovoyi podaruye vam girkij smak zhittya u yakomu piznayete navkolishnyu dijsnist sho bere nas za gorlyanku osoblivo v selah Ale vozraduye vas pravdivistyu vchinkiv i podij yaskravistyu j perekonlivistyu lyudskih dol i harakteriv majsternimi dialogami tezh vihoplenimi z zhivogo zhittya Pismennicya Olena Pechorna Sucha dochka ce istoriya pro te yakoyu cnotlivo chistoyu mozhe buti zhinocha dusha Cej roman budut chitati rizni pokolinnya A she ukrayinci zaslugovuyut shob cya istoriya kolis ozhila na ekranah vitchiznyanih kinoteatriv Nashe ce ridne tozh chas piznavati sebe Pismennik zhurnalist Mihas Tkach v cilomu roman visokohudozhnij Ya b skazav bilshe pislya Shevchenkovoyi Katerini takogo yaskravo dramatichnogo zhinochogo obrazu v ukrayinskij literaturi XX stolittya treba poshukati Sucha dochka ye odnim z krashih tvoriv yaki ya prochitav ostannim chasom Roman napisanij v tradicijnij maneri Tehnika opovidi prosta stisla bez zastosuvannya parodijnosti i grotesku yaki pritamanni postmodernistskomu stilyu opoetizovana i hvilyuyucha VidannyaMastyerova V Sucha dochka roman Valentina Mastyerova Chernigiv Chernig oberegi 2003 208 s Mastyerova V Sucha dochka roman Valentina Mastyerova peredm O Sizonenka Harkiv Knizhkovij Klub Klub Simejnogo Dozvillya 2015 240 s PrimitkiValentina Mastyerova Koli ya pisala Suchu dochku to bula na mezhi samogubstva Portal Chernigova Ukrayinskoyu 27 07 2018 Arhiv originalu za 3 zhovtnya 2018 Procitovano 17 01 2020 Balakir Anna 07 04 2015 Vi ota zhinochka i cholovika u vas nema Mozhe ya zajdu Gazeta ua Ukrayinskoyu Arhiv originalu za 11 lipnya 2015 Procitovano 17 01 2020 Potapchuk Nataliya 28 10 2009 Zemlyaki zbirayut groshi na narodne kino Vseukrayinskij nezalezhnij mediaprostir Sivershina Ukrayinska Arhiv originalu za 27 serpnya 2016 Procitovano 17 01 2020 Balakir Anna 16 04 2017 Pismennicya Valentina Mastyerova viyihala z mista vid lyudej u selo Portal Chernigova Ukrayinska Arhiv originalu za 19 veresnya 2018 Procitovano 17 01 2020 Mastyerova Valentina 2015 Sucha dochka Ukrayinska Harkiv Knizhkovij Klub Klub Simejnogo Dozvillya s 240 ISBN 978 966 14 8776 4 Tkach Mihas 2006 Sucha dochka yak dzerkalo radyanskoyi dobi Ukrayinska Chernigiv 2 Siveryanskij litopis s 121 124